Іван Мазурський ■ АНАЛІТИКА ■ №29, 2023-07-23

Федерація соціальних організацій Вармії та Мазур об’єднує близько сотні членів у Польщі та за її межами. Майже одразу після переходу війни, розпочатої росією проти України у 2014 році, у повномасштабну 24 лютого 2022 року організація розпочала довготривалу акцію допомоги українським воєнним біженцям.

Голова Федерації Бартломєй Ґлушак підкреслює: «Ми – група громадських діячів і організацій, які підтримують людей у складних життєвих ситуаціях, тому й об’єднали всі можливі сили для допомоги Україні. У її складі – неурядові організації, студентське самоврядування Вармінсько-Мазурського університету, публічні установи, фірми, приватні особи та всі інші, хто виявив бажання допомагати Україні в цей трагічний і скрутний для її мешканців час».

Кількість ініціатив та розміри допомоги біженцям, котрі опинилися на Вармії та Мазурах, а також Україні, зокрема військовим, на сьогодні не перерахувати. Приїжджі українці високо оцінюють діяльність групи за відкриття соціальних дитячих ясел і садків, допомогу з житлом, організацію канікул для дітей, лікування, поміч і покриття витрат за присяжні переклади, що необхідні для пошуку роботи чи проходження лікування, оформлення документів для легального перебування тощо.

Федерація співпрацює з іншими суб’єктами, які допомагають українцям: ольштинським Банком харчів, медзакладами, Карітасом, зокрема й УГКЦ, організаціями, що можуть допомогти біженцям із житлом, Ольштинським відділом ОУП.

Дослідження вимушених переселенців

У червні Федерація спільно з науковцями Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині організувала у Воєводській публічній бібліотеці семінар на тему «Вимушена міграція, міжкультурна освіта і дії, які служать інтеграції». Як свідчать дотеперішні загальнопольські наукові дослідження, до Польщі від війни втекли переважно представники середнього класу. Польщу вони обрали, бо вважають її близькою не лише територіально, але й ментально до України, і тому, що, на думку респондентів, мови обох країн подібні, а це спрощує спілкування. Дослідження проведено серед 773 осіб.

Докторки гуманістичних і соціальних наук Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині Ельжбєта Субоч і Магдалина Стерніцька-Ковальська представили на семінарі результати своїх досліджень, що стосуються українських біженців, які мешкають на Вармії та Мазурах. Вони розпочали їх в листопаді минулого року та опитали 221 особу в Ольштині, Оструді, Ольштинку, Ілаві та Срокові.

Серед воєнних біженців, котрі опинилися на Вармії та Мазурах, переважну більшість становлять жінки – 93%, чоловіків – 7% (насамперед пенсіонери та особи з інвалідністю). Понад половина біженців має вищу освіту (51%), а також професійну (13%) та базову. Серед опитаних кожен третій біженець – це особа віком від 36 до 45 років, потім – від 46 до 55 років, та молодші й старші.

Майже половина біженців заявила, що має середній рівень достатку, тобто їхніх доходів вистачає на забезпечення найосновніших життєвих потреб. Тим часом майже 40% опитаних зазначило, що мусить дуже заощаджувати, а 6% вказало, що живе в бідності. Понад третина опитаних у себе вдома працювала в галузі торгівлі й послуг, 16,3% – психологами й педагогами, 8,4% – технічними працівниками, 8,6% – економістами, 6,8% – це пенсіонери, 6,3% – медичні працівники, майже 5% виконували фізичну роботу, 2,1% були правниками. Майже половина опитаних після втечі до Польщі влаштувалася на роботу, третина її шукає або має обіцяну, інші – безробітні та не шукають роботи. Українські біженці працюють лікарями, психологами, медсестрами, учителями, виховательками в дитсадках, доглядальницями за хворими або людьми похилого віку. Трапляються також архітектори. Ті, хто не працює, причиною вказують хвороби, інвалідність чи необхідність піклуватися про дітей.

За даними загальнопольських досліджень, 65% біженців працює, тобто близько одного мільйона (отримати PESEL намагалося приблизно 1,5 мільйони). 

На питання про те, як біженці почуваються на Вармії та Мазурах, половина з них відповіла, що «добре», одна п’ята ствердила, що «дуже добре», а третині – «важко окреслити». Не було жодної позначки біля пункту «погано». Дослідниці з Вармінсько-Мазурського університету запитали про проблеми, з якими стикаються респонденти. Кожен міг вибрати більше, ніж одну. Насамперед це фінансові негаразди (88 опитаних, тобто 21,3%), потім – мовні (81 особа – 19,6%), проблеми зі здоров’ям (63 особи – 15,3%), психологічні (42 особи – 10,2%), професійні (38 осіб – 9,2%), житлові (28 осіб – 6,8%), освітні (14 осіб – 3,4%), з харчуванням (13 осіб – 3,1%), сімейні (12 осіб – 2,9%), інші (3 особи – 0,7%). Частина опитаних (31 особа – 7,5%) ствердила, що не має проблем.

Оцінюючи допомогу уряду, воєнні біженці, котрі перебувають на Вармії та Мазурах, досить критично висловилися щодо служб охорони здоров’я, доступ до яких негативно оцінили 27 осіб (18,1% серед усіх опитаних). Позитивну думку натомість висловили 94 особи, 31 особа не змогла відповісти, а 68 – не користувалися послугами медиків. 16 опитаних (13,3%) негативно оцінюють доступ до ринку праці; тим часом 54 особи дали позитивні відповіді, 31 – нейтральні, 68 опитаних виявилося безробітними. 14 осіб (16,3%) негативно відгукуються про умови проживання, 54 особи вказали позитивну оцінку, 18 – нейтральну, 98 – не змогли відповісти на це запитання. 

Біженці високо оцінили проведення дій щодо надання PESEL. Позитивних відгуків було 98,1% (205 осіб). Позитивною є й оцінка права до легального перебування на території Польщі, про що висловилось 95,8% (182 особи). Так само високою є думка про одноразову допомогу – 94,8% (181 особа). Допомогу воєнним біженцям з боку уряду у всіх аспектах як «дуже добре» оцінює 21% опитаних, «радше добре» – 52%, «важко сказати» – 26%. Переважно негативно біженці оцінюють допомогу благодійних організацій у сфері працевлаштування, доступі до медичних послуг, а також речову допомогу. Позитивно ж відгукуються про їхню діяльність щодо організації курсів навчання польської мови, фінансової та іншої матеріальної підтримки.

Окреме питання – це психологічна допомога українцям, які тікали з рідних домівок, рідних країв із травмами, спричиненими жорстокістю російських військових, смертю чи пораненням рідних та близьких. З цими травмами працюють місцеві психологи. Доктор Анджей Кендзєрський, голова Ольштинського відділу Польського психологічного товариства, яке співпрацює з Федерацією, говорив про те, що на сьогодні вони спроможні забезпечити потреби з надання психологічної допомоги 19% біженців. На його думку, ще щонайменше 15% потребує підтримки. Як він запевнив, від серпня, завдяки здобутому фінансуванню, буде можлива мобільна підтримка тих, хто цього потребує. Тобто психологи домовлятимуться про зустрічі та їздитимуть у встановлені місця. До цієї роботи варто було б залучити й українських психологів, яких серед біженців близько десятка. Складніша ситуація з дитячими психіатрами, котрих у регіоні майже немає, а вони вкрай потрібні дітям, що зазнали жахіть війни.

Серед потреб – інтеграція, допомога біженцям, мовні курси

Під час панельної дискусії, яку вів голова Федерації Бартломєй Ґлушак, а її учасниками були Йоанна Кастрау, уповноважена Вармінсько-Мазурського управління, Тетяна Ревенко, голова Фундації «Два крила», та Степан Мігус, голова Ольштинського відділу ОУП, ішлося про актуальну допомогу та потреби біженців, спроби інтеграції та потреби на найближчий час. Представниця воєводи запевнила, що воєводська адміністрація від самого початку допомагає прибулим на Вармію та Мазури, забезпечуючи житлом, підтримуючи заходи, пов’язані з навчанням дітей біженців, а також сприяє громадським ініціативам, завдяки яким ті, хто цього найбільше потребують, отримують харчі, санітарно-гігієнічні засоби. Воєводська адміністрація також надає допомогу українцям, які страждають від війни в себе на батьківщині. Тим часом лідерка «Двох крил», дякуючи за підтримку, підкреслила, що для приблизно сотні дітей слід організувати відпочинок під час канікул, на що потрібні гроші, а організації необхідні приміщення для проведення відповідної діяльності, зустрічей, курсів тощо.

Голова Ольштинського відділу ОУП підкреслив, що слід пам’ятати не лише про інтеграцію між поляками і біженцями, але також між місцевою українською меншиною та біженцями. Варто теж подбати про курси української мови для осіб зі сходу, півдня й півночі України, які не мають де її вивчати. Добре було б серед українських громад регіону – як приїжджих, так і місцевих жителів – знайти волонтерів, які будуть вести курси з навчання української мови. Із залу пролунав цікавий коментар про те, що польські діти в школах, де навчаються діти біженців, не дуже хочуть інтегруватися. Отже, варто подумати, як організувати цей процес. Було запропоновано, щоб для початку посадити разом за однією партою польського та українського учня.

Війна в Україні, яка триває безперервно від 2014 року, а минулого року загострилася до неймовірного масштабу московськими варварами при млявій реакції цивілізованого світу, для якого росія також є загрозою, приносить величезні людські й майнові втрати не лише в Україні. Вони є, а радше незабаром будуть, у зв’язку з біженцями. Як випливає зі згаданого на початку дослідження, майже 25% опитаних українських біженців хоче залишитися в Польщі, близько 40% ще не визначились й лише трохи більше 30% готові повернутися до України.

Поділитися: