Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №2, 2024-01-14

У Ґурові-Ілавецькому наприкінці минулого року відбулась конференція, присвячена видатному іконописцю Юрію Новосільському. Захід, скерований на підвищення професійних знань українських освітян Вармії та Мазур, організувала вчителька-методистка Любомира Тхір.

Нагадаємо, що 2023 рік польський Сейм проголосив роком професора Юрія Новосільського у зв’язку із 100-річчям від дня народження художника. Конференція на честь митця почалась у ґурово-ілавецькому греко-католицькому храмі, де зберігаються розписи та ікони художника. Про їхню символіку й постать автора розповів парох, отець митрат Іван Лайкіш. Опісля учасники перейшли до конференційного залу плебанії, щоб прослухати доповідь про «світ святості» іконописця, яку представив історик та вчитель місцевого українського ліцею Юрій Нецьо. За його словами, Юрій Новосільський був переконаний, що мистецтво живопису цілковито належить до світу сакрум. Про це він говорив відверто, бувши університетським професором в атеїстичні часи комунізму. 

– Для інших митців Юрій Новосільський був як дороговказ і показував, що у такі часи можна бути оригінальним саме через сакрум, – відзначив Юрій Нецьо.

Сам Новосільський, коли від нього вимагали пояснення, чим є згадуваний сакрум, трохи жартівливо пояснював, що це «така складова бого-людської дійсності, яка проявляється в таких місцях, де ми цього найменше очікуємо». Тут важлива й проста випадковість. Така ж, що, на думку Юрія Нецьо, спричинила до появи в храмі Ґурова-Ілавецького ікон художника. Бо, хоч існують факти про те, хто, коли і за яких обставин запросив до Ґурова Юрія Новосільського, але так зовсім не мусило бути. Чи потрапив би сюди художник, якби не 1947 рік і депортація українців? Або якби ґурово-ілавецький храм не було передано греко-католикам чи не перетворено відповідно до задуму комуністів на підприємство лозових виробів?

Історик розповів також про своє розуміння символіки ґуровського іконостасу та постатей святих в іконах Юрія Новосільського: 

– Я думаю, що його захоплювали смугляві обличчя перших християн на Близькому Сході. Нині такі обличчя мають представники арабського чи сирійського етносу. 

Черговий доповідач – редактор «Благовіста» Богдан Тхір, який особисто зустрічався з художником, – розповів про мистецькі проєкти в греко-католицьких храмах, ілюструючи виступ багатим фотографічним матеріалом. Учасники почули розповіді та побачили мистецько-архітектурні роботи Юрія Новосільського, які містяться в Ґурові-Ілавецькому, Острому-Барді, Венґожеві, Кракові, Любліні, Вроцлаві й Білому Борі. Богдан Тхір ширше розповів про історію ґурово-ілавецького храму: його передачу у власність місцевої громади, ремонтні роботи та обставини запрошення, приїзду й творчої роботи Юрія Новосільського. Це останнє віряни Ґурова-Ілавецького сприймали по-різному, але не протестували. Бо, як відзначив доповідач, миротворчу силу мала інформація про думку тодішнього владики, що саме так має виглядати цей храм. «Наказ» згори, однак, не був сприйнятий щодо храму в Байорах-Малих, де віряни категорично не захотіли таких «богомазів». Тому іконостас авторства Юрія Новосільського звідти передали до храму у Венґожеві, чому сприяв тодішній парох, а зараз владика Володимир Ющак. 

Під час дискусії учасники конференції згадували, що спочатку самі критично ставилися до творчості Юрія Новосільського, не розуміли його творчого задуму, потребували довшого часу, щоб звикнути. Декому ікони художника нагадували мистецтво старовірів, а іншим досі незвичними видаються агресивні очі постатей. Але всі погодилися, що інтер’єр храму, сповнений мистецтвом Юрія Новосільского, надихає до молитви, осмислення сплетіння східних та західних традицій і постійно нового прочитання мистецтва самого художника. Як зауважив парох, отець митрат Іван Лайкіш, найкраще поринути в ці думки саме в храмі, а не, наприклад, у галереї.

Поділитися: