Дарина Попіль ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №43, 2022-10-23

Чи має насправді письмо стать? Літературні критики різних сторіч та епох здавна люблять прозі та поезії надавати статевих ознак. Не лише за критерієм, хто саме пише, але і за внутрішніми рисами та темами творів.

Зрозуміло, що література, зокрема художня, не може бути поза різними етапами розвитку суспільства, феміністичними чи гендерними дискусіями. Але все насправді доволі непросто, особливо в сучасній літературі з різними ярликами. До якої ж когорти зарахувати цю чи іншу книгу? Це постмодернізм – чи лише його слабі ознаки? Це роман, а може, збірка оповідань? Поезія у прозі – чи проза у поезії? Філософський трактат, замаскований під книгу про кохання, чи книга про кохання, замаскована під ще щось? Це чоловіча проза, врешті-решт, чи жіноча? 

А чи потрібно це все насправді з’ясовувати у світі, де жанри змішались вже давно, одне слово може бути віршем, а прозова книга може міняти набір літер і сенсів таким чином, що не кожен читач все зрозуміє? Насправді, до знайомства з першим романом українського автора Юрія Суща я довго не задумувалась над різними визначеннями текстів. Я читала і рефлексувала від того, що пізнавала, часто намагаючись абстрагуватись від постаті творця настільки, що мені було не важливо, хто саме написав цей твір – важливим був лише сам продукт мистецького процесу і емоції та думки, що він у мене викликає.

Але «Вихід зазвичай з іншого боку» постійно ставив переді мною якісь питання. Вони виринали у голові мимоволі, не заважаючи поглинати текст, який, між іншим, я прочитала за кілька годин. Просто дебютний роман Юрка Суща, основна професія якого дуже далека від літератури, постійно породжував у мені бажання збагнути, з чим же я все ж маю справу. 

«Вихід зазвичай з іншого боку» в 2019 році отримав 4-ту премію від літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Через пандемію публікація книги довго відкладалась, і ось нещодавно, у вересні, роман побачив світ у видавничому домі «Темпора». І тут одразу хочеться начепити на книгу перший ярлик. «Темпора» не видає звичайних книг. Вони, як і їхні автори, завжди якісь «непрості», часто із відчутно філософським спрямуванням. 

На початку книги автор нас одразу попереджає: деякі імена та події вигадані. Мабуть, саме тому, читаючи кожне оповідання, де одним з ліричних героїв виступає хлопець на ім’я Юрій, ми на кожному кроці задумуємось, що ж саме автор вигадав, а що властиво його досвіду і переживанням? Звісно, до художньої літератури таких питань взагалі не варто висувати. Але, знову ж таки, це художня література – чи автобіографічний щоденник із домішкою снів, марень, сповідей, здійснених, а ще більше – нездійснених мрій автора?

Практично кожен текст просякнутий еросом, так само майже кожна оповідка має присмак чогось втраченого, нереалізованого, не до кінця справдженого. Текст за текстом читач або читачка складає собі повнішу картину світу мережива за назвою «Вихід зазвичай з іншого боку». Деякі оповідки здаються дуже буденними і приземленими, а проте, від них тяжко відірватись, бо вони про щось таке звичайне, що кожен колись відчував або переживав. Ми пізнаємо у оповіданнях Суща свою нудьгу, свою роздратованість, свою безглуздість і незадоволеність не то собою, не то світом. Але найбільше ми розпізнаємо самотність вигаданих і невигаданих персонажів книги.  Таку самотність, якраз не суто жіночу чи чоловічу – покинутих коханця чи коханки, а радше екзистенційну, загалом самотність людини у цьому дивному Всесвіті.

Саме тому від, здавалось би, веселих історій, що часто містять у собі елементи подорожей, різних країн та міст, віє смутком, іноді світлим, а іноді, пробачте за тавтологію, справді дуже сумним смутком. Смутком людини, яка розуміє: чого б вона не досягла, не зробила у цьому житті, цьому Космосі, вона вже апріорі народилась самотньою, такою ж вона і покине цей світ. А все інше в цьому проміжку, який ми звемо земним життя, поміж народженням та смертю – це гра. Тому грати треба так, щоб, принаймні, не було нудно.

Вертаючись до визначень чоловічого та жіночого письма… Якщо б і ми тут хотіли навішати ярликів, як «дорослі» літературні критики, на дебютну прозу Юрія Суща, то мали б сказати, що у текстах автора багато рис саме «жіночої прози». Це навіть доволі важко окреслити логічно, просто ці подекуди зарисовки з життя, а моментами – уявні фантасмагоричні епізоди, дуже крихко і акуратно збудовані, а водночас дуже емоційні і відверті. Абсолютно не будемо казати, що зазвичай автори-чоловіки так не вміють писати. Вміють, і ось якраз видання, яке розглядаємо, є цьому доказом. Маємо дуже багато внутрішніх діалогів персонажів, безліч думок та емоцій, які варяться всередині людей, але далеко не всі знаходять вихід. Хочеться сказати: чоловіки так багато не думають, не філософствують, не мріють. Але у кожному з нас є і чоловіче начало, і жіноче. У кожному з нас живе мрійник і філософ (чи мрійниця та філософка), просто ми до них або прислухаємось і даємо їм в руки штурвал життя, або ні. Тому, все ж, не будемо дошукуватись у «Виході» чоловічих або жіночих ознак письма. Адже насправді виникає враження, що ліричний герой – один на всі розповіді, він міняє імена та стать, вік, місце проживання, віддзеркалюється у своїх друзях, випадкових перехожих, коханнях, але він один і той самий. Це – людина, яка в постійному пошуку, пошуку, насамперед, себе. Себе такого, з яким можна було б долати ту всюдисущу самотність всередині та довкола. Пошук себе відображений у «Виході» теж різними своєрідними міграціями. Герої тікають в інші міста та країни, сни, видіння, фантазії, сподіваючись, що там, все зміниться, стане кращим, іншим. Проте внутрішня порожнеча залишається, її не так просто викоренити з себе новими локаціями та знайомствами.

Обкладинка книги, виконана відомою українською мисткинею Грицею Ерде, влучно передає певну хаотичність дебютного роману Юрія Суща, яка поступово утворює цілісний колаж із різних оповідей. Все переплітається і знову розпадається, набуває сенсу і втрачає його так само різко, як і віднаходить. Такий собі одвічний пошук виходу, який точно десь існує – а втім, можливо, і ні…

Книгу можна замовити на сайті видавництва «Темпора», в онлайн-магазині «Наш формат» або придбати в Україні в мережі книгарень «Є».

Юрій Сущ, «Вихід зазвичай з іншого боку». К.: Темпора, 2022. – 144 с.

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*