Наше слово

Львівська територіальна організація партії «Європейська Солідарність» організовує 27 квітня онлайн-дискусію «Операція “Акція Вісла” – примусова депортація українців з території Закерзоння».

Про вислання корінного населення з рідних земель у 1947 році та його наслідки розмовлятимуть Софія Федина — українська співачка, політикиня, громадська діячка та представниця президії Світової федерації українських лемківських об’єднань; Володимир В’ятрович — науковець, публіцист, дослідник історії визвольного руху, громадський діяч; Ігор Галагіда — професор історичних наук Ґданського університету, дослідник історії українців Закерзоння; Соломія Риботицька – громадська діячка, голова Львівського регіонального товариства «Надсяння» та депутатка Львівської обласної ради.

Цього року ми відзначаємо уже 74 роковини акції «Вісла». Нагадаємо, що розпочалася вона 28 квітня 1947 року, коли 17 тисяч солдатів Війська Польського взяли в кільце триста населених українцями сіл у Ліському, Сяноцькому, Перемиському та Любачівському повітах. Перед депортацією люди часто мусили по кільканадцять днів перебувати у мінітаборах — збірних пунктах. Усього за три місяці 140 тисяч українців – польських громадян, депортували з території трьох воєводств (22 повітів) на південному сході країни на північні й західні землі. Розселили їх у дев’яти воєводствах (71 повіті). За цей час виселили 33 тисячі родин із 1244 населених пунктів (зокрема з колишнього Ряшівського воєводства — 85 тисяч людей, Люблінського — 44 728, Краківського — 10 510).

Використали для цього 442 залізничні рейси. Перший відправився 29 квітня зі станції Щавне-Куляшне (Сяноцький повіт). Частина людей була змушена подолати кілька десятків кілометрів, аби дістатися до залізниці. Депортація українців, а також попередні збройні дії, призвели до руйнування економіки південно-східної Польщі. Під час акції «Вісла» 2781 українець потрапив до Центрального табору праці в Явожні. Серед них — 823 жінки та кільканадцятеро дітей. В’язнями там були і прості селяни, й інтелігенція та духовенство (22 греко-католицькі та 5 православних священників). Померли в таборі 162 людини.

У попередні роки представники української громади у Польщі організовували у пам’ять про цих людей концерти, дискусії, презентації книжок, богослужіння у церквах, навіть встановлювали пам’ятні дошки у святинях, домівках (світлицях) тощо. Минулого та цього громада вшановує пам’ять депортованих українців переважно під час спільних молитов у святинях.

Фото з архіву Об’єднання українців у Польщі.

Поділитися: