Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №12, 2023-03-26

– Цього року, крім загиблих жертв Павлокоми, ми згадуємо тих, хто з 2014 року загинув за наш мир і нашу волю. За те, щоб ми могли бути разом і молитися під небом, над яким немає війни, – зазначила 4 березня у Павлокомі Тетяна Наконечна, представниця Перемиського відділу ОУП, організатора відзначень.

Вони відбулись на кладовищі-меморіалі. Як і кожного року, віче з нагоди вшанування пам’яті жертв було організовано на початку березня. 1 – 3 березня 1945 року члени нерозформованих підрозділів Армії Крайової вбили 366 мирних жителів Павлокоми. Меморіал пам’яті було відкрито в травні 2006 року за участі президентів Польщі та України – Леха Качинського та Віктора Ющенка.

– Щороку ми збираємось у селі Павлокома, щоб у думках схилити голови та вклонитися пам’яті українських і польських жертв конфлікту між двома народами в 1939 – 1947 роках, – сказала Малґожата Майка-Онишкевич, уповноважена підкарпатського воєводи в справах національних та етнічних меншин, яка зачитала лист від нього

– Між нашими народами були різні моменти. Нас неодноразово намагалися посварити. Зважаючи на агресію росії проти України, ми ще більше розуміємо, що напруженість у стосунках не на користь ні Польщі, ні Україні. Наші країни заплатили дуже високу ціну за відсутність згоди – пролилася кров, – наголосила уповноважена воєводи. Серед представників влади Підкарпатського воєводства на панахиді, яку біля пам’ятника очолили чотири греко-католицькі священники, був також Вальдемар Шумни, представник канцелярії Управління маршалка Підкарпатського воєводства.

Прибула й делегація з України. Серед гостей, які приїхали помолитися, покласти вінки та запалити свічки біля могили жертв цієї трагедії, були Святослав Шеремета, секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників АТО та політичних репресій, депутатка Львівської обласної ради та голова Товариства «Надсяння» Соломія Риботицька. Також приїхали представники Товариства «Любачівщина», хор «Надсяння», ансамбль із Завадова та делегація з Яворова.

Традиційно було багато й перемишлян, зокрема представник почесного консула України в Перемишлі Олександра Бачика, колишній директор «шашкевичівки» Юліян Бак та Мирослав Сидор, які доклали багато зусиль для проведення щорічних вшанувань жертв Павлокоми.

–  Ми зібрались тут для того, щоб такі події не повторювалися. І я переконаний, що вони не повторяться, бо має відбутися історичний діалог, діалог за правду. І він дійсно відбудеться для того, щоб майбутнє України, Польщі та Європи було мирним, – наголосив Святослав Шеремета, який подякував представникам польської влади за допомогу.

Виступили й інші гості, зокрема голова Товариства «Надсяння» Соломія Риботицька, а також Леся Федак родом із села Павлокома, якій 3 березня 1945 р. було 2 роки.

– Мене тітка взяла на руки, щоб врятувати. Ми були у церкві. Мама на руках тримала старшу сестру. Мама була тоді вагітна. Усіх вимордували, а жінок вивели за ліс і сказали: «Ідіть за Збруч – там ваша Україна», – згадувала колишня жителька села.

Серед 366 загиблих, чиї імена написано на пам’ятнику, є її дідусь, бабуся, тато та брат, якому на той час було 10 років.

– Нащадки жертв Павлокоми живуть сьогодні у Львові та інших містах та селах Львівщини. Вони старші за мене. Я лишилась одна, хто ще в силі приїхати до нашого села, – зазначила пані Леся.

Серед теперішніх мешканців села, які взяли участь у панахиді, була Данута Радонь –  дружина Діонізія Радоня, який з 1946 року піклувався про могили убитих жителів Павлокоми. Часом через це в нього були «неприємності»: серед іншого невідомі спалили йому стодолу.

Після відзначень у Павлокомі присутні вирушили  до церкви у Явірнику-Руському, де було охрещено о. Михайла Вербицького, творця музики до гімну України.

Поділитися: