Ігор Горків ■ ПОГЛЯДИ ■ №12, 2021-03-21

Пройшло 10 років, відколи Об’єднання українців у Польщі стало власником українського Народного дому в Перемишлі. Сказати, що це десятиліття відбудови пролетіло швидко, – не зовсім чесно. Раз було стабільно, а раз стабільно неспокійно – по-різному. Але це була послідовна робота: крок за кроком вперед. Вона стала можливою великою мірою завдяки вам – доброчинцям. Дякуємо, що розумієте і допомагаєте реалізувати таку важливу ідею, що реагуєте на прохання і заклики. Разом ми пройшли і пройдемо багато.

Варто згадати

Фотографії чи відео Богдана Колача, які доступні на ютубі (треба ввести у пошуковий рядок «Narodnyj  dim v Peremyszli rozpovid») показують, у якому стані 10-15 років тому був будинок. Архівні матеріали свідчать про фатальну ситуацію Народного дому, від підвалів до даху. Але завдяки ним видно також, який крок вперед ми зробили: здається, 50% роботи вже позаду (фото – на 7 сторінці, – ред.). Чесно кажучи, вже навіть забулося, як усе виглядало декаду тому. Добре часом поглянути на ще не дуже старі фото і побачити, з чого починалася відбудова Народного дому і чому цей процес назвали саме відбудовою, а не просто ремонтом. Попри те, що інші 50% роботи чекають, паралельно будинок наповнюється змістом. Бо завершення ремонту – це не фінал, це необхідний спільний крок у майбутнє. А майбутнє Народного дому це – ти, ви, ми.

Життя

Кожен будинок – це люди. А останні 10 років Народний дім – це не тільки будівельний майданчик. Це сотні, а скоріш за все, тисячі репетицій, зборів, заходів, ініціатив, розмов, зустрічей. Це тисячі облич – глядачів, волонтерів, відвідувачів, гостей, доброчинців, артистів. Друзів. Нерідко гості Народного дому – чи то з Мазур, чи з Торонто, Кошаліна, Сіднею, Львова – кажуть, що це місце нас об’єднує. Це правильне відчуття – це спільний дім, народний. Разом будований, разом відбудовуваний. Після ремонту другого поверху (пол. pierwsze piętro) з кожним роком у Народному домі проходило щораз більше заходів, графік ставав дедалі щільнішим. На початку минулого року нікому не спадало на думку, що може не бути спільної куті і перегляду вертепів, шевченківського концерту і низки запланованих подій, під час яких ми збираємося разом. Хто би міг подумати, що публіка слухатиме концерти онлайн, що влітку не завітають до Перемишля сотні українців, які відвідують рідні землі… Але сподіваємося, що цього літа ми знову зустрічатимемося, а графік заходів стане таким же щільним, як до пандемії.

Спринтери і марафонці

Протягом 10 років доброчинці передали на ремонт Народного дому 1 млн 580 тис. злотих. Це справді велика сума, яка у поєднанні з державними дотаціями дозволила оплатити роботи вартістю майже в 6 з половиною млн злотих. Нас не раз запитували: як допомогти, щоби відбудова закінчилася? Я знаю людей, які постійно купують лотерейні купони в «Lotto» з надією по-спринтерськи вирішити все одним переказом грошей. Є такі, що раз на рік віддають на ремонт певну суму або перераховують 1% податку. Усе це допомагає. Є також, так би мовити, марафонці – різного віку та професій. Вони щомісячно жертвують на ремонт Народного дому від 10 до 100 злотих. Насправді банк навіть робить це за них, автоматично надсилаючи регулярний платіж. Більшість «марафонців» сама налаштувала собі такий переказ (пол. zlecenie stałe/przelew cykliczny), дехто пішов у банк і попросив працівника його встановити. Хтось уже й забув, що кожного місяця допомагає Народному дому. У цьому і полягає зручність: необов’язково пам’ятати про те, що треба зробити платіж, а сума не обтяжує гаманця. Часом хтось сумнівається: такі пожертви не матимуть ефекту, бо що змінять мої кілька десятків злотих… Уявіть собі, що за кілька років пожертв 63 «марафонці» передали разом на ремонт 96 тис. злотих. До прикладу – це приблизна вартість обов’язкового власного внеску (умова при отриманні дотації – ред.) при побудові ліфта у 2020 році. 

Стабільність у нестійкі часи

Уявімо, що таких «марафонців» стало вдесятеро більше… Це взагалі дуже гарний спосіб підтримки нашого українського життя у Польщі. Якби 100 членів відділів ОУП щомісяця жертвували по 30 злотих – це було би 36 тис. на рік. Сума, яка давала би зовсім іншу перспективу – і не тільки у часи пандемії та браку стабільності. Це база, яку кожен може будувати для громади. Так само – й у випадку ремонту Народного дому. Стабільні щомісячні внески допомагають планувати наступні етапи робіт. Я би не смів про це писати, якби з нашого сімейного банківського рахунку не йшло щомісяця 30 злотих на ремонт Народного дому, а ще 30 – на потреби Перемиського відділу ОУП. Дехто скаже: це небагато. Але якщо це «небагато» помножимо на «разом», то отримаємо нові можливості для нашої громади, розвитку, стабілізації. До цього, вас, шановні читачі, сердечно запрошую і щиро заохочую.

Фото з архіву ОУП

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*