Григорій Сподарик ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ №20, 2023-05-21

Молоді, але ще неповнолітні українці, які опинилися в Польщі, потребують більше свободи й прав, щоб самостійно приймати рішення. Але з цим існують проблеми. 

Фонди «METAPOMOC» і «Польки можуть все» провели в Ґданську майстер-класи та разом з молоддю розробили рекомендації, що допоможуть розв’язати проблеми юних українців, які внаслідок війни опинилися в Польщі. Ідеться про особливу вікову категорію між 16 й 18 роками – ще не дорослі, але вже не почуваються дітьми. Крім того, до Польщі вони потрапили без опікунів. Зібрані рекомендації фонди передадуть у відповідні державні відомства. Зазначені там проблеми стосувалися щоденного життя, роботи та освіти. Наприклад, молоді українці пропонують, щоб держава ввела систему пільг для працедавців, які надаватимуть їм роботу. Рекомендують ввести перекази без комісії між польськими й українськими банківськими рахунками та полегшити умови виїзду з Польщі для українських громадян до 18 років. Учасники дискусії звернули увагу на потребу визнання українського відповідника польського атестату зрілості (так званої матури) та забезпечення українського перекладу під час польських екзаменів. Серед пропозицій також – ввести субсидії на оренду або систему податкових пільг для тих, хто здаватиме в оренду помешкання українській молоді, яка навчається. Також потрібні зміни у сфері охорони здоров’я, що дали б можливість українцям до 16 років домовлятися без опікунів про візити в лікарів. 

Засновниця, голова і менторка-волонтерка Фонду «METAPOMOC» Альдона Войтчак підкреслює, що з більшістю цих проблем зіткнулася від початку роботи з молодими українцями, для яких створено спеціальну програму «Патрон Україна». Зараз в програмі бере участь шестеро дітей. «Часто виникають питання з відкриттям банківського рахунку. Неповнолітні без формального опікуна не можуть цього зробити. Це ж стосується охорони здоров’я. Опікун часом повинен прокинутися о 5-й годині ранку, щоб стати в чергу й записати свого підопічного на візит у лікаря. Не кожен хоче або має таку можливість. А дитина сама не може цього зробити», – зазначає пані Альдона. Вона підкреслює, що це проблеми дітей, з якими немає дорослої особи, котрій вони довіряють. А це становить велике порушення у їхньому дитинстві та водночас робить актуальною допомогу, яку надає «METAPOMOC». Головна мета діяльності Фонду – допомогти молоді стати незалежними і щасливими. Їх навчають будувати відносини та визначати свої потреби. І показують кращий бік людського життя. А діти часто дивуються тому, що хтось безкорисливо хоче їм допомагати. Підопічні Фонду «METAPOMOC» самі прекрасно знають про те, що польська правова система часто їх не бачить. Водночас голова фонду Альдона Войтчак переконана, що багато проблем можна було б розв’язати простими юридичними змінами. За її словами, крізь міністерські стіни не завжди це видно, тому туди надішлють напрацьовані рекомендації. 

Серед 37 волонтерів «METAPOMOC» є представник нашої громади – Мирослав Богун, який водночас обіймає посаду директора управління Фонду. Він став ментором для молодих громадян України, бо, здобувши певний професійний і життєвий досвід, вирішив, що варто ним поділитися. Крім того, хотів зробити свій внесок у побудову «кращого світу». У програмі «Патрон» і його українському варіанті цінує можливість праці одне з одним і регулярні зустрічі. Це дозволяє поглибити взаємини та реально допомагати. «Підопічний вирішує, про що говоритимемо й у чому йому потрібна допомога», – підкреслює Мирослав. Створюючи програму «Патрон Україна», організатори були переконані, що їхні вихованці потребуватимуть допомоги переважно в подоланні психологічних травм. На практиці виявилося, що українська молодь дуже зосереджена на побудові свого життя, хоче укорінитися в Польщі. «Тому серед найважливіших їхніх потреб – робота або освіта, яка є стежкою до її здобуття. Вони розуміють, що робота означає гроші, а гроші – помешкання й незалежність», – наголошує Мирослав. Потребу в самостійності видно й у тому, що молодь хоче швидко здобути освіту. 

Мирослав усвідомлює, що, знаючи українську мову й культурний контекст, був сполучною ланкою між молоддю та опікунами з боку Фонду. «Те, що при першій зустрічі вони чули українське “добрий день”, одразу викликало позитивну усмішку, перші перешкоди було подолано та процес починав рухатися набагато швидше», – згадує Мирослав. Він також переконаний, що проблеми, з якими стикаються їхні підопічні, можна досить легко подолати. Тому вірить, що на державному рівні хтось зверне увагу на напрацювання молодих українців і Фонду «METAPOMOC». 

На розуміння з боку чиновників очікує Андрій з Борисполя, який до Ґданська потрапив у березні минулого року. Керівництво дитячого будинку, де опинився хлопець, в якийсь момент сказало збирати речі та повідомило, що він переїжджає в інше віддалене місто. Залишитися в Ґданську йому допомогли саме опікун Мирослав Богун та голова фонду «METAPOMOC». Потім вдалося влаштувати юнака на стажування в одній з торговельних мереж. «Якби не «METAPOMOC», я, напевно, не брав би участі в цій дискусії про наші проблеми», – підкреслює Андрій. Він свідомий, що багато зміниться в його житті, але поки це можливо, хоче співпрацювати з Фондом. Юнак хотів би залишитися у Польщі й ремонтувати комп’ютери. «Для мене комп’ютер як великі лего-кубики. Можу його розібрати на маленькі деталі, а потім зібрати», – говорить Андрій про своє  захоплення і можливу професію у Польщі. 

У ґданських майстер-класах брала участь також директорка Фонду «Польки можуть все» Йоанна Люберадзка-Ґруца. Їхня організація понад двадцять років опікується дітьми, які перебувають поза своїми сім’ями. Після російської агресії вони почали працювати також з українською молоддю. «Тривала війна спричинила, наприклад, те, що ці юні українці вже стали повнолітніми, унаслідок чого виникло питання про їхній статус і що далі буде з ними», – зауважує пані Йоанна. Одне з ключових питань для молоді – це можливість функціонувати самостійно, без опікунів. Часто буває так, що, коли минає 18 років, підопічні повинні залишити дитячі будинки або інші виховні установи. Згідно з даними за півріччя 2022 р., у Польщі з таким статусом було 2,5 тис. осіб. «Що стосується молодих хлопців, ми помітили, що їхня єдина перспектива – це повернення в Україну. Вони знають, що, ймовірно, потраплять в армію. Якщо мотивацією є патріотизм і захист батьківщини, то можна з цим не погоджуватися, але поважати їхнє рішення. Водночас ніколи таке рішення не повинно виникати з того, що не було інших можливостей», – говорить про важкий вибір директорка Фонду «Польки можуть все». Вона переконана, що молодим українцям в Польщі варто дати можливість здобути компетенції, які потім допоможуть  відроджувати Україну після війни. Тому вона вірить, що «на горі» підтримають їхні рекомендації та спробують полегшити щоденне життя  молоді, котру з рідного дому вигнала війна. 

Поділитися: