Людмила Лабович ■ ПОДІЇ ■ №37, 2022-09-11

У центрі Підляського воєводства влада міста організувала «Інтеграційний фестиваль». Він відбувся у День Незалежності України та був спрямований, перш за все, на українців, які внаслідок російської агресії опинилися в Білостоці.

Усміхнені, у футболках з синьо-жовтими кольорами, з дітьми, які тримають у руках повітряні кульки та солодощі. Хтось розмальований у барви українського прапора. Беруть участь у майстер-класах, слухають виступи на сцені, одним словом – святкують і відпочивають. Біженці з охопленої війною України. На перший погляд, зовсім не видно, що багато з них – після травматичних воєнних подій. Це свято для них – сімейний фестиваль, організований мером міста Білостока Тадеушом Трусколяським, аби відзначити 31-шу річницю незалежності української держави та інтегрувати українців з поляками.

Анна Коломієць 13 березня виїхала з Маріуполя, за три дні до того, як терористична росія розбомбила драматичний театр у її місті, вбивши 600 осіб, у тому числі й дітей. Під час «Інтеграційного фестивалю» вона веде психологічні майстер-класи з арттерапії для дітей і дорослих від фонду Polza. 

– Ми вже довго тут, але воно все одно не минає, – каже Анна. – Таке відчуття, що нібито ми ще там. 24-го все в нас завмерло. Але ми намагаємося жити, бо є діти, яких треба робити щасливими. Таким має бути їхнє дитинство. Тому зараз дуже багато організацій роблять усе для того, щоб і діти, і дорослі трішки відволіклися від того, що коїться в нашій країні. 

На площі біля театру в Білостоці можна зустріти людей з різних міст України: Запоріжжя, Харкова, Рівного. Багато з них приїхало до Польщі після 24 лютого. Лишили свої домівки, роботу, чоловіків, дехто – власний бізнес. Кажуть, що сумують за домом, хоч усі підкреслюють надзвичайну самовідданість поляків.

– У нас полігон, щодня лякають, – каже Тетяна Казакова, що приїхала з Рівного. – Маю троє дітей, і нам дуже страшно. Так, сумуємо, удома найкраще, але щиро дякуємо Польщі. Якби сама не побачила і не відчула, не повірила б – настільки люди допомагають, настільки в них щире серце!

«Інтеграційний фестиваль» тривав п’ять годин. Можна було подивитися виступи дітей, поспілкуватися, довідатися, чим займаються неурядові організації у місті. Малюків розважали, пригощали безкоштовною цукровою ватою і морозивом.

В акції взяли участь і українці, які вже багато років мешкають у Білостоці. Вони є членами різних фондів, організовують неформальні групи, товариства. 

Віта Коцюбайло мешкає на Підляшші доволі довго. Вона тут працює з хорами, вчить українських пісень, а крім того – цікавиться підляським фольклором, активно співпрацює з місцевими українцями. Під час заходу Віта представляє фонд Białystok Działa MY та показує з українськими дітьми невеличку виставу-казку «Втратити, щоб віднайти».

– Сьогодні День Незалежності України, і місто Білосток вирішило, що варто підтримати інтеграцію з українцями, – каже Віта. – Тут багато цікавого. Кожен фонд, який співпрацює з містом і допомагає українцям віднайтися в білостоцькому середовищі, представлений своїми стендами. Є майстер-класи з малювання, виготовлення ляльок, є мильні бульбашки, можна поспілкуватися з рятівниками і поліцією. Так ми намагаємося показати, що ми – разом.

На заході присутні членкині артмайстерні «Мальва». Серед них – Аліна Мельниченко, родом з Запоріжжя. З минулого року вона вчить підляських дітей української мови в Громадській початковій школі св. Кирила і Методія в Білостоці. Під час фестивалю веде майстер-класи з народної іграшки. До неї навіть дістатися складно – майстриня весь час оточена щільним колом відвідувачів.

Зате про «Мальву» охоче розповідає її подруга – Оксана Шинкаренко: «Робимо безоплатні майстер-класи як волонтерки. Намагаємося таким чином інтегрувати українців у польське середовище, бо на заходи приходять і поляки, і українці, які разом роблять одну справу. Це їх об’єднує. Я, наприклад, виготовляю ляльки в національному одязі, але самі ляльки сучасні. Дівчата з нашої групи роблять мотанки, домовички. Ми існуємо недовго, пів року, поки неформально. У задумах – створити свій фонд, щоб повноцінно працювати і допомагати українцям стати частиною польського середовища».

«Інтеграційний фестиваль» для вихідців з України – це привід відсвяткувати День Незалежності, а також нагадати полякам, що за східним кордоном їхньої країни вже пів року триває війна. І чергова нагода ще раз голосно сказати про жахливу ситуацію в Україні з’являється уже за годину після закінчення фестивалю. Саме тоді у центрі Білостока починається інша подія – демонстрація, яку спільно організовують українська та білоруська діаспори. Лунає український гімн, можна почути гучне «Слава Україні – Героям слава!». Українці та білоруси вкотре спільно виступають проти війни, нагадують про жахіття, яке не скінчилось, та разом з поляками відзначають День Незалежності України.

Поділитися: