Андрій Вонторський ■ ПОДІЇ ■ №39, 2022-09-25

ХХV Дні української культури у Щеціні (26-27 серпня) проходили, на жаль, у траурний час війни, яку нащадки козаків ведуть із жорстоким північним агресором. Тож чудовий ювілей, який мав би стати приводом виключно для радості й гордості з таких багатолітніх традицій, відбувався в тіні смерті, болю й горя України й українців. Дуже подібно було й у 2014 році, коли вся Україна готувалася до Шевченківських днів, щоб ушанувати свого найбільшого сина, а 26 лютого ворожа орда (аж ніяк не татарська) захопила Крим і розпочала перший етап загарбницької акції проти батьківщини Кобзаря…

Саме тому цього року культурну подію у Щеціні відкрив виступ Академічного ансамблю пісні й танцю Національної гвардії України. Концерт проходив у межах ХХVI Мандрівного фестивалю української культури, організованого фондом «Просвіта». Колектив має давню історію, адже українські артисти виступали на фронтах Другої світової війни, однак найбільш вагомою є зараз новітня історія ансамблю, якому присвоєне звання академічного. Учасники колективу їздять до військових частин (з 2014 року виступали в зоні АТО), дають концерти і в центральних установах України (напр., у міністерствах).

Ансамбль показав глядачам широку палітру своїх можливостей, виконуючи пісні, танці, естрадні й народні твори, виступаючи в різних менших групах (дует, квартет) під художнім керівництвом Павла Пеньківського. Перед початком концерту, який відкривали гімни Польщі та України, виступали: глава Західнопоморського воєводства (маршалок) Ольґєрд Ґеблєвич, віцемерка Щеціна Лідія Роґась, почесний консул України у Щеціні Генрик Колодій. Усі вони зверталися до найновіших подій у польсько-українських взаєминах і вказували на масштаб допомоги, яку отримали біженці з України між Бугом і Одрою, від польського самоврядування та звичайних громадян.

Під час Днів української культури постійно тривало збирання грошей на лікування жертв війни: дітей і воїнів ЗСУ. Урочисто відкрили Дні культури: Барбара Іґєльська, директорка Замку поморських князів, де відбувалися всі заходи, та Іван Сирник, голова Щецінського відділу ОУП, як головний організатор подій. Дуже емоційним моментом був виступ родичів полонених воїнів батальйону «Азов», які зачитали зі сцени звернення до світових організацій допомогти полоненим і полегшити їхню страшну долю (лист був зачитаний двома мовами, як у суботу, так і в неділю).

Другого дня можна було також послухати багато української музики в різних виконаннях та стилях, а ще була відкрита фотовиставка в приміщеннях Замку, назва якої чітко відображала її зміст: «Київ – Одеса – Львів-2022: небуденна щоденність». Фотографії періоду перших місяців відкритої війни проти всього українського народу справляли неймовірно потужне враження: міста, які зазнали бомбардувань, прощання людей із родинами, воєнні жахи і сцени просто як з класичного малярства…

Першою виступила 13-річна Купала (Софія Накрийко), одна з наймолодших учасниць свята української культури. Далі прийшла черга уродженця Донецька, Микити Щербаненка, який зараз у Щеціні навчається на професійного вокаліста (баритон) та представив дві традиційні пісні («Ой, там, на горі, та й женці жнуть» та «Розпрягайте, хлопці, коней»). Потім виступали бандуристки з України та Тетяна й Руслан Більчаки (випускники Кам՚янець-Подільского університету, згодом солісти Тернопільської філармонії, зараз представники Щецінського оперного театру), а також піаністка Ольга Білас (родом зі Львова).

Концерт бандуристок підготувала Анна Хранюк, виступили: Оксана Коломієць (із малим синком, Андрієм, який грав на віолончелі – вони виконали «Аве Марія»), Катерина Зенченко («Бандуристе, орле сизий»), Юлія Олійник, яка представила не лише пісні, але й інструментальний твір, Анна Чумаченко, Галина Топоровська – заслужена артистка України, яка приїхала з Варшави («Молитва до Богородиці», «Несе Галя воду» – в досить оригінальному опрацюванні), Юлія Піцишин та Анастасія Гордієва (разом виконали пісню «Іванку, Іванку»). Тетяна і Руслан Більчаки представили фрагменти української класики (молитва Андрія із «Запорожця за Дунаєм») та відомі естрадні пісні («Пісня про рушник», «Два кольори»), а також особливо потрібну зараз українським серцям «Молитву за Україну».

На завершення концерту всі учасники заспівали «Червону калину» – найпопулярнішу зараз у всьому світі українську пісню, неофіційний гімн борців за волю не лише сто років тому, але і сьогодні.Цікавим і зворушливим доповненням цього українського свята стала перемога, яку здобув Назарій Качала, тенор, що зараз співає в оперному театрі в Бидґощі. Він виступив у щецінському амфітеатрі під час ХХІІ Великого турніру тенорів 2 вересня. Український тенор, який переміг сімох інших співаків з усього світу, виконав у першій частині арію «Смійся, паяце» з італійської опери «Паяци», а в другій частині – відому пісню «Повернися до Сорренто». За правилами турніру, публіка голосує за найкращого співака вечора, кидаючи йому троянди, і представник України здобув 621 троянду із усіх 2000, які були до початку конкурсу передані у амфітеатр публіці.

Поділитися: