Дарина Попіль ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №7, 2024-02-18

Андрій Сем’янків (MED GOBLIN), «Танці з кістками». Віхола, 2022. – 368 с.

Медичний трилер «Танці з кістками» Андрія Сем’янківа стала книгою року BBC-2022. Це дебютна художня книга відомого блогера MED Goblinа. Автор у своєму блозі доступно та цікаво розповідає про доказову медицину. Від початку повномасштабного вторгнення письменник є військовим  медиком. 

«Танці з кістками» досить потужно сколихнули українську читацьку спільноту. Книга викликає дуже багато контраверсійних емоцій. 

Головний герой – патологоанатом (непросте слово та професія) Северин. Чоловікові за 40. Він розлучений, колишня жінка забрала сина та поїхала з новим обранцем за кордон. Синові сказала, що його батько помер. Ця інформація одразу насторожує, адже вчинок доволі радикальний. Або жінка не в собі, або ж наш головний герой настільки ненормальний, що його воліють «поховати», аніж дозволити дитині з ним спілкуватись. Сева живе з партнеркою Людою, яку не любить, але йому з нею комфортніше, принаймні, ніж з самим собою. Адже себе Северин вважає пересічним невдахою, здається, всі довкола мислять так само.

Світ, у якому живе головний герой, похмурий і депресивний, як і його підвал-чистилище, через яке проходять померлі, аби далі вирушити у свою останню путь. Севі бракує грошей, це його гнітить. Йому видається, що всі довкола, наприклад, його колеги, живуть якесь ліпше життя, а його життя – сіре, одноманітне і безперспективне.

В якийсь момент усе починає поволі змінюватись. До його «підземного» світу завітав загадковий Станіслав і запропонував дуже дивну угоду. Насправді наче й нічого важкого та не надто нелегального. Відрізати та передавати йому мертві тканини «клієнтів» Севи. Ну, є там кілька нюансів, треба підробити різні підписи. Бо людина за життя мала б на щось таке дати згоду. Сева дуже хоче заробити і погоджується на цю справу. А далі він летітиме у кролячу нору поганих вчинків зі швидкістю світла. І лишень нам здаватиметься, що на перший погляд млявий Северин спиниться і виплутається з темних справ, як він одразу вляпуватиметься глибше у тонни багна.

Водночас у Аїдовому, чи то пак Севиному, царстві мертвих з’являється скромна та не надто показна Таня. Жінці явно блокують кар’єру у медицині. Адже багато персонажів і досі вважають, що успішним лікарем може бути лише чоловік. До речі, Сем’янків неодноразово у книзі озвучує різноманітні болючі точки української медицини. Як ось, власне, дискримінація за статевою ознакою, халатність лікарів або всюдисуща і невмируща корупція. Так ось, як тільки на сцені з’являється помічниця Таня, Сева не надає їй особливого значення, як жінка вона його не приваблює, на її професійні таланти він також спочатку не зважає. Але чомусь одразу стає зрозумілим, що, по-перше, в героїв буде роман, а по-друге, що Таня відіграватиме важливу роль у махінаціях нашого головного героя. А його ж несе запах грошей, навіть маленьких, але несе і штовхає вперед. Він присипляє свою совість щораз більше і більше. Здавалось би, те, що він у приватній клініці починає вирізати людям здорові родимки і казати, що це рак, щоб їх вилучити і отримати за це вже більші кошти, – остаточне дно. А проте його лихі комбінації лише розквітають.

На цьому моменті хочеться зазначити, якщо у вас дуже чутлива та вразлива психіка, можливо, «Танці з кістками» варто не починати читати. Тому що якщо розпочнете, спинитись в процесі вже не вдасться. Ви переживатимете огиду, зневагу до героя, вам буде неприємно, подекуди просто мерзенно, але все ж таки ви читатимете далі, до кінця. Така особливість цього трилера, про неї кажуть практично усі, хто з цією книгою запізнався.

Отже, Севі, щоб прокручувати свої щоразу потужніші махінації, вже не лише з мертвими тілами, а й з живими, постійно треба вчинити щось ще лихіше. Ба більше, іноді він чинить щось погане просто так, наприклад, невинній тварині. Судячи з відгуків читачів, сцена, де головний герой вбиває кота, вразила багатьох найбільше. Хоча Сева чинить згодом значно мерзенніші вчинки і з людьми.

Таня плавно та органічно ввімкнулась у темний бізнес Севи. Удвох вони доволі успішно почали придумувати та реалізовувати все складніші комбінації для чорного ринку трансплантології (ще одне тяжке слово).

Сева наче й вагається щоразу, чи варто ставати на ще одну сходинку ближче до безпросвітного зла, а проте його совість така сама ніяка, сонна та аморфна, як і він сам. Він не холодний і не гарячий, він як желе, дриґається, але наче й сам не усвідомлює – для чого. Для статків? Зароблені гроші він підписує «на…». На що він їх збирає, він не знає. Просто «на» якесь ілюзорне краще щось.

У книзі, так насправді, жаль та співчуття викликає, мабуть, лише партнерка Севи – Люда. Хоча й вона дратує, дратує тим, що надто довго терпить цього вічно незадоволеного усім Севу, що руйнує не лише своє життя, а й життя інших.

Бувають моменти, коли дії головного героя вже настільки гидкі, що нам хочеться його якось виправдати. Тоді ми починаємо думати, чи став би таким Сева, якщо б мешкав у іншій країні, де б йому давали більше розвиватись, де б він своєю професію міг більше заробляти. Починаємо виправдовувати героя гнилою системою довкола, яка його просто зламала. Зламала і підвела до життя поза законом та мораллю.

А проте все-таки не виходить відмити бруд з бруду, що є таким сам по собі.

«Танці з кістками» – це перш за все книга про вибір. Тому що на кожному етапі свого шляху до нових і гірших діянь Сева міг зупинитись, міг прийняти рішення, не заглиблюватись далі в темряву. Але щоразу він знаходив якесь виправдання для того, щоб не припинити свого шляху зла. Борги, хабарі, страх перед таємною фірмою «Матерія Обскура», з якою він зв’язався і яка начебто тепер йому погрожує і навіть несе загрозу його життю. Щоразу є щось, що ніби штовхає Северина на інший рівень зла, а так насправді, це він робить постійно неправильний вибір і падає у чорну діру все глибше.

«Танці з кістками» – дуже кінематографічна повість. Відчуття, що справді дивишся напружений трилер. Світ, описаний у ньому, дуже страшний. Реальність цієї книги гнітюча та жахаюча. Моментами виникає враження, що у цьому світі одні покидьки та обманщики, які ні чим не погидують, аби заробити побільше грошей. І коли ми згадуємо, що це ж не всесвіт фентезі, а що Сем’янків описує справжню реальність, хай і в художній прозі, стає якось млосно. Хочеться вірити, що ця реальність є такою гнилою тільки тому, що її так бачить головний герой і сам все більше і більше притягує у своє життя негатив та таких же самих, як він, персонажів.

Дуже гостросюжетним моментом, теж наче з якогось кримінального серіалу є епізод, де Сева робить розтин перед поліцейськими тіла свого непутящого асистента, якого перед тим вбив. Перед поліцією ж він вдає, що виконує свою рутинну роботу. Це був спойлер, тому більше такого робити не будемо. Лише зазначимо, що фінал книги для багатьох буде несподіваним, для багатьох навіть незрозумілим. Інші ж сприймуть його, як відкрите закінчення, де можна буде собі додумати власну версію.

З безперечних позитивів книги – це те, що автор дотримується нового українського правопису, не боїться, як багато авторів, вільно та красиво вживати фемінітиви.

Загалом же, книга беззаперечно полишає по собі шквал емоцій. Проте більшість з них негативні. Автор нас все-таки психологічно вимучує цією довгою дорогою зла, якою мандрує головний герой. У романі є дуже багато сцен, які просто емоційно ґвалтують наш мозок. І знову ж таки, відірватись ми не можемо, а тому подекуди відчуваємо неприязнь не лише до Севи, а й до себе, що все це з ним переживаємо і не годні спинитись.

Опісля прочитання також хочеться задати питання авторові, для чого це все було? Який сенс у цій цікавій беззаперечно книзі, а проте такій жорстокій та емоційно важкій? Думаю, що, так насправді, кожен читач мусить дати відповідь собі сам. Особисто мій висновок такий, що у світі дуже багато таких ось Сев, здавалось би, нешкідливих, ніяких, безхребетних. Але водночас таких, що робитимуть страшні речі, навіть самі цього до кінця не усвідомлюючи. Ми звикли сприймати людей крізь свою призму. А це геть неправильно, тому що довкола нас ходять монстри під личинами звичайних людей. 

«Танці з кістками» – дуже якісний текст, автор вміло та захопливо веде свою оповідь. Знає, як тримати в емоційному напруженні. Хто любить читати тексти швидко і легко, тому цей трилер ідеально підійде. 

Опісля прочитання книги тішишся, що цей химерний світ залишився у книзі, а водночас хочеться зробити усе для того, щоб вберегти свій власний світ від темряви та зла.

Поділитися: