Повномасштабна війна росії проти України повністю змінила життя величезної кількості людей як в Україні, так за її межами, зокрема в Польщі, що стала другою домівкою для мільйонів українців, які втратили свій дім. Яна Стемпнєвич, Катерина Прищепа, Дарія Лобанова, Славомир Савчук – автори «Альманаху»–2024, які розповідають про різні аспекти життя у Польщі українських вимушених утікачів від війни. Як українці опинились у новій для себе реальності, з якими проблемами стикаються, як змінюються та чого очікують, а також про залученість української меншини в допомогу й пізнання одне одного – про це все можна прочитати у крайньому номері видання. Додатковим візуальним матеріалом на цю тему є вміщені на початку «Альманаху» кількадесят світлин із Перемишля, який став безпечним містом, чи навіть домом, для мільйонів українців у перші місяці повномасштабної війни.
Польські соціологи з Інституту соціології Collegium Civitas провели дослідження, опитавши поляків про мотивацію їхньої допомоги українським утікачам від війни. З описом результатів цього дослідження читачі «Альманаху» зможуть ознайомитись, прочитавши текст Сніжани Чернюк. Уже традиційно у виданні вміщено тексти про польсько-українські відносини та їхній сучасний стан. Про це йдеться в матеріалах Дарека Матерняка та Марії Пєховської. Обоє авторів співзвучні у своїх головних тезах – Україна та Польща мають будувати міцний довготривалий партнерський союз, бо лиш він здатен стати елементом безпеки для обох держав.
Історична рубрика представлена досить неординарним й аргументованим роздумом Степана Іваника про надуману українофобію Казимира Твардовського на прикладі ставлення до Івана Франка. Професор Ряшівського університету Ян Пісулінський, говорячи про союз сторічної давності Петлюри й Пілсудського, намагається пояснити читачеві актуальність тогочасних подій для сучасників. Польський дослідник Єжи Ґжибовський пише про українців у Збройних силах Польщі на Заході під час Другої світової війни. Тим часом український історик Андрій Когут показує еволюцію російської політики примусових виселень, починаючи від імперії Романових і закінчуючи нашими днями.
Місця пам’яті важливі для розуміння свого минулого та того, чому ми стали такими, як зараз. Цвинтарі – це одне з таких місць. Читачі зможуть порівняти значення та коротку історію догляду за місцями пам’яті в українській громаді в Польщі та польській в Україні (акцент зроблено на регіональний вимір). Про це – у текстах Артура Жака, Андрія Живачівського та Артура Мельника.
А ще в «Українському альманасі»–2024 читач знайде тексти про вимушений переїзд за кордон українських науковців, поляків, які загинули, воюючи в Інтернаціональному легіоні Збройних сил України, російську дезінформаційну «заслону» і що це таке, а також прочитає, чому варто домагатись усунення росії з Організації Об’єднаних Націй. Не бракує текстів і про культуру, авторами яких є Максим Карповець та Мар’яна Кріль. Своїми враженнями та переживаннями про український ліцей у Лігниці, що відсвяткував своє 65-річчя, поділився його колишній випускник Петро Тима.
Різноманітність текстів і водночас присутність елементів, які доповнюють чи навіть об’єднують ці різні матеріали, – усе це читач знайде в «Українському альманасі»–2024.
Замовити «Альманах» можна в ТОВ «Тирса» у Варшаві.
