Григорій Сподарик ■ АНАЛІТИКА ■ №11, 2023-03-19

В Українському домі у Варшаві відбулася презентація звіту «Польська школа допомоги», в якому експерти досліджують процес прийняття в 2022 році біженців з України. Вони підкреслюють, що створені нашвидкоруч механізми будуть працювати й у наступні роки, тому потрібен постійний аналіз та необхідні зміни.

Звіт підготував Міграційний консорціум, зокрема громадські активісти Саріян Ярош і Вітольд Клаус. Загалом у документі зазначено, що 2022 рік минув під знаком неймовірної солідарності з боку польського суспільства. Водночас не завжди підкреслюється, що особливо активну участь виявили українські мігранти та представники української нацменшини. Це вони часто надавали першу підтримку – хоча б через перекладацькі послуги, найкраще розпізнавали потреби біженців і допомагали їх задовільнити. Про цю роль Народного дому в Перемишлі та меншинних осередків у інших регіонах говорила керівниця Українського дому й голова Фонду «Наш вибір» Мирослава Керик. Вона зауважила, що меншина в підтримці співвітчизників є активною від початку війни, тобто від 2014 року. Мирослава Керик відзначила також, що 40% тих, хто надавав допомогу біженцям, становили українці, які до війни жили в Польщі. Вона підкреслила, що усвідомлення приналежності до українського народу призводить до того, що ці люди надалі, вже після року повномасштабного вторгнення, є активними. «Попри втому й вигорання в них надалі є почуття обов’язку щодо своїх співгромадян», – наголосила Мирослава Керик. 

Серед довгострокових викликів вона вказала на проблему фінансування. Зокрема, через його брак багато організацій уже повернулися до своєї первісної діяльності й не допомагають біженцям. «Є також значне вигорання в середовищі активістів та потреба в створенні цілісної програми щодо їхньої підтримки з боку центральної влади. Ідеться про те, щоб частину обов’язків, які взяли на себе організації, перебрала на себе влада», – сказала Мирослава Керик. Вона зауважила також, що зосередження на українцях призвело до того, що менше зацікавлення було скеровано на інші групи, які також потребують підтримки, як-от громада білорусів у Польщі.  

– Час тимчасових рішень уже минув, і тепер ми повинні думати про довгострокові дії, – зі свого боку наголосив співавтор звіту Вітольд Клаус. Він вважає, що правильний підхід до системи – це постійна оцінка дій, пов’язаних з допомогою, та пристосування їх до актуальних потреб. «Не може бути так, що ми сплануємо якусь дію, і вона упродовж двох років не зміниться», – зазначив Вітольд Клаус про суть нового підходу. За його словами, також потрібен обмін досвідом між організаціями, що допомагають, хоча б для того, щоб не повторювати помилок, які хтось уже зробив. Це теж допоможе знизити втому, що впродовж року з’явилася майже у всіх. 

Автори звіту у своїх рекомендаціях звертають увагу на кілька ключових питань. Зокрема, вони не підтримують планів польського уряду щодо введення оплати для біженців у пунктах тимчасового проживання. На думку Вітольда Клауса, біженці не повинні мати таке додаткове обтяження, до того ж їх постійно потрібно заохочувати до незалежності. Тут і з’являється наступний елемент – внутрішнє переміщення. Утікачі від війни потрапляють переважно у великі міста, що вже переповнені. Водночас не використано можливості, які мають менші осередки. Там є житло, можливість освіти для дітей, хоча часто немає праці. Тому Вітольд Клаус переконував, що такі переміщення мають відбуватися після консультації з місцевими органами й, головне, мають бути добровільними. Відомо, що уряд працює над розв’язанням проблем у цьому напрямі, але досі нічого не відомо про подробиці. Ще один виклик, котрий було згадано,  становить інтеграція, але така, яка допомагає гостям віднайти себе в новому суспільстві. Тому експерти вважають, що органи місцевого самоврядування повинні розробити свої інтеграційні політики. Треба також змінити ситуацію щодо доступу до таких послуг для біженців, як житло й освіта дітей. Тут вказано, що система має дати впевненість, що кожна дитина буде охоплена навчанням, якщо не польським, то українським в онлайн-форматі. «Треба вислухати думку біженців про їхні потреби, співпрацювати й разом шукати розв’язання», – сказав Вітольд Клаус про загальну філософію надання підтримки. У цьому блоці заходів треба також протидіяти антиукраїнським настроям та акціям, показувати їхній фейковий характер. Минулий рік показав також необхідність співпраці різних суб’єктів: органів самоврядування, неурядових організацій, уряду тощо. Вони мають ставитися одне до одного як до партнерів, без втручання чи перекладання завдань. Урешті підтримка потрібна також й особам, які працюють над наданням допомоги. «Це найважливіший складник, якщо вони підуть, ми залишимося ні з чим», – підкреслив Вітольд Клаус. Це тим більше важливо, бо цим часто займаються самі біженці. Допомога їм потрібна, бо тут вони активно залучені в роботу, але й постійно обтяжені подіями в Україні. 

Другий з упорядників звіту Саріян Ярош звернув увагу на дуже плідну, чого мало хто сподівався, співпрацю з бізнесом. Активність фірм особливо була помітна у випадку тимчасових центрів прийняття біженців. Тут реагування на потреби було миттєвим і без зайвої бюрократії, а партнерами часто ставали дуже добре обізнані в ситуації неурядові організації. Що важливо: в цій активності проявили себе такі потужні гравці, як Google, Ikea чи Microsoft. Співпраця з бізнесом важлива й тому, що він може реагувати, звертаючи увагу на осіб чи явища, яких не помічає, наприклад, державна адміністрація.

Повний звіт «Польська школа допомоги» доступний на сайті: konsorcjum.org.pl.

Поділитися: