Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №25, 2022-06-19

– Маю одну мрію – аби наша домівка завжди була повна людей так, як сьогодні. Наші двері відчинені для кожного. Всіх, хто прибув на відкриття домівки, я сприймаю як волонтерів, які допомагають Україні. Сьогодні якраз минає сто днів від страшенного вторгнення росії в Україну, і я не можу вам вкотре не подякувати за щиру допомогу. Особливо вдячний меру Старґарда Рафалові Зайонцу за відкриті двері та постійну підтримку. Саме міський голова Рафал Зайонц першим зателефонував мені 24 лютого і сказав: потрібно зустрітися. І вже наступного дня ми заснували кризовий штаб, і чи не пів Старґарда відразу долучилось до допомоги. Також щиро вдячний за допомогу в ремонті домівки – знаю, у нашому місті відбуваються лише добрі речі, – сказав голова гуртка у Старґарді Павло Палчинський після офіційного відкриття. У ньому взяли участь президент Старґарду Рафал Зайонц, старґардська староста Івона Віснєвська, почесний консул України в Щеціні Генрик Колодій та голова ОУП Мирослав Скірка.

До відкриття долучились усі дотеперішні голови гуртка ОУП у Старґарді: Іван Левицький, Іван Малиняк, Богдан Черепаняк, Іван Корольчук, Івона Марцішак та Роман Загорода. Це демонструє єдність гуртка та повагу до попередників – тут жоден не стояв осторонь, всі були разом.

–Приємно, що пам’ятають попередників, тому радо завітав на святкування. Хотів подивитися, як гурток працює сьогодні, цікаво спостерігати, як нині влада міста по-новому ставиться до українців. Коли я був головою та пізніше, постійно виникали проблеми, в тому числі з домівкою, нині ж – дають приміщення, а влада сприймає українців відкрито й допомагає, – каже Іван Левицький, перший голова гуртка ОУП у Старґарді, який зараз мешкає у Перемишлі.

– Ми завжди прагнемо, аби багатокультурність Старґарда була нашою перевагою, і тому як самоврядування мусимо вміти демонструвати цю багатокультурність та багатоконфесійність міста. А щоб сповна долучитися до спадщини різних культур, потрібна взаємна інтеграція та розуміння. Тому коли голова гуртка повідомив, що шукає приміщення для домівки, яка інтегруватиме українське середовище, для нас була очевидною необхідність цього. Адже домівка, як і Дні української культури, є безпосереднім втіленням багатокультурності наших жителів, – сказав мер Старґарда Рафал Зайонц. Він підкреслив, що знає: часто поляки непокояться через міграційну хвилю українців, тож великою відповідальністю є пояснення людям того, наскільки створення гарних умов для інтеграції та безпечного життя біженцям насправді підтримує тих, хто воює в Україні, бореться за свободу не лише своєї країни, а й усієї Європи та загалом цивілізованого світу. Тому, з одного боку, слід забезпечувати підтримкою мігрантів, а з іншого – допомогти полякам та українцям знайти взаєморозуміння, і очільник міста переконаний, що українська домівка відіграватиме в цьому важливу роль.

– Пропозиції щодо приміщення домівки були різні, і добре, що наша громада зголосилася саме на це місце – тут гарна локалізація і площа. Подібне приміщення українці мають ще при греко-католицькій церкві, тому радію, що в Старґарді є команда, яка змогла цього досягти. Вони мають потенціал і велике прагнення діяти, тож залишається їм лише побажати, аби зараз втілили задумане у життя, – каже Іван Сирник, голова Щецінського відділу ОУП.

Приміщення для домівки українська громада отримала безплатно. Воно не надто велике, проте неподалік центру міста, отже, туди просто потрапити, вхід просто з вулиці, і українці дуже цим задоволені. Відчувається велика прихильність та підтримка влади міста. Сьогодні, з огляду на війну, це місце ще більше живе Україною.

– Старґард – це прекрасне місто, і я тут вже адаптувалася, полюбила його всім серцем. Я радо допомагаю в школі, адже за освітою вчителька. Коли я сюди потрапила, не знала, що у місті живуть українці, а нині вони стали для мене дуже близькими. Сьогодні українську домівку називаємо місцем сили, де можемо зустрічатися з нашими жінками та дітьми. Ми можемо тут бути разом, підтримувати одне одного в цей нелегкий для країни час. Ми щиро вдячні Польщі за те, що вона нас прихистила, – каже вчителька з Черкас, яка постійно підтримує зв’язок зі своїми учнями в Україні.

Поділитися: