Пьотр Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №22, 2023-06-04

Мешканці української столиці навчилися насолоджуватися життям і використовувати періоди спокою. Однак ледь не кожного дня кияни задаються питанням, чи атакуватиме росія їхнє місто ракетами або безпілотниками-камікадзе. Лише у травні таких нічних атак було 14. І хоча візуально більшість містян демонструють бадьорість, поза сумнівом, нескінченний повітряний терор відбивається на їхньому психічному стані.

28 травня. Неділя. У Києві прекрасна сонячна погода. За українським календарем до кінця весни залишилися лічені дні, майже літня спека. Цього недільного дня життя в українській столиці тече в уповільненому темпі. Сьогодні День Києва. Звісно, гучних святкувань, як торік, немає. Хоча традиційно День міста, започаткований у 1982 році, завжди був веселим святом. На перший погляд Київ функціонує цілком нормально. Нерідко, дивлячись на машини і трамваї, на мешканців, які біжать у справах чи неспішно прогулюються, на відкриті магазини та працюючі кафе, можна навіть забути про війну. Однак цей спокій на вулицях Києва, столиці держави, яка вже понад рік захищається від російського нападу, лише видимий. Адже кілька годин тому вночі кияни чули звуки серії вибухів, що доносились з різних частин міста. А протиповітряна оборона тим часом зупиняла атаку безпілотників-камікадзе, які росія спрямувала на українську столицю саме у День Києва. І такі ж вибухи вони почують наступної ночі.

Нічні напади

В останню неділю травня нічну тривогу у Києві оголосили о 1-й годині ночі, відбій пролунав лише після 6-й ранку. Недільна атака з використанням безпілотників іранського виробництва Shached-136, відомих у росії як Герань-2, стала чотирнадцятою повітряною атакою на українську столицю від початку травня. Це також була наймасштабніша атака російських безпілотників-камікадзе на українську столицю, загалом росія запустила 54 безпілотники, з яких українська ППО зуміла збити 52, 40 з них – над Києвом.

Зазвичай кожна повітряна атака виглядає так. Мешканці столиці, як і інших міст, дізнаються про політ безпілотників-камікадзе чи ракет, із соцмереж. Наприклад, різні Telegram-канали, в тому числі й офіційні, публікують інформацію про наближення до Києва безпілотників/ракет, а перші вибухи зазвичай є результатом «роботи» протиповітряної оборони.

«Вибухи в Києві. Інформація уточнюється. Подробиці – згодом. В області працює ППО, є збиті цілі», – читаємо на офіційному каналі міського голови Віталія Кличка в Telegram.

У соцмережах кияни традиційно запитують друзів «Як справи?», а інші пишуть у коментарях, наскільки «голосно» в їхньому районі. Моя знайома написала у Фейсбуці, що вперше сховалася у ванні, коли почула, як над її будинком пролітає дрон. Його збили, проте уламки влучили у сусідню будівлю. Кожне сповіщення про повітряний наліт супроводжується повідомленнями, які закликають переміститися в безпечне місце. Але щоразу ходити до притулків складно, тим паче, що вони не всюди розташовані біля житлових будинків. Тому дуже багато киян, якщо не більшість, просто перечікують теракти вночі у своїх квартирах, часто слухаючи звуки вибухів і читаючи в інтернеті подробиці, лежачи у своїх ліжках. Влада закликає під час повітряних атак хоча б дотримуватись правила «двох стін». Тобто, ні в якому разі не перебувати біля вікон та зовнішніх стін своїх осель.

Цієї ночі Київ атакували буквально з усіх боків. Найбільші пошкодження від падіння уламків збитих безпілотників зафіксовано у південній частині міста. Пожежі спалахнули на даху одного з торгових центрів, складу та виробничого цеху. У центральній частині міста уламки безпілотника впали на 8-поверховий будинок, пошкодивши щонайменше одну квартиру. Також у західній частині Києва сталося падіння уламків у другий поверх 7-поверхового будинку. Незначні пошкодження зазнали споруди й в інших районах міста.

Останні вибухи лунали у столиці близько п’ятої ранку. Загалом, згідно із заявою Київської військової адміністрації, над містом та його околицями було збито 40 російських безпілотників-камікадзе. В результаті нападу загинув 41-річний чоловік, ще троє людей отримали поранення.

На думку багатьох коментаторів, напад 28 травня не був випадковим і росіяни у такий спосіб намагалися «відзначити» річницю заснування міста.

«Історія України є давнім подразником для закомплексованих росіян. Стародавній Київ. Український Київ … атака БПЛА. Віримо в ППО. І, звісно, відповідальність ворога обов‘язково буде. Вони програють, а ми переможемо та покараємо», – написав у Телеграмі голова Офісу президента Андрій Єрмак.

Київ вистояв

Важко точно сказати, скільки людей тепер перебуває у Києві. Кажуть, що мешканців може бути понад три мільйони, цифра майже аналогічна тій до «великої війни». Дійсно, багато з тих, хто виїхав на початку агресії, вже повернулися, однак не всі. Проте у Києві проживає чимало внутрішніх біженців. Тікаючи від війни, вони прибули до столиці у пошуках безпечного місця. Вважається, що внутрішньо переміщених осіб у Києві може бути до 300 тисяч.

З початку широкомасштабного російського вторгнення Київ пережив кілька метаморфоз. Рано вранці 24 лютого минулого року мешканців столиці розбудили звуки вибухів – росія ракетами обстрілювала військові об’єкти навколо міста. Деякі мешканці одразу вирішили втекти, а інші, навпаки, за інерцією поїхали того дня на роботу. Проте за кілька днів багатомільйонне місто спорожніло. Ставало дедалі небезпечніше, російські війська наближалися до столиці, ракети били по будинках. Вечорами починалася стрілянина, у місті панував хаос. На широкому і зазвичай багатолюдному проспекті Перемоги в центрі міста транспорту майже не було. Лише кілька елітних нових автомобілів, які в’їхали у ліхтарні стовпи та бетонні блоки, – ймовірно, аварії сталися під впливом поспіху та паніки.

З кожним днем з’являлося усе більше блокпостів і військових позицій. Набула чинності комендантська година. Магазини та усі служби були закриті. У березні в одному з небагатьох відкритих кафе на Подолі я побачив дівчину, яка заплакала, коли побачила, що є де посидіти й випити кави, що є місце, яке хоча б на мить могло нагадати, яким був Київ до російського вторгнення.

Проте було й інше обличчя міста. Ті, хто не виїхав, приєдналися до загонів територіальної оборони, які часто створювалися у житлових масивах, де вони проживали. Власники одного з кафе на Подолі відкрили його для потреб місцевого «штабу» гуманітарної допомоги. А в одному з популярних танцювальних нічних клубів розливали коктейлі Молотова та зварювали протитанкові їжаки.

Однак ситуація у місті була складною. Люди прислухалися до звуків бою, які доносилися з північних околиць столиці. Інформація, що надходила з Бучі та Ірпеня, була жахливою. Запасатись продуктами та товарами ставало усе важче і важче, хоча частина супермаркетів та аптек були відчинені. Вселяло надію те, що частина державної влади на чолі з президентом залишилася в Києві.

Ситуація змінилася, коли наприкінці березня українці відтіснили російські війська від столиці. Вже у квітні жителі почали повертатися до Києва. Практично усю минулорічну весну, літо та початок осені місто повертались до життя, оновлювалась його інфраструктура. Швидко відкривалися магазини, кафе та різні сервіси. Це відродження міста тривало до осені, незважаючи на те, що на Київ час від часу летіли російські ракети. У жовтні ситуація змінилася. Росія почала масовані удари ракетами, а потім і безпілотниками по енергетичній інфраструктурі України.

Столиця у темряві

Жителі Києва, як і багатьох інших міст, навчилися пристосовуватися до нових умов. Ритм дня визначався вмиканням електрики. До 15 листопада українським енергетикам вдавалося більшість днів подавати електрику за графіком, що полегшувало планування дня. На спеціальному сайті можна було перевірити, наприклад, в який час у Києві за конкретною адресою не буде світла.

Однак внаслідок чергового масованого ракетного обстрілу 15 листопада стався блекаут, і чимало жителів Києва та інших міст були знеструмлені до 48 годин. У деяких районах упродовж багатьох годин не було опалення та води.

Восени у Києві до звичних звуків міста додався гуркіт генераторів, що стояли на вулицях. Це необхідність для бізнесу, який хоче працювати в нинішніх умовах. Завдяки цьому у місті не було проблем із покупками, можна було спокійно випити кави чи щось з’їсти. У будь-якому випадку, деякі великі супермаркети розглядалися як частина критичної інфраструктури нарівні з лікарнями чи пожежними бригадами і мали безперервне електропостачання.

Люди швидко звикли до того, що коли подавали світло, першочергово потрібно було зарядити телефони, ноутбуки, павербанки та автономне освітлення. Багато людей придбали додаткові павербанки або навіть більші автономні домашні електростанції. Останні навіть дозволяли користуватися побутовою технікою. Україна стала великим реципієнтом цього виду обладнання, його забракло на європейських ринках. Проте не кожен міг дозволити собі придбати дороге енергетичне обладнання. Пересічний пенсіонер, якщо він не міг розраховувати на допомогу сім’ї, повинен був сидіти біля свічки або простого ліхтарика і чекати, поки ввімкнуть електрику. Хіба що у нього були солідні сусіди. В одній із багатоповерхівок у спальній частині Києва двоє людей купили генератори і забезпечили доступ до енергії усім мешканцям будинку, які цього потребували.

Влада запустила Пункти незламності з доступом до електрики та супутникового інтернету. Спеціальні пункти для зарядки мобільних гаджетів через USB-порти були створені на деяких станціях київського метро, супермаркети та магазини також пропонували подібні послуги.

До 9 березня Росія здійснила по українській інфраструктурі 15 масованих ракетних ударів і 17 атак безпілотниками. Незважаючи на це, їй не вдалося повністю занурити Україну у темряву і зламати дух її народу.

Carpe diem

Здається, цей старовинний латинський вислів, який перекладається як «використовуй мить, що маєш зараз» найкраще описує нинішні настрої мешканців української столиці.

У травні щоденний ритм Києва визначається тривалістю світового дня, досить довгого і сонячного. Люди ходять на роботу, у магазини, у справах, а ті, хто може собі дозволити, відпочивають. Відкриваються нові кафе та різноманітні послуги. Про війну вдень нагадують військові патрулі на вулицях, але їх не так багато. Більшість блокпостів прибрали. Метро працює майже як до великої війни, у грудні відкрили закриті станції Майдан Незалежності та Хрещатик. Зросли лише інтервали між курсуванням поїздів. Тому, мабуть, так багатолюдно, як і до агресії.

Проте із заходом сонця та настанням ночі ситуація змінюється. Це трохи схоже на фільми жахів з вампірами чи іншими монстрами, які оживають вночі. Ось лише монстри – справжні російські ракети та безпілотники. І якщо уночі нас не розбудить тривога, то ми напевно прокинемося від вибухів.

Поділитися: