Орест Лопата ■ ПОДІЇ ■ №24, 2023-06-18

Феномен IV Загальноосвітнього ліцею в Лігниці полягає в тому, що його учні й випускники почуваються, мов рідні, бо навіть після закінчення школи продовжують спілкування одне з одним. Це тому, що для багатьох із них шкільний гуртожиток був, як рідна домівка. Додому (інколи долаючи відстань навіть у 600 кілометрів) молодь їхала лише на літні канікули. Тоді на пероні залізничного вокзалу в Познані прощалися дві групи – одна їхала в північні регіони, друга – у регіон Вармії й Мазур. 

Гуртожиток, що колись був на вул. Хойновській, створював особливий настрій, співам і танцям там не було кінця. Особливу частину виховної роботи виконував вихователь Іван Олійник, який часто виходив із гітарою в коридор та разом із «бурсаками» (тими, хто жив у гуртожитку) співав народні пісні.

Про свого батька, а також діяльність Товариства колишніх учнів ліцею в Лігниці, яке в 1990 році заснував юрист Степан Колосівський, розповідає син вихователя Андрій Олійник.

Лігницькі випускники об’єднуються

– Я прийшов до Товариства минулого року, відтоді активно виконую громадську роботу в Лігниці. Долучитися до лав Товариства випускників мене спонукала, як записано в нашому статуті, всебічна підтримка нашого IV ліцею, праця з українською молоддю.

Я переконаний, що наша школа, як і колись, залишається своєрідною кузнею талантів. Про це свідчать життєві шляхи випускників.

Найбільшою проблемою, що сьогодні стоїть перед IV ліцеєм, є те, що зараз у школі дуже мало місцевої української молоді. Більшість учнів – це діти мігрантів з України. Лігницька молодь бачить, що їхні друзі, які приїхали з України, набагато краще знають українську мову, історію. Цей факт знеохочує нашу молодь навчатися тут.

Ми як Товариство хочемо завдяки активній роботі привернути увагу місцевої молоді до українського ліцею. Це наше першочергове завдання. 

Отже, на сьогодні Товариство – це група людей, які хочуть працювати для добра школи, у міру своїх можливостей разом із нею розв’язувати проблеми, що їх приносить сьогодення. 

Феномен української школи в Лігниці 

– Уже протягом багатьох років випускники IV ліцею підтримують зв’язки одне з одним. Товариство хоче організаційно об’єднати активних колишніх учнів нашої школи. Це люди різного віку, різних професій, однак вони не втрачають із поля зору свою альма-матер – так, якби ми були представниками однієї професії. 

Покоління Івана Співака

– Це вчитель, постать якого помітно позначилася на історії ліцею. Учні, яких він навчав, мали нагоду засвоїти його бачення України, українського патріотизму, української літератури. Окрема історія ліцею – це гуртожиток, що був на вул. Хойновській.

Ліцей сьогодні

– Якщо провести історичні дослідження, то можна дізнатися, що наш новий будинок, сучасно обладнаний, в якому зараз школа, побудували ще німці, а радянські війська просто забрали собі цю нерухомість. А тепер тут розташовано нашу сучасну альма-матер. 

Учительська родина

– Я можу сказати, що вчитель завжди має рацію. Батько відігрівав важливу роль у житті школи, зокрема гуртожитку. Він жив життям гуртожитку, живе цими справами й сьогодні. 

Я пам’ятаю час, коли поруч із гуртожитком був магазин. Наші хлопці перелазили через паркан, щоб піти на закупи. Батько часом приносив звідти до дому дефіцитні товари. 

Він часто говорив удома про справи школи. У такий спосіб ми, бувши дітьми, непрямо брали участь у житті ліцею, у кожному заході, що відбувався в школі, наприклад, концерті та інших культурних заходах за участю хору «Полонина», танцювальної групи, капели бандуристів. Сьогодні з великим сентиментом згадую події того часу, особливо професора Михайла Дуду.

Збори товариства

– Робоча зустріч Товариства відбулася 27 травня. Це була ділова нарада, що стосувалася підготовки до урочистого з’їзду випускників, що має відбутися 17 листопада. Також будемо відзначати річницю створення школи. 

Про себе

– Після навчання в ліцеї я вступив на факультет фізики Познанського університету. Моя спеціальність – звукорежисер. Зараз це основна професійна діяльність. Займаюся озвученням концертів, музичною обробкою, а також сам компоную музичні твори.

Про створення Товариства розповідає також його засновник Степан Колосівський, мешканець Щеціна:

– Ідея Товариства – об’єднати випускників,  допомагати одне одному, усіма силами сприяти своїй альма-матер у Лігниці. Ідея зародилася на 3-му З’їзді випускників, що відбувся 1987 року та згуртував колишніх учнів нашого ліцею. Тоді 120 осіб підписало заяву про те, що треба заснувати Товариство випускників українського ліцею в Лігниці. Потім настали політично складні часи, зокрема було введено воєнний стан, і цю справу довелося відкласти. Однак пізніше вдалося утворити два засновницькі комітети Товариства: один – у Перемишлі, другий – у Лігниці, до якого долучилося понад десяток учасників. У 2006 році наше Товариство отримало юридичний статус. Знаю, що, крім нашого, є ще Товариство колишніх випускників бартошицької української школи.

Поділитися: