Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №24, 2023-06-18

В Ольштині 3 червня відбувся День національних меншин, в якому взяли участь місцеві українці та гості з України, які мешкають у Польщі. У зв’язку з війною на цьому святі багатокультурності, як і минулого року, збирали кошти на підтримку України.

Протягом десяти років цей захід відбувається в козацькій слободі «Отаман», а його організатором виступає Спілка німецької меншини в Ольштині. Серед українських виконавців цього року були: ольштинський ансамбль «Сузір’ячко», ансамбль «Незабудки» та солістка Марцеліна Завадська з Початкової школи ім. Лесі Українки в Бартошицях, ансамбль «Весна», солістка  Лілія Максим і господарі – ансамбль «Горпина». Цікаві джазові обробки лемківських пісень запропонувало подружжя Гоші та Марка Тутків. Захід став також нагодою для презентації українського рукоділля, яку організував голова ольштинського гуртка Об’єднання українців у Польщі Петро Табака. З його допомогою учасники події могли створити ангелів, птахів чи браслети в українських національних кольорах, що охоче робили учні зі школи в Бартошицях. Минулого року Петро Табака проводив тут заняття з виготовлення ляльки-мотанки. 

– Цей захід дає нам можливість не лише пізнавати свою культуру, але також обмінюватися досвідом роботи на потреби наших меншинних громад, – підкреслив Петро Табака.

Любомира Тхір, директорка школи в Бартошицях, зауважила, що виступи на таких подіях доповнюють виховання дітей у рідній традиції. Не менш важливо, що цей ольштинський захід додатково вчить відкритості до інших культур та мов. А вихід на сцену, за словами директорки, – це черговий урок відваги й опанування стресу, що знадобиться як у школі, так і пізніше в дорослому житті. Любомира Тхір також радіє, що існування колективу «Незабудки» вже протягом двох років є доказом того, що школа постійно створює умови для особистого розвитку й творчої активності. 

Про інтеграцію говорить Стефан Мельник, який активно діє при ольштинській парафії та як волонтер допомагає Україні. 

– Попри війну всім нам потрібен такий культурний відпочинок, – підкреслює він. Тішить його й те, що захід став ще однією нагодою підтримати Україну. З цією метою було зібрано кошти, наприклад, із продажу випічки. Незабаром, уже вшістнадцяте, Стефан повезе в Україну необхідні речі й вкотре відвідає Львів та Трускавець. До тих, хто потребує допомоги, а також на фронт потраплять ковдри, реабілітаційне обладнання, інфузійні помпи, кардіограф, дефібрилятор тощо. 

– Зацікавлення в підтримці зменшується, але дуже добре, що маємо постійних благодійників, бо це дозволяє нам не зупинятися. Для мене особисто допомога ближньому й тому, хто в потребі, є чимось природнім, оскільки я пожежник, – підсумовує Стефан. 

На ольштинському заході була й Анастасія Глотова, військова медикиня, яка з 2014 року рятує українських воїнів на полі бою. Говорить, що зараз один з викликів – це реабілітація поранених та психологічний супровід родин загиблих і зниклих безвісти. Такими проблемами займається Фонд «Взаємодія – це ми», який вона представляє. 

– До Ольштина ми приїхали збирати кошти, продаючи прикраси з гільз. Їх, попри отримані поранення, виготовляють наші хлопці, – пояснює Анастасія. Кошти буде передано не лише на реабілітацію, але також на інтеграцію ветеранів у мирне життя. Ольштин – це перша за півтора року відпустка для неї, але вже через кілька днів жінка повернеться назад допомагати солдатам у Бахмуті.

– Для мене цей захід виглядає як сімейне й затишне свято. Я тут морально відпочиваю, хоча постійно перебуваю на зв’язку й у разі потреби координуватиму евакуацію поранених із поля бою, – зауважує Анастасія Глотова.

Уперше День національних меншин відвідав Ярослав Онуфріюк, який цієї сонячної неділі катався на мотоциклі й «доїхав» до «Отамана». Ключовими моментами цього заходу, на його думку, є можливість інтеграції між представниками різних націй та нагода для молодих українців познайомитися зі своєю культурою й тим цікавим, що мають сусіди. 

– Живемо в такому темпі, що не вистачає часу на зустрічі зі знайомими. На таких заходах можна хоч трохи побути одне з одним та поговорити, – вказує на ще одну перевагу Ярослав Онуфріюк. 

З початком війни з України до Ольштина приїхала Лілія Максим. Сьогодні вона студентка Вармінсько-Мазурського університету. Спершу займалася лише волонтерством, але з часом почала повертатися до музики. Тепер проводить музично-рухові заняття для українських дітей. Крім цього, організовує із сестрою літературні вечори в Ольштині. Охочі читають тут улюблених авторів або власні твори. На Дні нацменшин вона виконала кілька авторських пісень. 

– Публіка побачила на сцені моє фізичне тіло, але я хотіла, щоб люди також відчули мою внутрішню бурю, яка вирує всередині, – прокоментувала свій виступ Лілія Максим. Публіка бурхливими оплесками вітала молоду артистку, а, отже, вона здійснила свій намір.

Поділитися: