Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №5, 2024-02-04

У Польщі зросла кількість деяких меншин, зокрема українців. На це вказує порівняння результатів двох останніх переписів населення. Проте лідери нацменшинних організацій мають сумніви щодо вірогідності таких даних. 

Свої зауваження вони представили 11 січня на засіданні Сеймової комісії нацменшин, яка розглянула інформацію про результати перепису населення 2021 року, що був проведений із 1 квітня до 30 вересня. Документ представив голова Головного статистичного управління Домінік Розкрут. Він підкреслив, що структура запитань про національну та етнічну ідентифікацію дозволяла вільно визначити приналежність до однієї чи двох етнічних груп. Перепис показав, що серед жителів Польщі переважають люди з однорідною, польською, національною ідентичністю – їх 36,62 млн, що становить 96,28% від загальної кількості населення. Водночас понад 974,8 тис. осіб поряд із польською обрали ще одну національну ідентифікацію. Тим часом кількість тих, хто вказав лише непольську ідентичність, становила понад 429,9 тис. осіб, з них 32,1 тис. – це особи, які відчувають зв’язок із двома відмінними від польської національностями.

Перепис показав, що найчисленнішими етнічними групами після поляків є сілезці (596,2 тис.), кашуби (179,7 тис.) та німці (144,2 тис.). Досить багато осіб обрало українську (82,4 тис.) чи білоруську (56,6 тис.) національну приналежність. Відповідаючи на запитання «Якою є ваша національність?», близько 65 тис. опитаних назвали українську як першу. Серед них лише українську ідентичність обрало близько 46 тис. У наступному запитанні, яке стосувалося додаткової ідентифікації, українську обрало 17,53 тис. осіб. З усіх 82,4 тис. відповідей подвійну українсько-польську ідентичність вказало трохи більше ніж 34 тис. осіб. Нагадаємо, що у 2011 році українцями себе визначила 51 тис. осіб, а 2002 року – близько 31 тис. Свою приналежність до лемківської етнічної групи зазначило 13 607 осіб. Як єдину цю ідентифікацію обрало 7346 осіб, а разом із польською – 5149. У 2011-му лемківських ідентифікацій було 11 тис., а у 2002 – близько 5,9 тис. Перепис населення 2021 року показав також, що найбільш уживаними вдома мовами, окрім польської, є англійська (737,3 тис.), сілезька (467,1 тис.), німецька (216,3 тис.), кашубська (89,2 тис.), російська (63,3 тис.) та українська (55,1 тис.). Якщо говорити про конфесійну приналежність, то 33 209 осіб відвідує греко-католицьку церкву й 151 648 – православну. У 2011 році результати були 33,3 тис. та 156,3 тис. відповідно.

Маріола Абкович, голова Товариства караїмів у Польщі, коментуючи результати, зауважила, що останній перепис населення показав таку кількість представників її громади, якої, мабуть, немає в цілому світі. За її даними, у Польщі живе близько сотні караїмів. Якщо додати змішані шлюби, уся спільнота може нараховувати максимально 500 осіб. Тим часом останній перепис містить близько 3,5 тис. караїмських ідентифікацій. На думку голови Товариства караїмів, ця цифра може охоплювати просто симпатиків, оскільки у час перепису проводили широку промоційну кампанію караїмської культури. Полюбивши її, потім хтось міг під час перепису обрати таку ідентифікацію без реальної приналежності до громади. Караїмська лідерка також говорить про значне зростання кількості лемків чи зниження чисельності ромів. 

– Дані, які ми отримали в результаті перепису, не дозволяють будувати будь-яку політику, тому що вони невірогідні, нереальні й не відповідають дійсності, – зауважила Маріола Абкович. 

У дискусії взяв участь Григорій Купріянович, представник української громади, співголова Спільної комісії уряду та нацменшин. Він згадав, що результати перепису населення, частково через вимоги окремих законів, впливають на ситуацію меншин у державі. Тому меншини більш уважно ставляться до нього, ніж більшість суспільства. 

– Це момент, коли представники меншин можуть заявити про свою ідентичність або цього не зробити, – сказав Григорій Купріянович.

У нього, як і в представниці караїмів, виникло питання, чи представлені під час засідання комісії дані, які також доступні на сторінці ГСУ, стосуються лише громадян Польщі або ж усіх осіб, котрі перебувають у країні? Це важливо, наприклад, у випадку української громади, де серед респондентів могли бути й громадяни України, й громадяни Польщі. Лише відокремивши їхні відповіді, можна побачити справжню кількість представників української нацменшини в Польщі. На думку Григорія Купріяновича, відповідь на це запитання пояснить також зростання або зменшення кількості окремих меншинних громад. Представник української спільноти вважає, що ситуація зі збільшенням кількості караїмів показує, наскільки перепис спроможний представити реальну кількість меншин. 

– Чи можемо в такій ситуації говорити про віддзеркалення справжнього стану? – запитує Григорій Купріянович. Він також не впевнений, чи можна вважати вірогідними дані перепису, якщо бачимо досить велику кількість випадків, коли зовсім відсутня відповідь на запитання щодо національності. Крім того, вказані числа значною мірою є результатом не прямого опитування людей, а були отримані внаслідок статистичних обрахунків дослідників. 

– Якщо караїми знають, що їх 100 осіб, а перепис показує близько 3,5 тис., то маємо тут очевидну проблему, – наголосив Григорій Купріянович. Представник української громади теж зазначив, що, на думку дослідників, частина осіб просто боїться заявляти про свою ідентичність у переписі, і тому не подає її. Це пов’язано зі складним історичним минулим, атмосферою в державі щодо певної меншини. 

Відповідаючи на запитання, голова ГСУ Домінік Розкрут ствердив, що не бачить технічних помилок у випадку караїмів. За його словами, система гарантувала свободу вибору і, можливо, караїмську ідентичність обрали люди, які не беруть участь у житті громади, але мали бажання з огляду на сімейні зв’язки заявити про свою ідентичність:  

– Вони, напевно, зберегли у своїй пам’яті зв’язок із цією громадою й показали його.

Голова ГСУ вважає: така ж ситуація могла бути у випадку інших меншин. Йому здається, що самоперепис через інтернет дав особливе почуття безпеки й створив умови для правдивих відповідей без хвилювання, яке може нести із собою безпосереднє опитування. Відповідаючи на запитання Григорія Купріяновича, Домінік Розкрут поінформував, що перепис охопив усіх мешканців, які постійно або тимчасово перебувають у країні. А також тих осіб, котрі живуть за кордоном, але прописані в Польщі. Щодо можливого небажання респондентів вказувати свою ідентичність він зазначив, що ГСУ не має впливу на суспільні настрої, але намагається створювати максимально комфортні умови для вільного висловлення про свою ідентичність, дбаючи, серед іншого, про конфіденційність.

Григорій Купріянович зауважив, що дані перепису говорять не про кількісний склад нацменшин у Польщі, а про кількість національних декларацій, які відмітило ГСУ. Він закликав також, щоб спеціалісти управління з отриманих відповідей витяли реальну кількість представників нацменшин. Зі свого боку Маріола Абкович підсумовуючи ствердила, що кількість її громади зростає, але тільки в статистичних даних, і це не має нічого спільного із самою громадою. Меншинні лідери повторили також твердження про те, що результати перепису потрібно сприймати як загальну кількість осіб, котрі задекларували свою національну ідентичність, а не реальну кількість представників певної меншинної спільноти. 

***

Результати перепису 2021 року можна було б використати як важіль дії на владу для підвищення дотацій на окремі громади. Якщо за десять років, що минули між переписами, збільшилася кількість членів громади, то зросли і її потреби. Караїмам бюджет, певно, треба було б підвищити в десять разів, а українцям – на 40%. Гірше з ромами чи кашубами, яких стало менше. Ця ситуація добре показує, що під час побудови державної політики щодо меншин, не дані перепису мають бути ключовими, а реальні потреби громад і законне право на підтримку та розвиток їхньої ідентичності й культури. Це, мабуть, була головна теза меншинних лідерів, озвучена на засіданні Комісії нацменшин про результати перепису населення 2021 року.

Поділитися: