Кіно із зимовим настроєм та різдвяною атмосферою

Дарина Попіль ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №01, 2024-01-01

Чим холодніше стає на вулиці, тим більше хочеться загорнутись у теплого коцика, зробити собі смачне какао і переглядати цікаві фільми. Останніми роками українське кіно активно розвивається, що дає можливість проводити час разом із рідним кіно. До вашої уваги четвірка українських фільмів для довгих зимових вечорів та підняття гумору у непрості часи.

«Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке», 2019 рік. Режисер – Михайло Костров

Основою для сценарію кінострічки стала казка Сашка Лірника «Про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги і козацький рід», яка була написана 1998 року. Нагадаємо, що Сашко Лірник – це відомий український казкар-лірник, сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм.

«Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» – чудовий, пригодницький фільм для всієї родини. Він переносить нас у часи розквіту козацтва і водночас в той момент, коли козакам доводилось багато воювати за свободу свого краю. Головний герой козак Семен потрапляє у несподівану сутичку, через яку гинуть козаки. Чорт сердиться, що не може оволодіти козацькими душами, бо за вірну службу своїй неньці їм пробачаються усі гріхи. Дідько придумує хитрий план, як заволодіти непокірними душами козацтва назавжди і обирає головною фігурою свого підлого замислу козака Семена. Обдуривши батька Семена, він укладає з ним шахрайську умову, через яку має право забрати козака у пекло. Чортяка б’ється об заклад із святим Петром, що якщо протримає козака у пеклі до Різдва, то усьому козацтву прийде кінець. 

Взагалі різної нечисті у фільмі вистачає. Тут і домовик, і чортенята, і ворожка, та навіть упир з вовкулакою. Казкові персонажі, як і люди, мають свої непрості характери. Не всі є злими, а дехто міняє свою сутність по декілька разів за історію.

Чорт доручає Семенові виховувати його чортенят і, якщо йому це вдасться, обіцяє випустити козака з пекла. Семен виховує з чортеняток справжніх козаків, а старий чортяка підбурює на Землі сусідніх правителів йти війною на козаків. Водночас у це все вплутані ще інші символічні сюжетні лінії, а також вимальовується любовна лінія Семена та чортової жінки Ядвіги.

Фільм дуже динамічний, багато подій, присутній тут і гумор. Красиві костюми, вдалий акторський  склад. Особливо яскравою є гра головного актора Григорія Бакланова.

Можливо, хотілось би трохи потужнішої графіки та спецефектів. Але загалом кінострічка залишає дуже позитивні та оптимістичні враження. 

«Тільки диво», 2019 рік. Режисерка – Олена Каретник

Неймовірна природа, чудові краєвиди, у яких кожен українець одразу впізнає мальовничі Карпати. Тільки ось на цю красу напала безпросвітна холоднеча і зима. Разом із Малим Льодовиковим періодом до жителів невеличкого містечка прийшли й інші біди та небезпеки. 

7 років до людей не приходило літо, тож вони потрохи адаптувались до постійної зими. Затока перетворилась на центральну площу, по якій усі або пересувались на ковзанах і лижах, або ковзали на пристосованих до снігу човнах. У переддень святого Миколая у містечку панувала досить святкова та весела атмосфера. Не надто весело лишень вдома у головних героїв. Батько Северина та Аніки дуже хворий, він постраждав, коли пробував оборонити містечко від різкого, крижаного нападу негоди. Йому допомогти може лише талановитий лікар Туксен, що живе далеко. Щоб дійти до нього, треба пройти через ліс, де мешкають химерні чудовиська. Але Северин не боїться, він хоче врятувати батька, тож вирушає в подорож.

«Тільки диво» – це казка-фентезі, на відміну від «Пекельної хоругви» тут практично немає саме атмосфери української демонології та традицій. Ця стрічка більше, якщо так можна сказати, «мультиказкова», імена персонажів, одяг, дивні створіння – це такий собі окремий маленький світ. Схоже містечко, схожі події могли би відбуватись у будь-якій країні чи навіть на будь-якій планеті.

Подорож Северина небезпечна та захоплива. Йому вдається повернутись з лікарем і допомогти батькові. Проте у місті, окрім атмосфери свята, панують і заздрощі, та дехто хоче приховати свої підлі вчинки, наробивши нової шкоди. Апогеєм усіх подій у казці стає зимове спортивне змагання, у якому бере участь Северин. Ось тут і розкриваються всі карти та зникають всі маски. У цій теплій зимовій казці все-таки перемагає любов, зрештою маємо тут і підліткове кохання. Сила тепла та любові, а також передсвяткове диво повертають до жителів містечка врешті літо.

Варто зазначити, що хоча у фільмі загалом присутня універсальність, що безперечно має притягнути до стрічки іноземних глядачів, а проте наскрізною ниткою через весь фільм проходить образ саме Святого Миколая, а не Діда Мороза чи Санта-Клауса. 

Цікавинкою фільму можна вважати те, що роль Ніка, батька Северина та Аніки, грає колишній міністр культури України Євген Нищук. А також у фільмі в дуже ефектному образі з красивою піснею з’являється гурт «Lama».

«Пригоди S Миколая», 2018 рік. Режисер – Семен Горов

Цей сімейний фільм, як і попередня казка, одразу переносить нас у гори Карпати. Зимові та снігові. Сімейна пара з двома дітками, головним героєм стрічки другокласником Артемом та його сестрою шестикласницею блогеркою Полею, їдуть на відпочинок у карпатську затишну хатку. Не всі у захваті від цієї ідеї, мама – модна модельєрка, роль якої виконує Маша Єфросініна, вкрай незадоволена такою відпусткою, вона весь час бурчить та дорікає голові сімейства за такий задум. А також постійно критикує чоловіка за те, що полишив свою перспективну роботу для розробки своєї «дурної» затії – відеогри «Святий Миколай». До речі, усі події відбуваються саме у переддень Дня Святого Миколая.

Родина прибуває у карпатський будиночок, де все починає йти шкереберть. Артемко находить гігантського павука, мама помітила, що протікає дах. Тато поліз його лагодити і зламав руку. Отже, батьки вирушають до найближчої лікарні, а на господарстві залишають дітей.

Водночас у Карпатах розгортаються неабиякі пригоди. Святий Миколай на своїх надсучасних санях прямує з подарунками до всіх чемних діток. А місцевий злодій Кабан (Василь Вірастюк) з дружками грабує будинок. Дружки повтікали, а Кабана спіймала поліція. Ну, а далі… Далі усе перемішалось і перекрутилось. Через зіткнення-аварію поліцейської машини та саней Миколая сталась помилка. Справжнього Миколая сприйняли за грабіжника, а кмітливий і хитрий Кабан вирішив його з себе вдавати. Як ви вже, мабуть, здогадались, розбиратись із цією непростою ситуацією доведеться саме нашому маленькому мрійнику, який щиро вірить у Миколая та дива, – Артемові. Хлопчик палко просить у святого, аби у них в родині все налагодилось, він мріє, щоб мама не сердилась, аби татова гра стала успішною і щоб все у них з рідними було добре.

Отже, чи вийде Артемові повернути усе і всіх на свої місця та чи здійсняться його бажання? Пропонуємо дізнатись, переглянувши цю сімейну кінострічку.

Наприкінці фільму на різдвяному святі з’являється український гурт «O. Torvald». Це вже приємна традиція українського кіно, коли в ньому виступають якісь сучасні музичні зірки.

«Зірки за обміном», 2021 рік. Режисер – Олексій Даруга

Ця сімейна комедія справді зіркова. Адже головних героїв – відому співачку Полю Молякову та не менш відомого музиканта Хому Михайловського – грають Оля Полякова та Дзідзьо (Михайло Хома). Поля та Хома – непримиренні конкуренти в українському шоу-бізнесі, готові одне одному «свиню підкласти» на кожному кроці. Обоє дуже сконцентровані на власному еґо і кар’єрі, від чого вже й самі не є щасливими, а люди, що їх оточують, теж страждають від їхньої сконцентрованості на успіху і постійній конкуренції.

Одного ранку стається щось неймовірне, Поля прокидається у тілі ненависного їй Хоми, а Хома прокидається у тілі Полі. Варто відзначити, що обоє виконали свої ролі дуже вдало. Мабуть, не просто зіграти роль чоловіка у тілі жінки і навпаки, але Поляковій та Дзідзьо це вдалось. 

Що ж, тепер український кінематограф теж має власне кіно про заміну тілами. Бо в американському таких стрічок вже декілька. Наприклад, «Шалена п’ятниця», де тілами помінялися матір та донька, або «Хочу як ти» про двох друзів, яких спіткала така ж історія. Найновішою є американська стрічка 2023 року, до речі, також зі святковим настроєм – «Родинний обмін». У цьому фільмі тілами помінялись обоє батьків зі своїми дітьми: мама із донькою і син з батьком.

У «Зірках за обміном» також панує святкова атмосфера. Події відбуваються напередодні Різдва та Нового року. Проте настрій у наших персонажів зовсім не святковий. В обох напружений робочий графік, концерти, зйомки, а вони застрягли у ненависних їм тілах. Герої спочатку не мають жодного уявлення, як повернути все до норми. Але потрошки-потрошки до Полі і Хоми приходить усвідомлення, що такий жарт з ними доля зіграла не просто так. І мабуть, вони повинні щось кардинально поміняти у своїх життях, у своєму ставленні до оточуючих, до світу і навіть до свого найлютішого конкурента чи конкурентки.

«Зірки за обміном» можна сміливо назвати сучасною, новорічною казкою для дорослих та дітей. 

Усім бажаємо спокійних, затишних, а головне безпечних і безтривожних зимових вечорів та приємного перегляду!

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Схожі статті

«Мені буде соромно, коли Маруся виросте, а я не буду для неї прикладом»: письменниця Каріна Саварина про війну, материнство та життя в Польщі

Семаковська Тетяна ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №5, 2024-02-04 Мама — чи всім легко дається це звання? Ще донедавна тема безпліддя в Україні була...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*