Людмила Лабович ■ ПОДІЇ ■ №30, 2023-07-30

15 липня у Дубичах Церковних у Гайнівському повіті відбувся фестиваль «На Івана, на Купала». Це найбільший захід, організований Союзом українців Підляшшя, та одна із найбільших фольклорних подій у Підляському воєводстві.

Вже багато років «На Івана, на Купала» відбувається в дуже мальовничому місці біля водосховища в урочищі Бахмати, коло Дубич Церковних. Хоч захід починається після полудня, вже за кілька годин до цього з’їжджаються учасники заходу, які шукають найкраще місце, щоб розкласти намети і грилі, а інші просто відпочивають та гуляють вздовж берега водосховища. Цього дня погода була надзвичайно сонячною, навіть спекотною, на відміну від попередніх років, коли купальське свято зазвичай супроводжував дощ.

О другій пополудні починається купальський ярмарок за участі представників з Польщі та України. На стендах презентується різноманітне ремесло – гончарство, ковальство, кухня, традиційний одяг. Попри спекоту своє вміння показує коваль. «Не надто гаряче?» – запитую. «Уже звик. В кузні і літом, і зимою – завжди гаряче», – відповідає мені він. 

Увагу привертає стенд, на якому є українські сорочки-вишиванки, традиційні коралі, полотно, є навіть й українська халва. Усе це пропонує учасникам заходу Олександра Павлюк родом з Косова, що в Гуцульщині: «Я тут була вже рази чотири, тепер, мабуть, п’ятий. Дуже тепла атмосфера, подобається мені, чуюся як в Україні». 

Хоч «На Івана, на Купала» ще фактично не почалося, питаю, чи люди цікавляться її виробами. «Сьогодні, може, навіть ще краще зацікавлення, ніж було в попередніх роках», – відповідає пані Олександра.

Цього року ярмарок різноманітний, тут крім українських, у тому числі підляських виробів, можна придбати, наприклад, відомі сири з Кориціна, що на півночі від Білостока, татарську їжу та навіть гірські сири з півдня Польщі.  

Коли поволі з’їжджається публіка, члени колективів шукають тінь, щоб повторити репертуар. У різних місцях урочища лунає спів, звичайно, найголосніше зі сцени, де готуються до виступів підляська фольк-рокова команда «Гойраки» та відомі «Гайдамаки». Біля сцени іде також інтенсивна підготовка до свята.

– Це захід під відкритим небом, на який приїжджає кілька тисяч людей, – говорить Андрій Артем’юк, заступник голови СУП, координатор фестивалю. – Відбувається він на природі, на відміну хоча б від фестивалю «Підляська осінь», який проходить у будівлях. Тому цей захід вимагає великого організаційного, логістичного зусилля, бо все треба раніше привезти, підготувати.

Старанного налаштування вимагає, перш за все, купальський обряд пускання вінків на воду, який є кульмінаційним моментом імпрези. Ще до початку фестивалю дівчата з підляських дитячо-молодіжних колективів плетуть віночки, повторюють репертуар. Організатори готують також інші потрібні реквізити, без яких не може обійтися купальський обряд. Однак це вже завершальні дії, які почалися набагато раніше, про що й говорить режисерка фестивалю та водночас керівниця українського ансамблю пісні і танцю «Ранок» з Більська-Підляського, Єлизавета Томчук: 

– Мусимо підготувати купальський обряд, вивчити пісні. Це ж видовище, над яким треба попрацювати, щоб діти не тільки співали, але й щоб зробили інсценізацію цього свята. Треба підготувати, очевидно, віночки. Це не така проста справа, бо мало хто зараз з дітей вміє їх плести, так що тут допомагають і батьки, і пані Ірина Киризюк. Мусимо підготувати й всі інші деталі – свічки, смоляники, березу, вогнище.

Поволі завершується підготовка, і хоч людей – певно з огляду на спеку – здається, дещо менше ніж у минулих роках, починається головна частина фестивалю. Її першим акордом є доволі мальовничий похід підляських колективів. Співаючи пісні, ансамблі Союзу українців Підляшшя «Ранок», «Гілочка» і «Думка» ідуть у напрямку сцени. На початку йдуть хлопці, які несуть березу – атрибут купальських святкувань.

Коли починаються концерти, в урочище Бахмати з’їжджається все більше людей. Деякі хочуть послухати українські колективи, інші – просто відпочити на природі. На сцені виступають фольклорні, фолькові і естрадні ансамблі з Польщі і України. В основному, це ансамблі, які діють при Союзі українців Підляшшя, але також й інші місцеві виконавці українських пісень, зокрема переможці Конкурсу української пісні «З Підляської криниці». 

Серед виступаючих є гурт «Думка» з Більська-Підляського, який з осені минулого року діє при СУП. Веде його воєнна біженка Юлія Панасюк з Рівного.

– Ми приїхали з двома піснями з Підляшшя – «Чорноморець» та «Ориешку, ориешку», яка побутує в цьому регіоні, – розповідає вона. – Це чоловічий ансамбль, в якому співає 7 хлопців, я восьма і ще є одна жінка Віта. На жаль, не всі сьогодні змогли приїхати. Дуже раді, що ми тут є, бо це фестиваль один такий у році, дуже великий, на який всі приїжджають, роблять застілля, співають пісень і це дуже приємно, що бережуть українську традицію і культуру.

– Ми знаєм ще буольш тих своїх пісєнь, – додає говіркою Юрій Шеретуха з «Думки». – Недавно заложилі той наш ансамбль, я троху пузніей пришов, алє полюбив з їми виступати. Я вже був в ансамблю, в «Родині», пара ліет не спивав, а теперка знов зачав і виступаю. 

Україну в цьому році представляє набагато менше виконавців ніж у минулих роках, що й спричинене, великою мірою, війною в Україні. З Рівного виступає дует «Лісова пісня», який презентує естрадну пісню. Ще до купальського обряду своєю енергією обдаровує учасників свята беззаперечна зірка української фольк-рокової сцени – гурт «Гайдамаки» з Києва. Багато його прихильників чекає саме на цей виступ – динамічне шоу з лідером гурту Олександром Ярмолою. 

Організатори свята не забувають про війну в Україні. Важку ситуацію згадує, між іншими, Марія Рижик, голова СУП, яка дякує зі сцени всім за допомогу:

– Це вже другий рік, коли наш фестиваль відбувається під час повномасштабної російської агресії проти України. Україна воює не лише за свою незалежність та не лише за свою територію, це також боротьба за право збереження власної ідентичності, культури і мови, це боротьба також за нашу свободу. Від імені Союзу українців Підляшшя, цілого українського середовища нашого регіону хочу висловити велику подяку за підтримку воюючої України.

Слова важливі, зокрема тут, на Підляшші, де, на жаль, багато людей, навіть молодих, не розуміють того, що відбувається в Україні. Може це дивувати, але серед учасників заходу бачу й знайомих, «накормлених» російською пропагандою, які ще не так давно виправдовували росію та пробували мене переконувати, що «це все Америка», «медіа брешуть», бо «Одеса 2014» тощо. «На Івана, на Купала» – це, однак, захід, привабливий для всіх, без огляду на їхню національну приналежність, почуття того, ким вони є, або й погляди.

Виступаючи на сцені, Марія Рижик дякує також ґміні Дубичі Церковні, без якої цей захід не міг би відбутися:

– Нічого не було б, якби не залучення ґміни та її працівників. Багато років ґміна Дубичі Церковні є місцем презентації культури наших предків, які століттями розвивали її тут на Підляшші. Є також місцем презентації сучасної української культури. 

Багато хто приїжджає на фестиваль спеціально, щоб побачити купальський обряд. І це варто зробити, бо він, дійсно, дуже гарно підготовлений і показаний. Починається все на сцені, на якій дівчата з «Ранку» танцюють, співаючи купальські пісні, згодом хлопці вносять березу та дівчата прикрашають її стрічками. Частина глядачів стежить за тим, що відбувається на сцені, інші, однак, шукають уже собі зручного місця біля водосховища, де вже палає вогнище, чекаючи продовження купальського дійства. Зразу після виступу на сцені хлопці з прикрашеною березою та смоляниками, а дівчата з вінками і запаленими свічками ідуть в напрямку води. Там уже чекають охочі хлопці, щоб спіймати вінки. Входячи до води, дівчата співають купальських пісень. У цей момент, коли холостяки вихоплюють вінки з води, починаються феєрверки. Саме це поєднання минулого і сучасного дуже до вподоби публіці, зокрема дітям, які захоплено стежать за цілим дійством. 

Купальський обряд не може обійтись без стрибання через вогонь. Також і цього року кілька охочих хлопців відважно демонструють стрибки через багаття. 

Після обряду частина учасників заходу, зокрема сім’ї з малими дітьми, полишають Бахмати. Утворюються пробки. Однак на фестивалі залишається ще величезна кількість людей, зокрема молоді, щоб послухати «Гойраків» та потанцювати до пізньої ночі. Гурт з Більська-Підляського, відомий хоча б з виступу в «Must be the music», презентує фольк-рокові мелодії, збагачені білим співом, оскільки разом з ним від деякого часу виступають Олександра Іванюк, лідерка «Добрини», та дует «Кресовки». Для лідера гурту Петра Осташевського це вже черговий виступ на Бахматах, куди почав він приїжджати ще як учасник «Ранку»:

– Я тут вже багато років. Ще був такий маленький, як починав з «Ранком». Пам’ятаю, виступала «Горпина», а я собі пригравав на акордеоні біля сцени. На початку було видно тільки акордеон і мої руки, потім вже підріс і було видно голову, а тепер постарів і вже сивий, але далі сюди приїжджаю і є чудово. 

Цьогорічне «На Івана, на Купала» черговий раз засвідчує, що це одна з важливіших культурних подій у регіоні та одна з найкрасивіших імпрез. Мальовничість заходу роками притягує численних фотографів, які, ходячи по Бахматах зі своїми професійними фотоапаратами, пробують вловити найцікавіші моменти. Вже після фестивалю варто пошукати інформацію, хоча б у мережі Фейсбук, вписавши назву свята латинкою, аби побачити прекрасні знімки з цього найбільшого українського заходу на Підляшші у виконанні справжніх професіоналів. Хто був, може згадати, як це все виглядало, а хто ще не був – мабуть, набереться охоти, щоб приїхати на підляське свято в наступному році. На яке, зрештою, від імені Союзу українців Підляшшя сердечно запрошую.

Поділитися: