Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №28, 2023-07-16

Кілька років поспіль початок канікул у Білому Борі проходить під знаком інтеграції дітей з усієї Польщі, які навчаються в українських школах, пунктах навчання української мови та відвідують заняття греко-католицької релігії. До українських дітей із Польщі долучаються теж діти громадян України та поляки. І все це – саме для інтеграції та на знак подяки за рік важкої праці.

Літній дитячий табір, організатором якого виступає Фонд ДЕКА, що керує Початковою школою ім. Тараса Шевченка в Білому Борі, проведено вчетверте. Натомість Інтеграційно-формаційний табір для вівтарників (пол. – ministrantów) Вроцлавсько-Кошалінської єпархії Греко-католицької церкви відбувся вже дванадцятий раз. Учасники дитячого табору відпочивали в українському гуртожитку, вівтарники – у реколекційному домі. А разом зустрічалися, наприклад, довкола вогнища, де співали вивчені пісні.

Максимілян приїхав із Варшави, де навчається в українській суботній школі. Він найбільше любить уроки релігії. Натомість у Білому Борі йому подобається відпочивати біля озера та гратися на спортивному майданчику. Кшиштоф – з Кошаліна і за національністю поляк. У таборі він удруге, і тут йому подобається все: товариші, атмосфера, екскурсії. Хлопець навчається в музичній школі, тому дуже любить співати українські пісні. З Кошаліна також приїхав Михайло, якому особливо сподобалась поїздка до парку розваг «Дикій Захід», що в Зеленєві. Михайло обмінявся номерами телефонів з іншими учасниками табору, з котрими сподівається підтримувати контакт. До Білого Бору хлопець приїхав удруге.

– Наші табори мають навчально-інтеграційний характер, оскільки ми хочемо, аби діти, які навчаються в українських школах, пунктах навчання української мови, могли інтегруватися також під час канікул. А ще багато батьків відправляє своїх дітей у наш табір, тому що хоче, щоб вони краще вивчили українську мову, бо ж ми тут намагаємося говорити українською мовою та ще й навчаємося співати українських пісень, – каже Роман Білас, голова Фонду ДЕКА.

У цьому році співу вчила Галина Томич з України, яка займається цим професійно, а нині живе в Білому Борі. Вона наголошує, що діти дуже музикальні й гарно співають. І це було помітно, оскільки діти вже з перших зустрічей виходили, добре співаючи. На завершення перебування в таборі його учасники провели концерт у греко-католицькій церкві. Серед глядачів були й захоплені батьки.

– Я переконана, що в Білому Борі є прихована магія, оскільки діти дуже радо до нас приїздять. Батьки чекають інформації про табір і, щойно вона з’являється, одразу записують туди своїх дітей, – розповідає Моніка Цішек, яка разом із подругою Наталією Студзінською третій рік працює тут вихователькою. Вона також учителька в Початковій школі ім. Тараса Шевченка.

Злата приїхала з Ельблонґа, але родом зі Львова. До Польщі потрапила після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року й дуже сумує за Україною: там залишилися дідусі, а ще домашні улюбленці – песик і кролик. У Білому Борі дівчинці сподобалось озеро та екскурсії. Поїздки до озера та моря, спортивні змагання, розучування українських пісень та інші розваги зближували дітей, і саме про це йшлося організаторам обох таборів.

Михайло приїхав зі Щецінка. Він удруге бере участь в Інтеграційно-формаційному таборі для вівтарників – рік тому був у Ґожові. Каже, що тут супер атмосфера й багато різних розваг. Зі Щецінка приїхало ще двоє вівтарників. Хлопцям дуже сподобалась ікона Богоматері в місцевій церкві, а під час табору вони із задоволенням гралися з м’ячем і співали українські пісні, яких навчав о. Ярослав Роман.

– Це час, коли діти та молодь із півночі мають можливість познайомитися з вівтарниками з півдня єпархії. Під час їхнього перебування в таборі відбуваються спільні заняття, як-от навчання українських пісень, зокрема патріотичних та релігійних. Учасники табору мають також можливість довідатися про деталі літургії, навчитися читати апостол, але теж розважитися – ми плаваємо на каяках, граємо в м’яч. Так хочемо подякувати нашим вівтарникам за рік спільної праці, – зазначає о. Ярослав Роман, парох греко-католицької парафії в Щецінку, координатор таборів для вівтарників.

Остап приїхав із Кошаліна, Роман – із Вроцлава, а Назар – з Єльч-Ласковіц. Хлопці кожної неділі ходять до церкви, де виконують обов’язки вівтарників. Назарові, який родом з України, дуже сподобалась місцева церква, її незвичні кольори та ікона Богородиці.

– Я позитивно вражений нашими хлопцями. Бо коли вони служили під час літургії, то співали так, ніби робили це спільно кожної неділі, але більшість із них у Білому Борі бачилися вперше. Тому табір до певної міри є відображенням важкої праці окремих священників у місцевих парафіях, – каже о. Ярослав Роман. Цього разу приїхали вівтарники з Олави, Олесьніци, Вроцлава, Старґарда, Щецінка, Мєндзибожа, Кошаліна й, звичайно, були місцеві з Білого Бору. Це був чудовий час для всіх!

Поділитися: