Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №10, 2023-03-12

Мир – це постачання зброї Україні

Мазурський відділ Об’єднання українців у Польщі 25 і 26 лютого в Ґіжицьку організував заходи, присвячені річниці повномсштабного вторгнення росії в Україну. 

Першого дня волонтери ОУП і запрошені гості обговорили питання подальшої співпраці щодо допомоги Уркаїні. Другий день почався богослужінням у місцевій греко-католицькій церкві Пресвятої Трійці в наміренні жертв та закінчення війни. Наступний захід відбувся в Ґіжицькому центрі культури, де д-р Ігор Ксенич (Університет ім. Адама Міцкевича в Познані) представив звіт про воєнні дії, а журналістка Б’янка Залевська презентувала свої воєнні репортажі. Відбулася також дискусія про необхідність подальшої допомоги Україні та її населенню. 

Потрібні літаки

Владика Аркадій Трохановський, єпископ Ольштинсько-Ґданської єпархії УГКЦ, у слові до учасників зазначив, що останній рік було сповнено протилежними переживаннями. З одного боку, було варварство агресора та початкова стриманість західнього світу в допомозі Україні. З іншого – сталася велика справа, яку символізує відкритість Польщі до українських утікачів від війни. «Польща не творила таборів, а відкрила оселі та серця», – зауважив владика. Дякуючи також українській громаді за дотеперішню жертовність, ієрарх наголосив на її подальшій потребі та закликав кожного допомагати, як уміє й може. Тим часом Ігор Ксенич підкреслив, що, за даними американських експертів, наприкінці 2022 р. трагічна статистика свідчила про 100 тис. вбитих і поранених українських солдатів. Американці вважають, що таку ж кількість становлять і російські жертви. Водночас російські втрати у військовій техніці втричі перевищують українські. Однак щодо літаків втрати майже однакові, тому таким важливим є постачання цих машин Києву. Науковець обрговорив і територіальні втрати.

До повномаштабного вторгнення вони становили 6,5 % територій, а у найгіршому моменті Україна втрачала 1/4 своєї землі. Станом на кінець минулого року це вже були втрати 16,5%. Жертви серед мирного населення – це понад 7 тис. осіб, а поранено близько 12 тис. Науковець підкреслив: якби не спрацювали українські ППО та авіація, то ворог проводив би більше авіабомбардувань, що означло б більшу кількість жертв серед цивільних. Iгор Ксенич повідомив також, що всі матеріальні й нематеріальні втрати в Україні станом на вересень минулого року становлять 350 млрд. доларів. Цікаво, що у воєнний час зросли надходження від податків. На це міг вплинути посилений контроль над корупційними схемами серед митних служб. Ігор Ксенич підкреслив також, що путін вже програв культурно-суспільну війну. І зараз, протилежно до його планів, через агресію 3/4 українців підтримують членство України в НАТО, а ще більше у ЄС. «Потрібні  були майдани й повномаштабна війна, щоб ЄС ширше відкрив свої двері для України», – сумно констатував Ігор Ксенич. Після його доповіді відбулася презентація репортажів Б’янки Залевської про волонтерів і життя в Україні під час війни. 

Нічого саме собою не відбувається

Захід був також нагодою для підсумку результатів акції солідарності з Україною мешканців Ґіжицька та регіону, зокрема представників української спільноти. Слід зауважити, що волонтери Ґіжицького грутка ОУП разом з парафіянами греко-католицької церкви створили штаб, який діяв у прицерковній світлиці. З ґіжицького кризового центру на сьогодні вирушило 4 транспортні засоби, якими до України перевезено близько 40 тонн допомоги для солдатів та цивільного наслення. Білшість речей потрапили до Рівненської області, українського міста Дубно – партенера Ґіжицька, –  але також до Львова та Калуша. Волонтерам ОУП з Круклянок вдалося залучити до акції місто Мальборк, яке передало партію медичної допомоги. Завдяки партнерському для Ґіжицька німецькому місту Кверфурт до Дубна було передано пожежну машину. Волонтери подабали також про біженців: у домівці ОУП у Ґіжицьку відбувалися, зокрема, інтеграційні заняття тільки для дітей з України, а також із залученням представників української нацменшини.

Польський журналіст Славомир Сєраковський, яикй не зміг приїхати до Ґіжицька, у відеозаписі, як голос у дискусії про волонтерство й допомогу, розповів про свою збірку на байрактар для Збройних сил України. Акція набрала значного розголосу та дозволила зібрати більше коштів, ніж було потрібно. А оскільки виробник вирішив безкоштовно надати цей апарат ЗСУ, на зібрані гроші за домовленістю з українським Міністерстовм оборони вже незабаром зможуть, серед іншого, побудувати центр вишколу солдатів, який матиме свою лікарню і, що головне, буде мобільим. На зібрані гроші буде також закуплено сто машин вантажного типу, з яких двадцять виконуватиме функції швидкої допомоги. «Не стримуйтесь і робіть для України все, що можливе. Тут нічого саме собою не відбудеться», – закликав Славомир Сєраковський.

Мир – це постачання зброї Україні

Наступна учасниця дискусії Наталія Панченко, українська активістка, продюсерка й одна з засновниць «Євромайдану-Варшава» повідомила, що їхня ініціатива предала в Україну грошову допомогу сумою більше 70 млн. зл та додатково багато предметної допомоги. «Усе, що відбувалося і проходило через нас, – це перш за все допомога для звичайних людей», – говорила Наталія Панченко, дякуючи полякам за їхню позицію. Активістка підкрслила, що «Євромайдан-Варшав» як на початку, так і зараз за головну ціль ставить собі привернення уваги Польщі та світу до ситуації в Україні. Тому організація у час візиту Джо Байдена до Польщі голосно закликала президента США передати Україні літаки F-16: «Я захисниця прав людини, абсолютна пацифістка й ніколи не думала, що буду когось просити про зброю. На жаль, ми дожили до часів, коли в ХХІ ст. єдина можливість гарантувати мир – це постачання зброї Україні», – говорила Наталія Панченко. Вона підкреслила також, що поразка України означає поширення війни на Європу. Перемога України, вигнання до останнього російського солдата і трибунал для російських злочинців – це, за словами активістки, умови, які принесуть мир. 

До допомги долучилася також Б’янка Залевська. Вона намгається, зокрема, допомагати героям своїх репортажів, яких зустріла на фронті.  Там перев’язувала рани солдатам, хоч колеги-журналісти говорили, що відповідно до професійної етики треба стояти осторонь. У таких ситуаціях її відповідь завжди звучала, що спочатку потрібно бути людиною, а вже потім журналістом. Від 2014 р. свою професію постійно використовувала, щоб переконати поляків у потребі допомогати Україні. До того ж до повномасштабного вторгнення не раз чула, що там вже майже нічого не відбувається й вона повинна звернути увагу на дітей Польщі, які голодують. Зі свого боку Ігор Ксенич допомогу Україні «одягнув» у цифри й дослідницькі факти.

З них однозначно випливає, що в Польщі є втома від допомоги, яку підсилює, серед іншого, складна фінансова ситуація поляків. Ігор Ксенич поінформував також, що по відношенню до власного ВВП найбільшу допомогу надала Естонія (1,7%), Латвія (0,98%), Литва (0,65%), Польща (0,63%), США. Щодо кількості витрачених коштів найбільше допомогли США – більше 70 млрд. євро, ЄС (разом) – 35 млрд., Велика Британія – 8 млрд., Німеччина – 6 млрд. Далі вказано Канаду й Польщу – 36 млрд., Францію – 1.7 млрд. За даними на січень цього року від Центру дослідження громадської думки (поль. CBOS), надалі близько 80% поляків уважає, що Польща повинна приймати біженців з України, а 41 % говорить, що досі допомагає біженцям. На 20 % скориталось позитивне ставлення до біженців, але надалі воно становить 62 %. 

Насамкінець події голова Ґіжицького гуртка ОУП Дам’ян Міштук повідомив, що разом з волонтерами Об’єднанню й місцевому самоврядуванню вдалося передати в Україну більше 100 тонн допомоги. «Дорогі волонтери, пам’ятаймо, що війна надалі триває, тому не відомо, як довго ще ваша допомога буде потрібна», – говорив Дам’ян Міштук. Тим часом голова Мазурського відділу ОУП Іван Пік відзначав, що війна завжди є жорстокою, але також веде до порозуміння й солідарності між людьми проти зла. «Поява зла та війни спричиняє до того, що людина може відкинути упередження та приєднатися до допомоги іншій людині», – наголосив Іван Пік, дякуючи за безкорисні жести підтримки. А їх у регіоні, як відзначив голова Мазурського відділу ОУП, робили й звичайні мешканці, й представники ґіжицьких і сусідніх органів самоврядування, школи, духовні особи різних конфесій, військові, підприємці тощо. Завдяки ним проводили збірки, аукціони, благодійні концерти, було де зберігати допомогу й врешті головне – відвезти її тим, хто цього потребує в Україні. До присутніх зі словом звернулися також голова Комісії у справах нацменшин сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства Ярослав Слома, ґіжицький староста Мірослав Даріуш Джажджевський та бургомістр Ґіжицька Войцех Кароль Івашкевич. Ґіжицькі відзначення роковин війни завершив виступ львівського етногурту «Троє Зілля». 

Саме в роковини агресії 24 лютого в Ґіжицьку відбувся вечір української поезії та акція солідарності з Україною, в межах якої учасники дзвенінням виражали свою незгоду з агресією росії та нагадували про те, що війна досі триває. 

Поділитися: