Павло Лоза ■ РОЗМОВА ■ №32, 2023-08-13

Так називається освітній проєкт, який має підвищити обізнаність населення про лемківську культуру в Малопольському та Підкарпатському воєводствах. З 2022 року його проводить Об’єднання лемків (ОЛ), про що розповідає голова організації – Григорій Трохановський.

– Навіщо потрібен такий проєкт?

– Почну з того, що «Лемки – це ми» реалізується в межах програми «Активні громадяни». Ця програма має різні пріоритети, але ми хотіли підтримати лемківську громаду. Чому? Здавна відомо, що бути українцем у Польщі, лемком як представником меншини – нелегко. У нас є дев’ять сіл із двомовними табличками – з написами польською й кирилицею. Таких табличок при в’їздах та виїздах із сіл близько тридцяти. Щороку хоча б одну зафарбовують.

– Саме так. Цього року я побачив, що це сталося з табличкою в Ждині. На дошці чорна фарба.

– Так, напис із назвою села відчищено, але ще лишилася фарба. На жаль, так відбувається щороку. Виникає питання: навіщо місцеві жителі це роблять? Ми дійшли висновку, що вони, зокрема, бояться меншини.

– А чого саме вони бояться?

– Про нас існують певні стереотипи. Я навіть стикався з ними, коли ми реалізовували цей проєкт. Сам проєкт полягає в підготовці освітніх пакетів для більшості, тобто переважно для поляків. Для дітей шкільного віку, молоді та дорослих. Польською мовою розповідаємо у відеоматеріалах, хто такі лемки. Звичайно, ми хочемо не ідеологічно підходити до справи, а говорити правду. Відповідно до закону, лемки є етнічною групою. Проте самі лемки сприймають себе по-різному: одні – частиною української нації, інші – частиною карпато-русинської нації, треті – окремою групою. Одні православні, інші – греко-католики. І це все ми хочемо сказати. Нехай люди нас знають і розуміють. Також нехай дізнаються про різні аспекти нашої культури. Це стосується, наприклад, деталей будівництва церкви. Ми розповідаємо, яке завдання й значення окремих елементів будівництва храму, як-от, що таке іконостас у нашій вірі. І чому ми це так докладно розповідаємо? Бо пам’ятаю, коли я був у сяноцькому скансені, то той, хто розповідав про бойківську та лемківську церкви, сказав, що для вірян цих храмів іконостас – як писана Біблія, наче вони не вміють ні писати, ні читати. Що це їхня велика книга. І все ж ікона є елементом візантійської культури, яка через Київську Русь потрапила, зокрема, й на Лемківщину. Але про це ніхто не говорить. І ми хочемо виправляти такі моменти.

– Що ще побачать люди, переглянувши відео, підготовлене в межах проєкту?

– Речі очевидні для нашої спільноти, але не для інших. Пояснюємо, чому, наприклад, прощаємося трьома пальцями, а не всією рукою, ким був Никифор, як робити лемківську кривульку чи страви. І ми просто хочемо показати лемків, які, як і всі інші громадяни Польщі, теж розмовляють польською. Усе це ми хочемо презентувати не лише у відео в інтернеті, а й під час зустрічей, зокрема, й у школах. Ми зустрінемося з людьми всією командою, яка реалізовує цей проєкт. Його головна ідея полягає в тому, щоб місцеві не боялися нас, не дистанціювались і, отже, не зафарбовували таблиць. Бо, хоч ми відрізняємося як лемки, ми такі ж, як інші громадяни Польщі. Наша головна ідея – це просто показати.

– Хто, окрім ведучого Григорія Суханича, входить до команди, яка готує матеріали?

– Григорій фактично є в кожному фільмі. Попри те, що він не має професійної освіти телеведучого, у нього є чуття. Крім нього, у команді є Наталя Гладик, Оля Баюс, Аня Барнат та багато інших. Загалом над створенням фільмів працювало з десяток людей, і це була приємна співпраця. Хтось є членом Головної управи ОЛ, хтось просто членом організації.

– Як буде проходити проєкт?

– Ми почали у 2022 році. Він має завершитися цієї осені. Проєкт також передбачає так зване «інституційне» фінансування. Тому ми змогли частково відремонтувати будинок Центру культури ім. Богдана-Ігоря Антонича в Горлицях. Нам вдалося замінити вікна. Що стосується знятих фільмів, то їх 13, а 14-й є трейлером відеопроєкту. Відео є на ютуб-каналі Об’єднання лемків, але, як я вже казав, ми також показуємо записи в школах. Я сам презентував запис і дещо пояснював учням на уроках суспільствознавства (пол. Wiedza o społeczeństwie) та історії. І навіть одного разу в мене була презентація на уроці математики, тому що вчитель запросив поговорити про нас.

Поділитися: