Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №22, 2023-06-04

«Інвестувати в дітей – це інвестувати в майбутнє»

Казка, вірш чи танець – це невіддільні складові Дитячого фестивалю української культури в Ельблонзі, що цього року відбувся 20 – 21 травня й був уже 55-м. Як і попередні, він посів своє чільне місце серед регіональних заходів. 

Недільний гала-концерт відкрив член Ельблонзького відділу Об’єднання українців у Польщі Мирослав Притула. Він підкреслив, що захід гуртує поціновувачів української культури та традиції, а в час війни є нагодою продемонструвати єдність українського народу. Нагадав, що фестиваль уже вдвадцяте відбувається на сцені театру, що є можливим завдяки підтримці директора Мирослава Сєдлера. Слід зауважити, що установа активно працює також з партнерами в Україні, тому на ельблонзькій сцені до цього виступали артисти з Києва, Львова, Коломиї, Рівного чи Тернополя. На прохання Мирослава Притули учасники хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв війни та померлого нещодавно о. Григорія Назара, який активно працював з українською молоддю й часто був учасником ельблонзького фестивалю.

Вітаючи молодих артистів, які прибули з різних куточків Польщі, Мирослав Притула особливо привітав гостей з України: «Вітаю колектив «Надія» з Дубна, який привозить нам справжню надію на перемогу українських героїв». Він підкреслив, що фестиваль є символом польсько-української солідарності у важкий час війни і подякував за підтримку польським друзям, зокрема представникам ельблонзької влади. 

«Без нього нам не можна, він учить шанувати і мову, і пісні», – так про фестиваль говорила у своєму вірші, присвяченому заходові, Наталія Шелест, яка опікується молодими артистами з української школи в Бартошицях.

Організатори спеціальною грамотою відзначили її активну участь і те, що вона уже 25-й раз привозить своїх підопічних на фестиваль. Хоча головними героями тут завжди є діти та молодь, варто пам’ятати, що за ними стоять дорослі опікуни та громадські лідери. Зокрема, про це говорив віцемаршалок Мирон Сич, який подякував за започаткування фестивалю Андрієві Наконечному, нині почесному голові Ельблонзького відділу ОУП. Віцемаршалок висловив також підтримку актуальним лідерам відділу, які продовжують ініціативу.

«Хто інвестує в дітей та молодь, той інвестує в майбутнє», – зауважив Мирон Сич.

Він нагадав, що багато нинішніх лідерів громади саме на ельблонзькому заході розвивали свої таланти й відчули потребу у громадській активності. А за це віцемаршалок особливо подякував учителям та опікунам, які щодня розкривають перед молодим поколінням багатство рідної культури. До цих слів приєднався й консул України в Ґданську Олександр Плодистий. За його словами, присутність на сцені української пісні, вірша чи вишиванки є доказом того, що теперішня повномасштабна війна і давні переслідування з боку москви не можуть знищити українську культуру.

Про її велич згадав мер Ельбльонґа Вітольд Врублевський, лист від якого зачитав віцемер Міхал Міссан. Роботу дітей, організаторів, учителів та батьків високо оцінив єпарх Ольштинсько-Ґданської єпархії УГКЦ владика Аркадій Трохановський. «Фестиваль проходить у дуже складний час й показує, що ми потрібні Україні, а Україна потрібна нам», – зауважив ієрарх. Він побажав, щоб кожен наступний захід гуртував різні покоління українців і дозволяв «творити одну велику українську родину». 

Мистецьку частину гала-концерту відкрив Марко Денисовець, який унаслідок війни переїхав з України до Польщі та навчається в українській школі в Ґурові-Ілавецькому. Його інтерпретація відомої пісні «Чути гімн» стала підтвердженням того, про що говорили офіційні гості, – в українській культурі й українцях, навіть зовсім молодих, є небувала сила, якої нікому не знищити. Про це йшлося й у програмі «Не брати, не сестри», яку представили учні української школи в Ґурові-Ілавецькому. Слова однієї з виконаних ними пісні «Ви величезні, ми – великі» – це послання ворогам про даремність їхніх навіть найжорстокіших дій. Різноманіття мистецьких форм, презентованих на фестивалі, ілюструє казка «Вовк і семеро козенят», яку цього року привезли молоді артисти з Лемборка.

Патріотичні й народні пісні виконав ольштинський гурт «Сузір’ячко». На ельблонзькій сцені виступили представники краківського клубу «Вулик», створеного після приїзду українських сімей, котрі шукали в місті захисту від війни. У клубі проводять художні заняття (танець, спів, театр) рідною українською мовою, в яких бере участь понад три сотні дітей. В Ельблонзі вони представили уривки з вистави «Лісова пісня» за мотивами драми Лесі Українки. Слова з їхньої програми «лиш любов нас врятує від зла, і буде вічна весна» – це черговий сильний маніфест молодих українців. Настрій виступів змінили господарі – театр-кабаре «Горпинка», які представили програму «Просто генії». Це історія вчительки української мови, яка постійно «бореться» з особливим підходом до освіти своїх учнів.

Останні, для прикладу, свято переконані, що Тарас Шевченко народився десь за часів динозаврів, потім жив, помер і мертвим залишається донині. Вони ще знають, що все це відбулося «на Вкраїні далекій». Потім на сцену вийшли танцювальний гурт із Лемборка з мальовничим танцем квіток, ансамбль «Лісова пісня» з української школи в Бартошицях з програмою «Борітесь поборете, вам бог помагає», учні з української школи в Ґурові-Ілавецькому з іще однією музичною програмою, ансамбль «Світанок» з Лемборка та гості з Дубна – колектив «Надія».

На завершення фестивалю організатори традиційно вручили учасникам грамоти та подарунки. З особливим проханням до них звернувся голова Ельблонзького відділу ОУП Степан Дембіцький. «Коли поїдете літом відпочивати в гори, до моря чи озера, то заберіть із собою наших гостей з України», – закликав голова і просив спільно відвідувати вже рідні для українців землі на сході та півдні Польщі. 

Поділитися: