Орест ЛопатаГРОМАДА№24, 2018-06-17

Розмова з головою лігницького гуртка Об’єднання українців у Польщі Юрієм Павлищи

Мабуть, нема в українських осередках Польщі активістів, які б не були колись випускниками українських ліцеїв, зокрема лігницького. Покоління, що у зріле життя увійшло наприкінці 80-х років, сьогодні очолює громадські структури ОУП. Багато серед них і священослужителів. А мені хочеться згадати вчителя української мови і літератури Івана Співака. Одного вечора, повертаючись із домівки УСКТ у гуртожиток, ми переживали, що до нас будуть чіплятися місцеві хуліґани. Тоді наш вчитель сказав, що єдиним способом уникнути проблем є відважна поведінка: «Ідемо гуртом, усі разом, я попереду. Ідемо серединою вулиці, дивимось усім прохожим просто в очі. якби стояли там якісь молодики, не сходимо їм з дороги». Це була хороша тактика. І лігничани завжди її використовували: добилися вони своєї церкви, початкової і середньої шкіл з українською мовою навчання, а також зберегли домівку ОУП. Однак, сьогодні зі слів голови лігницького гуртка ОУП Юрія Павлищи виринає неспокій щодо майбутнього місцевої української громади. У Лігниці, зрештою, як і всюди, видно нищівний процес асиміляції, зростає байдужість громади до праці в українському колі. Та все ж Ю. Павлищи переконує, що українцем у Лігниці надалі варто бути.
(ол)
____________________

Стан української громади

Юрій Павлищи. Фото з Фейсбука
Юрій Павлищи. Фото з Фейсбука

Розмову про стан української громади треба починати від наслідків акції «Вісла». Лігниця вписується у загальний контекст 71 року, що проминув від тих горезвісних подій. На жаль, ми бачимо, що зв’язки між українцями в громаді слабкішають, громадська заангажованість наших людей з кожним роком меншає. Українці все рідше зустрічаються, щоб провести разом час.
Здається, що головна мета Акції «Вісла» досягнута – українське меншинне населення (147 тис.) втопилося в польському багатомільйонному середовищі.

«Малі України» довкола Лігниці
Тут ситуація схожа до лігницької. Покоління 50-літків ще продовжує щось робити і бути активними у громадському русі та ОУП, але молодь, яка залишилася в селах, дуже пасивна, найчастіше лише користується тим, що для неї організовують інші, а від себе не дає нічого або дуже мало. Ці місцевості перестали бути нашими «малими Українами».

Школа
Наш гурток ОУП традиційно співпрацює зі школами з українською мовою навчання. Ми проводимо багато заходів разом – школа допомагає нам, а ми їй.
Нашим спільним досягненням є відкриття в Лігниці початкової школи, яка дає міцні підвалини для існування українського ліцею. ОУП звернулося з цією ініціативою у міську раду. Треба було активізувати наш лоббінг серед членів місцевої самоврядної влади, щоб вони проголосували за створення школи.

Домівка на вул. Шкільній
Уескатівські ветерани, колишні бувальці домівки, які приходили туди на товариські зустрічі, уже не приходять. Покоління 50-літків, зайняте буденними справами, не має вдосталь вільного часу на багатогодинні товариські зустрічі, як це було колись. Домівка зараз працює лише під час культурних заходів, які там проводяться. Але в останні два роки щось починає змінюватися. Молодь, особливо старшокласники ліцею, а також студенти почали відвідувати домівку.

Мова ненависті
Ставлення польського населення до українців покращало. У нас взагалі нема проявів аґресивної поведінки. Це наслідок праці лігницького кола ОУП, яке проводить свої культурні заходи, відкриті для всіх мешканців міста, серед них і циклічні «Українські клімати». Кожного року на площі Ринок відбуваються концерти, на які приходять тисячі глядачів-поляків. Лігничани ближче пізнають українців, нашу культуру й мову. Саме це підвищує рівень толерантності в Лігниці, адже тут живуть не лише українці, але й представники інших національних меншин.

Звітно-виборча кампанія ОУП, самоврядні вибори
Ми працюємо на майбутнє української громади у місті. Нащодень відчуваємо приплив «свіжої крові», тобто прибувають до Лігниці еміґранти з України. У зв’язку з цим збільшується кількість учнів у нашому ліцеї.
Що стосується проведення звітно-виборчої кампанії ОУП — перед нами збори лігницького гуртка і відділу ОУП. Я серйозно задумуюсь над тим, що робити далі. Не знаю, скільки українців прийде на загальні збори, хто з них хотітиме включитись у громадську роботу і допомагати активістам Об’єднання. На жаль, мною оволодів песимізм. Він появився також і в інших людей, заанґажованих у громадську діяльність ОУП.
Песимізм посилюється ще й тому, що ми не відчуваємо жодної реальної допомоги зі сторони Головної управи ОУП. Нам здається, що Лігницю Варшава залишила самій собі.
Перед нами самоврядні вибори. У сьогоднішніх самоврядних структурах різного рівня маємо своїх представників (наприклад, мій брат є війтом Громадки). Наші представники кандидують до міського самоврядування з окремих виборчих комітетів. Головне питання в тому, чи наші люди проголосують за них. Ми, зі свого боку, ведемо переговори з окремими політичними силами в Лігниці за наших представників. Час покаже, чим усе закінчиться. ■

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*