Григорій Сподарик ■ ОСВІТА ■ №16, 2023-04-23

Про відповідь Міністерства національної освіти на звернення Українського освітнього конгресу говорить його ініціатор та голова Фонду «Просвіта» Марко Сирник. 

Як прокоментуєте те, що відомство не підтримало жодної пропозиції Конгресу?

Ми як громада завжди повинні спиратися на свої сили, а зовнішні чинники можуть нам допомагати або заважати. Звичайно, перший випадок кращий. Проте добре, що ми отримали відповідь. Я б не легковажив документом, який виражає офіційну позицію державної сторони. Це важливо, бо з нашого боку були пропозиції, на які відомство мало відреагувати. Ми як громадська сторона, але й вони як державна – бачимо, що не все гаразд. Наприклад, перевірка Найвищої контрольної палати показала, що є проблема з кількістю учнів у державній системі й розмежуванням на громадян України та представників меншини. Водночас наші звернення свідчать, що в нас є конкретні ідеї та пропозиції щодо розв’язання проблем. Шкода, що замість цієї відповіді не було запрошення на зустріч і обговорення кожної з них. Актуальна система управління у Польщі не вічна й думаю, що настане такий час, коли буде з ким говорити про необхідні зміни. Звернення Конгресу стануть матеріалом, на який можна буде спертися. Ми працюємо не на вчора чи сьогодні, а на завтра. Маємо робити все, щоб система української освіти була збережена. Повторюю, ніхто не зробить нашу роботу за нас. Ми маємо спиратися на свої сили. Конгрес виконав завдання, бо це мала бути заява не окремих організацій, а усіх українських освітян у Польщі. 

Уже багато років бракує підручників, але й цього разу влада не захотіла працювати над проблемою. У чому полягає суть питання?  

Проблеми почалися з моменту приватизації Шкільного та педагогічного видавництва (WSIP). До цього часу там було спеціальне відділення, яке займалося нацменшинними підручниками. Сьогодні я маю враження, що держава очікує, що громада візьме друк підручників на себе. А в нас немає фахівців, а тим більше необхідних коштів. Для прикладу, наш Фонд «Просвіта» мусить проводити збірку на оплату рецензій для вже підготованого підручника. 

Міністерство освіти говорить, що на 100% підтримало видачу зошитів з вправами «Подорож Україною».

З їхнього боку ніколи не було 100-відсоткового фінансування. Випускаючи перший зошит, ми два тижні працювали, зокрема в Києві, й не всі необхідні витрати можна було компенсувати. Механізм такої підтримки спирається на те, що ми беремо частку, яку пропонують, або не отримуємо нічого. На цей рік ми плануємо видати підручник для першого класу і зошити з вправами до нього, а також четверту частину «Подорожей Україною» (для 6-го класу). Міністерство освіти буквально в ці дні заявило, що коштів на все не буде, але процес уже розпочався. Водночас ми ще в червні минулого року повідомляли про свої видавничі плани, отже, відомство мало час на те, щоб забезпечити у бюджеті відповідні кошти. Як бачимо, цього не було зроблено.

І що буде далі?

Важко сказати, але наших видавничих планів не змінюємо. У травні надішлемо підручник для рецензії й оплатимо всі необхідні кошти. Він складається з двох частин та враховує поділ на пункти навчання й школи. Вже працюємо над підручником і зошитом вправ для другого класу. Обов’язково мусимо також опрацювати буквар. Водночас хочу нагадати, що видання підручників є завданням держави, а не громади. Це записано в законі. Ми займаємося цими справами з огляду на ситуацію, що склалася. А це велике зусилля й ризики. Вистачить згадати, що за кілька метрів від складу у Львові, на якому зберігалися надруковані в Україні зошити вправ, упала ракета. А загалом такий друк був можливий тому, що українське видавництво ризикнуло й погодилося виконати роботу та зачекати на гроші, аж поки ми їх отримаємо від відомства. Вихід на українського партнера був можливий завдяки директорці української школи в Бартошицях Любомирі Тхір. Завдяки команді таких людей ми можемо продовжувати свою діяльність.  А вона полягає також у тому, що без жодної фінансової підтримки ми маємо довезти підручники до 12 кураторій освіти в Польщі, що означає необхідність подолання 5 тисяч кілометрів. 

Міністерство постійно нагадує про підручники в електронному вигляді. Як оцінюєте придатність таких матеріалів?

Їх розміщено у вільному доступі на державній Інтегрованій освітній платформі. Однак ми ніколи не погодимося на існування лише такого варіанту. Ми в силі розробити хороший електронний підручник, але він не охопить усіх потреб. Учителі в неофіційних розмовах часто згадують, наприклад, що в школі після 16-ї години немає доступу до інтернету чи комп’ютерів. Очевидно, що так не повинно бути, але для нас це черговий доказ, що наші клопотання про традиційні підручники обґрунтовані. 

Якщо підсумувати, то в якому стані зараз перебуває ключове питання підручників?

Для початкової школи ми не маємо жодного. Католицький університет у Любліні видав дві частини підручника для перших класів середніх шкіл. А ми повинні мати також підручники з історії та географії України. Варто також зауважити, що кожна зміна навчальних програм вимагає актуалізації таких видань. Як вже було сказано, про них раніше дбав WSiP. Щиро кажучи, я трохи сподівався, що відомство принаймні тут позитивно відгукнеться на пропозицію закупівлі у цього видавництва прав на видані в минулому підручники. Однак і цього не сталося. 

Поділитися: