Чи слід очікувати фінансового покарання за солідарність з німцями?

Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №29, 2022-07-17

На початку червня 14 із 20 меншинних членів Спільної комісії уряду та нацменшин припинили свою діяльність. Тепер сторона держави каже про фінансові наслідки і уникає безпосереднього вирішення проблеми.

Своїм вчинком меншини продемонстрували солідарність з німецькою громадою, інтересів якої торкнулися два лютневих розпорядження міністра освіти і науки Пшемислава Чарнека. Нагадаємо, що перший документ обмежив вивчання німецької мови як меншинної з трьох до однієї години на тиждень. Другим актом відомство скоротило фінансування. «Зекономлені» 40 млн злотих мають бути скеровані на навчання мові польської мови у Німеччині.

Зміни, які набудуть чинності з вересня цього року, торкнуться лише німців. Учні з інших меншин і надалі вивчатимуть свою мову протягом трьох годин на тиждень. Водночас приклад німців демонструє, що влада може покарати кожного, якщо вирішить, що в якійсь сусідній державі недостатньо фінансують навчання польської мови. Звісно, це неприпустимо в демократичній державі, тому не дивує протест меншинних лідерів і їхні слова про дискримінацію. Натомість, дивує позиція віцеміністра Блажея Побожого, який є співголовою Спільної комісії уряду та нацменшин з боку уряду. Коли 5 липня він змальовував ситуацію депутатам – членам Сеймової комісії нацменшин, то зосередився на формально-правових аспектах, а не суті проблеми. Побожий відразу зазначив, що не оцінюватиме причини рішення членів комісії. А потім згадав про «прецедент і обструкцію», і це прозвучало вагомо, якщо не знати контексту ситуації. Міністр зауважив, що спільна комісія зараз не може виконувати свої функції, а це ставить під питання можливість дотацій на функціонування меншинних організацій на наступний рік. Він також зазначив, що, на його думку, у законі про нацменшини не закріплено такої правової можливості, як припинення участі у роботі. За словами Блажея Побожого, члени комісії просто зобов’язані у ній працювати. Звичайно, вони можуть відмовитися від посади, але не припинити свою діяльність. Ситуацію, що виникла, на думку міністра, слід розглядати як формальну неприсутність членів комісії. Крім того, як вважає службовець, нацменшинний співголова, яким є представник української громади Григорій Купріянович, припиняючи працювати, має призначити свого заступника. Так, з позиції міністра і уряду загалом це дійсно має сенс. Бо навіщо перейматися протестом 14 меншинних лідерів, якщо комісія збирається, працює і ухвалює рішення. Міністр також поінформував, що якщо комісія не працює, то не може оцінювати принципи розподілу державних коштів. А без цього не буде суб’єктних дотацій на поточне функціонування організацій. Він зауважив, що цільові дотації (наприклад, на організацію якогось концерту) не потребують оцінки комісії, якщо відбуватимуться на основі відкритих конкурсів. Пан міністр, звісно, прямо пальцем не погрожував, але поміж рядками можна прочитати – на «нечемних» чекатиме фінансове покарання.

Тут варто зазначити, що під час сеймової дискусії співголова комісії Григорій Купріянович чітко зазначив, що учасники протесту у справах дотацій відкриті до діалогу і пошуку розв’язання цієї складної ситуації. Він підкреслив також, що жест членів комісії є актом відчаю, оскільки вже кілька місяців, попри листи до різних установ і прем’єр-міністра та прохання про зустрічі, проблема дискримінації не вирішується. І слова міністра Блажея Побожого у сеймі не дають надії, що він як відповідальний за справи меншин допоможе знайти вихід з ситуації. Міністр чітко зазначив, що для нього проблемою є саме правовий статус призупинення роботи частини членів комісії, а не «історія проблеми». Крім того, він зауважив, що до Cейму його запросили представити інформацію про діяльність комісії після припинення участі її 14 меншинних членів. Пан міністр навіть сказав, що якщо депутати хочуть говорити про причини, то тема засідання мала б бути іншою. У відповідь на це голова Сеймової комісії нацменшин Ванда Новіцька попросила міністра не «применшувати розумності депутатів». Після кількох поставлених запитань міністр наголосив, що вирішення головної проблеми, викликаної розпорядженнями міністра Чарнека, – не в його компетенції. Міністр зауважив також, ще не має наміру оцінювати рішення іншого міністра. Блажей Побожий запевнив, що діє «в межах своїх повноважень, і ніколи – поза ними». Така рішучість, звісно, є схвальною у роботі державного службовця, але хіба не можна докласти зусиль для пошуку компромісу?

Про те, що не завжди і не все регулюють правові акти, казав на цьому засіданні і експерт комісії Лех Ніяковський. У відповідь на запитання міністра Блажея Побожого він зауважив, що в законі про нацменшини дійсно немає такого формулювання, як припинення участі у роботі. Але в тому акті немає також і положень про вибір членів комісії. Тому експерт зауважив, що багато моментів, прямо не записаних, «виникає у ході бюрократичної практики». До цього, як відзначав Лех Ніяковський, у разі браку чітких врегулювань у польському праві досі дослухалися до постулатів нацменшин, оскільки це завжди слабша сторона процесу. Отже, не можна беззаперечно стверджувати, що пана міністра обмежують його повноваження. При тому меншини роками повторюють, що їхнє функціонування визначено законом так, що робить їх заручниками волі службовців. А вона, як бачимо, може бути як на користь, так і на шкоду. В дискусії Лех Ніяковський, знов-таки відповідаючи на запитання міністра, додав, що вибір нових членів комісії справи все одно б не вирішив: меншини би не голосували або заявили, що запропоновані кандидати не є їхніми представниками. Треба також пам’ятати, що чітких врегулювань щодо таких виборів не існує. З іншого боку, необрання нових членів стало б лише підтвердженням позиції існуючих. Що відповів міністр? Він згадав статтю закону про нацменшини, де йдеться, що якщо вони не представлять свого члена до комісії, то міністр призначає свого. І якщо меншини не дадуть на це своєї оцінки, то через 30 днів з моменту представлення міністерського кандидата вважається, що оцінка була надана.

Виходить, що з державного боку вирішенням проблеми дискримінації німців у Польщі може бути дискримінація усіх меншин у вигляді фінансового покарання або спроби усунути «інакомислячих» лідерів. Водночас, найбільш логічним вирішенням виглядає, власне, скасування розпоряджень міністра освіти. Так чи інакше, вже у вересні, мабуть, станемо свідками фіналу цієї справи.

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*