Григорій Сподарик ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №40, 2020-10-04

Для одних Дональд Туск – це зразок «державного мужа», для інших – не конче. Однак, спробувавши забути про політичні симпатії, варто зазирнути до його минулорічної книжки «Щиро». Нашого читача повинні зацікавити фрагменти, де у європейську та світову політику вписані українські справи – Донбас, протистояння Росії чи президентські вибори.

Книжка Туска показує, що в останні роки Україна не зникає як суб’єкт великої політики, але й зацікавлення нею не є надто великим. Варто додати, що публікація політика вийшла на закінчення його п’ятирічного головування у Європейській раді. Досі жоден поляк не займав такої високої посади у Європейському союзі. До того ж – це поляк, якому небайдужі доля українців та України.

«Щиро» – це щоденник, записи датуються 29-м листопада 2014-го року – 29-м листопада 2019-го. Відповідно це – початок головування у Раді та його завершення. Опісля Дональда Туска обрали головою Європейської народної партії. У книзі він день за днем описує свої перші кроки у новій ролі і дає можливість зазирнути за куліси європейської політики. У щоденнику простежуються й найбільш драматичні події останніх років: теракти в Парижі та Брюсселі, криза біженців, убивство мера Ґданська Павла Адамовича чи затяжна баталія з Брекситом (виходом Великої Британії з ЄС). Базуючись на особистому досвіді та знайомствах, Туск цікаво змальовує найважливіші постаті сучасної політики – Барака Обаму, Анґелу Меркель, Дональда Трампа чи Бориса Джонсона.

Після зустрічі з новообраним українським президентом він натомість записав: «Перевіряю Зеленського – наскільки він готовий поступитися росіянам і чим хоче заплатити за мир, який обіцяв своїм виборцям. (…) Він пробудив надію, але ніхто не знає її ціни». У цій же нотатці, написаній після відвідин Східної України, Дональд Туск зауважує: «Донбас – це місце, де Путін постійно перевіряє готовність українців захищати свою незалежність і територіальну цілісність».

У книжці є також опис кількох розмов з попереднім українським президентом Петром Порошенком, який постійно намагався зацікавити світове співтовариство проблемою агресії Росії і необхідністю вирішення цього питання. Уже в одній із перших нотаток Дональд Туск відзначає, що весь 2014 рік після початку окупації Криму і війни в Донбасі він їздив до європейських столиць, закликаючи до солідарності з Україною і створення енергетичного союзу на противагу диктатові Москви. Цей особливий тест на європейську єдність, на думку Туска, дав не надто оптимістичні результати. Геостратегічні аргументи чи моральні цінності поступаються тут поточним інтересам і російським впливам. Дональд Туск констатує, що без спільної підтримки Парижа і Берліна неможливо політично протистояти Росії. При цьому він погоджується з Петром Порошенком у тому, що Мінські домовленості не припиняють конфлікт. Проте, як зауважує польський політик, недотримання їх з боку Москви завжди є міцним аргументом для збереження санкцій проти Росії. Окрім усього цього, Туск також описує свої відчуття після відвідин Києва у перші роковини Майдану.

Загалом складається враження, що Дональд Туск під час свого головування в Раді робив багато для того, щоби світ не забув про Україну та про те, що Росія – бажаний партнер для багатьох держав – постійно залишається агресором. Його щоденник – це ще й особисте політичне послання, у центрі якого – об’єднана Європа.

«Європейський союз – це невпинні зусилля і міцна віра у те, що можна шукати порозуміння, а не перемоги когось над кимось», – завершує свої роздуми колишній голова Європейської ради.

***

Donald Tusk, «Szczerze». Warszawa: Agora, 2019. – str. 400 (Дональд Туск, «Щиро». Варшава: видавництво «Аґора», 2019. – 400 с.)

Поділитися: