Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №41, 2023-10-15

Під таким гаслом в аеропорту Ясьонка біля Ряшева, який є шляхом постачання в Україну гуманітарної та військової допомоги, 28 і 29 жовтня відбувся саміт World For Ukraine. 

У заході взяли участь представники урядів, самоврядування та неурядових організацій, бізнесу з понад 40 держав. Серед обговорених тем були, зокрема: допомога біженцям, реабілітація поранених, психічне здоров’я, освіта, відповідальність за воєнні злочини, відновлення економіки, боротьба з дезінформацією та багато інших. Заступниця міністра культури та інформаційної політики України Анастасія Бондар під час онлайн-виступу на відкритті форуму запитала: «Скільки потрібно часу й ракет, які потраплять у територію України, щоб світ назвав цю ситуацію своїм іменем, а агресор почав поважати міжнародне право?» Вона переконувала, що українці сьогодні не жертви, а бійці, котрі захищають людські цінності. Просила, щоб світу не набридло спостерігати за подіями в Україні й він підтримував її всіма можливими способами. Про таку підтримку українську сторону запевнив інший почесний гість саміту – маршалок Підкарпатського воєводства Владислав Ортиль. Він побажав «сусідам і самим собі» якнайшвидшої перемоги.

Згадав також про довгий і складний процес відбудови України, над чим уже зараз повинна замислитися вся міжнародна спільнота. Цінність саміту як платформи для обміну досвідом і розробки нових форм допомоги відзначив мер Ряшева Конрад Фійолек. Варто нагадати, що Ряшів першим отримав від президента України Володимира Зеленського почесне звання «Місто-рятівник». Під час саміту було підписано угоди про співпрацю, зокрема економічну, Ряшева з Херсоном та Львовом. Серед іншого сторони домовилися про спільні заходи з метою підтримки осіб, котрі отримали травми, пов’язані з війною. Наприклад, передбачено організацію футбольних змагань для осіб з ампутацією. Проведення таких заходів відбуватиметься відповідно до високих етичних стандартів. Тому під час саміту було підписано Code of Conduct – міжнародний кодекс, що стосується засад функціонування організацій, які працюють в Україні. 

Під час дискусії про відбудову голова Global Empowerment Mission Майкл Каппоні повідомив, що організації вдалося відбудувати вже 350 будинків в Україні й одночасно запевнити людям робочі місця. Він переконував, що зараз не час відбудовувати хмарочоси, але у випадку інфраструктури це можна робити на 80%. Одна з панелей була присвячена питанню ментального здоров’я у час війни. Проблема стосується всіх верств українського суспільства від учнів шкіл до військових та людей похилого віку. Наприклад, старші особи страждають від самотності – їхні діти були змушені виїхати, забравши також онуків. Крім того, літні люди часто не просять про психотерапевтичну допомогу, бо не усвідомлюють, що вона їм потрібна.

Великі проблеми виникають також у випадку дітей. Це ілюструють цифри, за якими в українській освітній системі зараз навчається декілька мільйонів учнів і залучено лише 13 тис. психотерапевтів. Головним викликом тут названо дослідження потреб, а також розбудову, доступність та наповнення фаховими кадрами психологічного сервісу в Україні. За даними дослідження Фонду перших леді й джентелменів, в Україні лише 1 із 50 осіб отримує належну допомогу у сфері психічного здоров’я. Також під час дискусії про репарації з боку агресора наголошено на чіткій позиції структур Ради Європи. Її Комітет міністрів на сьогодні розглядає приблизно 2,4 тис. рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються росії, із загальною сумою відшкодувань понад два мільярди євро.

У панелі, присвяченій біженцям, інтеграції та використанню їхнього економічного потенціалу брав участь Ігор Горків, голова Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі, який водночас представляв Народний дім у Перемишлі. Cаме перемиські активісти запропонували організаторам таку дискусію.

«Увесь час викликом залишається адаптація й інтеграція людей, які, втікаючи від війни, оселились у Польщі», – наголошує голова Перемиського відділу.

За його словами, крім базових потреб, пов’язаних із життям і безпекою, існують також додаткові, наприклад, бажання зберігати свою ідентичність.

«Люди, коли потрапляють до нас, питають про місце для проживання, роботу, курси польської мови, але й чи знайдуть тут українську книжку для дітей. Отже, багато хто хоче зберегти свою ідентичність та вважає це своїм обов’язком», – підкреслює Ігор Горків.

Панель була нагодою поговорити про те, що обов’язком громадських активістів є створення умов для того, щоб після повернення в Україну біженці могли використати здобутий тут досвід. Серед переваг саміту Ігор Горків назвав нагадування й присутність у публічному просторі війни в Україні та потреб, пов’язаних із нею. Важливо, що в колі тих, хто допомагає українцям, можна було обговорювати майбутні дії та вивчати досвід одне одного. Останнє разом з активною участю в такій престижній події має для ОУП велике значення.  

Поділитися: