Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №9, 2024-03-03

«Хай переживуть те саме, що наші мами, які втрачають дітей», 

«Убивці», «Стоп війні», «Не вбивайте українських дітей» чи «Помий руки від крові» – такі слова почув посол росії Сєргєй Андрєєв, його колеги та їхні польські прихильники. 18 лютого російська делегація відвідала містечко Пєнєнжно (Вармінсько-Мазурське воєводство) і поклала квіти на місце знесеного у 2015 році пам’ятника радянському генералові Івану Черняховському. 

Коментуючи для Польського пресового агентства «привітання» з боку української громади, дипломат сказав, що росія певна своєї правди та перемоги і як у 1945 році, так і тепер переможе на Донбасі, у новоросії та Україні. 

Петро Пушкар із команди ініціаторів протесту відзначив, що акція є спонтанною, а місцева громада рік тому теж проводила протест. Однак теперішній був більш організованим. 

– Людей – більше, – підкреслив Петро Пушкар. За його словами, присутність українців на такому візиті обов’язкова й очевидна. 

– Орки путіна вбивають мирний український народ, руйнують місто за містом. Нас не цікавить навіщо вони сюди приїжджають. Ми прийшли протестувати проти війни путіна, яка вже знищила немалу частину нашої України, – говорить активіст. Водночас сам візит посла, на його думку, можна вважати провокацією. – Вони тільки чекають якогось зіткнення, яке зможуть показати у своїй пропаганді. 

Згадуючи про постійну допомогу й активність з боку місцевих українців, він підкреслив: 

– Ми знаємо, що ця війна не скінчиться швидко, але ми від неї не втомимося. Постійно допомагатимемо, як можемо. 

Петро Пушкар розповідає, що тепер майже кожен похорон у громаді замість квітів супроводжується збором пожертв на Збройні сили України, і, як правило, це не символічні кошти. Нещодавно волонтер із цього регіону Юрій Величко їздив з групою інших в Україну й завіз дві заповнені допомогою машини, зокрема одну пожежну. 

– Юрко везе це все одразу на фронт. Хоч у медіа говорять про випадки корупції, ми маємо певність, що наша допомога дістається туди, де вона потрібна, – підкреслив Петро Пушкар. 

Серед учасників протесту була пані Ліля, яка приїхала до Пєнєжно з дітьми, утікаючи з України від війни. Вони постійно дуже переживають за родину, яка лишилася на батьківщині. 

– Багато моїх друзів загинуло, багато членів моєї сім’ї – на війні. Дуже страшно, як цілий світ дивиться на те, що гинуть люди, – розповіла жінка. Вона цінує згуртованість українців Пєнєнжно і їхню, а також місцевих поляків, залученість у підтримку України. Що б хотіла сказати представникам держави агресора? 

– Нехай вони переживуть те саме, що переживають наші матері, які втрачають своїх дітей. Вони нелюди, бо не може людина бути такою, – відповідає пані Ліля. 

Голова гуртка ОУП у Пєнєнжні Галина Стегнач-Бусько присутність на протесті називає просто – обов’язком. 

– Це вшанування тих, хто гине за самостійність України, – відзначає голова. За її словами, протест відображає також силу громади і дає відчуття згуртованості. – Так ми показуємо, що не байдужі до війни. Україна – це також ми. Тому ми тут.  

Данута Сушко прийшла сюди, щоб нагадати, що росія напала на Україну. 

– Хочу, щоб Україна була вільна і самостійна, – говорить учасниця протесту. Вона зауважує, що, вбивши Олексія Навального, путін укотре показує, що хоче бути «царем усього світу». До того ж він постійно говорить, що немає такого народу як український і такої мови як українська. – Тому я тут. Хочу показати, що ми – українці – є, були й будемо. Слава Україні! 

У тому, що в таких ситуаціях треба стояти, протестувати й показувати себе, переконаний ще один мешканець Пєнєнжна Іван Місило. 

– Мусимо теж підтримувати наших воїнів, які особливо цього потребують. Треба робити все, щоб наша Україна залишалася незалежною і вільною. Світ мусить це зрозуміти та підтримувати Україну всіма можливими способами, – говорить учасник акції. Він зауважує також, що українська громада на місцях нещодавно збирала віск, з якого робили свічки для воїнів на фронті. – Хочемо, щоб вони відчували нашу підтримку, ставали сильнішими й не падали духом. 

Особисто для Івана Місила війна – дуже близько, тому що родичі дружини зараз перебувають на лінії фронту. Він знає, що кожна форма допомоги є також підтримкою кожної конкретної особи. 

Серед учасників протесту були й представники молодшого покоління, як Уляна Пушкар. 

– Я прийшла сюди, щоб нагадати, що Україна надалі знаходиться в стані війни. російським дипломатам хочемо показати: ми тут, щоб сказати, що вони роблять погано, – зазначила дівчина. Вона навчається в українському ліцеї в Ґурові-Ілавецькому. Говорить, що так, як і попереднього року, у школі відбуватимуться урочистості, пов’язані з роковинами війни росії проти України. За її словами, крім іншого, це також форма духовної підтримки друзів з України, які навчаються в школі. 

Ще один з учасників протесту Андрій Шмигельський пробував розмовляти з поляками, котрі разом з російським послом приїхали до Пєнєнжна. 

– Я не можу зрозуміти, чому вони з росіянами і їм не заважає, що ті роблять в Україні. Що сидить у цих головах? – питає Андрій Шмигельський, який на протест приїхав з Ельблонґа. Він так само не розуміє, чому ці люди не зважають і на нещодавнє вбивство російського опозиціонера Олексія Навального. Чоловік помітив також, що реєстраційні номери автівок показують, що прихильники росіян приїхали переважно ззовні та не мешкають у Пєнєнжні та цьому регіоні. 

Підсумовуючи проведену акцію, Петро Пушкар зазначив, що не варто брати до уваги слів людей, які приїжджають сюди з росіянами. 

– Вони щороку повторюють ті самі дурниці. Кажуть, що кладуть квіти в пам’ять про людину, яка вигнала звідси фашистів. Ми тут у зовсім іншій справі та звертаємо увагу на сьогоднішню ситуацію, а не 70-літньої давнини. Війна відбувається зараз, і проти неї ми протестуємо, – зауважив Петро Пушкар. Щодо польських учасників російської делегації він не має сумніву – це просто «п’ята колона», яка з великою ймовірністю отримує гроші від москви за свою присутність. Як вважає Петро Пушкар, таке буде й цього не вдасться уникнути. Але протестувати завжди варто, тому через рік активісти планують провести тут більш масштабну й організовану акцію.

Поділитися: