Григорій Сподарик ■ РОЗМОВА ■ №15, 2023-04-16

Роксана Тхір з Ольштина навчає англійської та італійської мов і розвиває свою онлайн-школу. Володіє також українською, яку вивчила вдома та у школі в Ґурові-Ілавецькому, тому радо приймає учнів з України. У розмові розповідає про методи роботи, що мають бути сучасними й динамічними.  

– Насамперед хочу запитати, чим для тебе є навчання?

Це моє захоплення, і тому мені легко навчати інших. Учні просто це відчувають. Я мала можливість працювати за кордоном і дізнатися про різні методи навчання. Вибрала ті, які дають найкращі результати. Також вигадую нестандартні ідеї, що приваблює учнів. 

– Як це виглядає на практиці?

Мій метод охоплює багато різної діяльності. Я показую, наприклад, короткі відеоролики, які учні знають з популярного Тік-току. Використовую також ігри, що допомагають вивчити граматику. Колись я думала, що це неможливо, що треба все просто завчити. Але у наш час читання довгих текстів не приваблює, тому відходжу від цього. Вважаю також, що краще, щоб діти впродовж уроку вивчили 3-4 речення правильно, ніж 20, які не запам’ятають. На моїх уроках є різноманітність – багато говоримо чи слухаємо, до того ж все відбувається швидко й динамічно. Я намагаюсь використовувати дещо з досвіду, здобутого у лемківській передачі «Кермеш» на Радіо Краків. Там пояснювали, що зосередження людини триває 3-4 хвилини, після чого має бути перерва, наприклад, музична. Під час моїх уроків такою перервою є пісні або ритмічна читанка в стилі реп, мовні розминки тощо. Якщо бачу, що діти втрачають зацікавлення, то вводжу рухову активність. У такий спосіб я вже працювала в Італії та Іспанії. Має бути динамічно, інтенсивно, але насамперед ефективно.  

– У час пандемії багато вчителів скаржилися на дистанційне навчання, бо воно обмежує контакт і таке потрібне відчуття емоцій учня. Яка твоя думка?

Колись я не вірила, що дистанційні уроки можуть бути цікаві й що можна встановити контакт з дітьми та добрі стосунки. Варто зауважити, що половина учнів потрапила до мене під час пандемії, а половина вже після неї. Багато залежить від характеру конкретної дитини. На основі роботи в Італії я помітила, що дистанційне навчання дало можливість розкрити себе несміливим дітям. Є учні сором’язливі, але коли вони перебувають у своїй кімнаті, в домашньому затишку, то почуваються безпечно й стають відважнішими. Я також не маю нічого проти, щоб під час уроку учень щось перекусив або мав під рукою напій. Також в Італії я помітила, що під час навчання онлайн почали брати голос ті діти, які раніше майже не озивалися. Звичайно, частина хотітиме зустрітись наживо, але на основі досвіду з учнями, з якими працюю, бачу, що онлайн-формат впливає на них позитивно. Те, що вони перебувають у себе вдома, дає мені низку можливостей. Наприклад, я прошу їх, щоб принесли три свої улюблені речі або ті, які пов’язані з їхнім хобі. Це дозволяє мені увійти в їхні світи, краще познайомитися. Коли ми вивчали слова, пов’язані з одягом, то дівчата відкривали шафи й показували майже весь свій гардероб. Усе це я роблю для того, щоб навчання було динамічним і максимально індивідуалізованим. Навчання онлайн має також переваги логістичні, бо батьки не мусять витрачати кошти і час на дорогу. Часом просто забуваю, що ми з учнями знайомі лише із зустрічей онлайн. Це, певно, тому, що досить швидко з’являється довіра одне до одного, бо розмовляємо на різні теми, наприклад, про те, що відбулося в школі чи про їхні зацікавлення.

– На чому ще полягає твій метод?

Навчаю індивідуально та в парах. Намагаюсь дізнатись про зацікавлення учнів і це потім використовую. Коли бачу, що якась тема зараз не підходить, то відкладаю її на інший час. Роблю ставку на комунікацію й вміння домовитися. Хочу також організувати розмови з «нейтів спікерами». Тому вже незабаром у моїй школі буде можливість вивчати іспанську. Учителем буде Карлос родом з Мексики, який жив у США та Польщі. Він також активний і людина із захопленнями. Живучи у Варшаві, разом з українцями та білорусами записував музику в студії. Це захоплення й креативність він використовує в роботі, оскільки музика цікавить багатьох учнів і одночасно відкриває низку тем, які можуть бути основою для навчання. У мене немає традиційних домашніх завдань – роблю ставку на слухову активність, тому заохочую слухати вже згадані вище ролики. Я бачу, що діти зараз завантажені, тому пропоную слухати ці матеріали по дорозі на заняття в басейні чи карате. Це ще називають використанням «мертвого часу». Хочу підкреслити, що під час навчання іспанської використовую ті самі методи, що й у випадку англійської. 

– Чи знання української допомагає у твоїй роботі?

Так, до мене почали звертатися люди з України. Для них, напевно, є плюсом, що їхній учитель англійської мови володіє також українською. Це має значення, коли потрібно пояснити якісь нюанси, пов’язані з граматикою. Однак зазвичай мій метод полягає в тому, щоб говорити якнайбільше англійською. Зараз маю двоє учнів з України й одного з Білорусі. Вікових обмежень немає, проте зосереджуюся на навчанні школярів від першого класу початкової школи й старше. Готую теж учнів до екзамену восьмикласника та атестата зрілості. Загалом зі старшими учнями програму навчання укладаю так, щоб вона відповідала саме вимогам атестата. Готую також до екзамену «Кембридж», який дає учням міжнародний сертифікат. Про таку можливість попросили самі батьки моїх учнів. 

– Скільки часу потрібно, щоб вивчити мову й більш-менш вільно нею користуватися?

Це дуже індивідуальне питання, але загалом мої уроки раз на тиждень і ретельна робота учня дають можливість досягти значного прогресу за півтора року. Думаю, що двох років достатньо для вільної розмови. Тут існують різні виклики. Якщо бачу проблеми з вимовою, то надсилаю учням ролики, які допомагають розвивати цю здібність. Бачу, що інколи проблемою є укладання губ під час вимови англійських звуків. Тоді надсилаю відповідні матеріали для тренування. Наука – це процес, не обіцяю, що навчу когось мови за два тижні.

– Як, на твою думку, сьогодні виглядає «рейтинг» мов. Чи англійська надалі посідає непохитне перше місце?

Англійська залишається провідною. Цю мову найчастіше вчать у школах. Крім того, її вважають мовою подорожей чи бізнесу. Її мають знати освічені люди. Наприклад, мої знайомі, які проходять співбесіди на роботу, говорять, що знання англійської зараз є стандартом і частим є запитання про володіння ще якоюсь додатковою мовою. Однак міфом є те, що всі представники молодшого покоління знають англійську. Часто зустрічаюся з учнями, які після восьми років навчання в початковій школі мають проблему зі складанням одного речення. Тоді шукаю, в чому полягає проблема – чи ця молода людина знеохочена, закрита чи ще щось. Не знаю, чому так, але помічаю, що діти дуже часто не люблять уроків англійської у своїх школах. А зрозуміло, що легше навчитися того, що любиш. Цей фактор також враховую у своїй роботі. Тому, коли бачу, що когось цікавить спорт, то на пов’язаних з ним словах вивчаємо граматику. Часом доводиться відстежити всі матчі чемпіонату, щоб бути в курсі. Часом бачу, що дитина просто має талант до мов і з матеріалом працює «як буря». Тоді, щоб не марнувати здібностей, заохочую додати другу мову. Крім того, вважаю, що, доклавши зусиль, кожен може вивчити якусь чужу мову. Факт, що кожен з нас навчився рідної, свідчить, що в нашому мозку є для цього знаряддя й засоби.  Питання лише в часі та відповідному методі.

– А що ти сказала б батькам, які переживають, що мов для вивчення буде забагато? Такі думки можуть виникати, зокрема, в нашій громаді, де діти вчать ще й українську.  

Немає перешкод для того, щоб дитина одночасно вивчала дві чи навіть три мови. Я це бачила в Італії, де діти були саме тримовними. Інколи вони змішували й одночасно вживали усі мови, бо їм, наприклад, більше подобались якісь конкретні слова. Потім це змішування зникло саме собою. Хоч це знов питання індивідуальних здібностей. У ситуації з нашою громадою, вважаю, що це не проблема, коли дитина одночасно вчить польську, українську та англійську. Навпаки, думаю, що володіння однією з мов дає можливість швидше й краще вивчати другу. На своєму досвіді знаю, що знання англійської допомагало мені у вивченні італійської. Наведу приклад: ті слова, що в англійській закінчуються на «-ейшин», в італійській мають свій відповідник з кінцівкою «-ціоне». Тому зовсім не розумію пояснень, що хтось виписує дитину із занять української мови, бо це заважає вивченню польської. 

Контакти до вчителів (Poксана Тхір та Карлос Олгуін Пенья, який додатково в Ольштині запрошує на уроки гри на гітарі) – facebook.com/vagabondo.eu, roksana13.04@gmail.com, тел. 500255364. 

Поділитися: