Павло Лоза ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ №9, 2018-03-04

Ґражина Станішевська, опозиціонерка з «Солідарності», польський політик, колишній депутат Європарламенту, ініціювала ідею висилання новорічних подарунків сім’ям українських бійців, які загинули на Донбасі. Завдяки цій ініціативі допомогу отримало більше ста родин. Але не всім у Польщі така підтримка України подобається.

Листи від німців і голландців

– Спочатку я хотіла, щоби в ініціативу включилися виключно поляки. Не думала про українську меншину, бо українці в Польщі напевно допомогли б. Але у зв’язку з великою кількістю потребуючих необхідно включитися всім, – говорить Ґ. Станішевська. – Наша увага зосереджується на багатодітних сім’ях, батьки яких загинули. Часто в родині є більше ніж одне чи двоє дітей. Сім’ї над Дніпром рахують кожний гріш.
Ґ. Станішевська почала свою ініціативу на початку листопада 2017 р. Жінка зі свого досвіду знає, наскільки така підтримка родинам потрібна.
– Під час воєнного стану в Польщі я була інтернована й заарештована. Тоді польські сім’ї отримували підтримку з Німеччини, Голландії, Франції. Для нас це був доказ, що ми не самі, що хтось про нас думає. Моя родина отримувала листи від німців, голландців, – перераховує жінка. – Це для нас було дуже важливо. Тому, коли анексовано Крим і почалася війна на Донбасі, мені залежало, щоб польські родини заопікувалися українськими сім’ями.
Українка Ольга Соляр з Перемишля 2015 р. організовувала допомогу для України. Саме від перемишлянки жителька Більсько-Білої Станішевська отримала адресу української родини бійця Максима Ридзанича, який був одним із командирів оборони Донецького аеропорту. Він загинув у березні 2015 р. Відтоді почалася співпраця польки з його дружиною Іриною, яка зі знайомими заснувала організацію для вдів АТО. Вона навіть приїхала до Більсько-Білої на канікули зі своїми дітьми.
– Ірина дала мені адреси 20 сімей в Україні. Було важко, але я все-таки знайшла поляків, які зібрали для українців допомогу, – розповідає .

Чому полька підтримує «бандерівців»?
– Кожна українська родина має свої індивідуальні потреби. Коли я роблю пост на Фейсбуці про українську родину, в основному пишу про бійця, який загинув. Думаю, що допомога українцям має для поляків освітній вимір, бо показує війну через сімейне страждання, – заявляє організаторка допомоги.
Ґ. Станішевська помічає, що поляки забувають, що недалеко йде війна. У медіа в цьому контексті нема теми України. З іншого боку, вона бачить, що українці – розчаровані Польщею.
– Сьогоднішня влада підходить до України як до колишньої польської колонії. Ця влада не може зрозуміти, що Україна сьогодні є незалежною державою, – говорить опозиціонерка, не приховуючи, що не може погодитися з тим, що зробив попередній міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський з польсько-українськими відносинами.
– Я своєю ініціативою заперечую його позицію. Радію, що суспільство позитивно прийняло мою ідею допомоги українцям. Навіть хтось написав у коментарях в Інтернеті, що це є «наша приватна закордонна політика», – говорить жінка.
Звичайно, не всім сподобалася її позиція щодо України. Ґ. Станішевська підтверджує, що у Фейсбуці з’являлися коментарі про «підтримку нею бандерівців» і «пропаґування фашизму».
– З’являлися такі коментарі, але я думаю, що війна і пов’язана з нею трагедія звичайних родин така очевидна, що вигадувати при цьому про «бандерівців» є величезним блюзнірством не до сприйняття, – переконана Ґ. Станішевська. – Одного разу якась жінка запитала мене, чому я допомагаю українцям, а не польським родинам у Казахстані. Мої друзі відразу почали питати її, а кому вона сама з тих поляків допомогла? Жінка замовкла.

Треба здійснювати мрії
Ґ. Станішевська твердить, що не треба морочити собі голову всякого роду голосами політиків про «тисячі біженців з України», про те, що «треба поставити мур» на польсько-українському кордоні:
– Це треба легковажити. Думаю, що нам не треба слухати такі дурниці, а просто робити своє.
Спочатку саме через лякання людей біженцями, імміґрантами з України, які забирають у поляків роботу, було дуже важко знайти польських опікунів для українських родин. Зацікавлення ініціативою збільшилося після публікацій про неї у виданнях «Gazeta Wyborcza» і «Na Тemat». Ґ. Станішевська зазначає, що для членів сім’ї, інколи навіть невелика підтримка означає здійснення їхніх мрій.
Найбільшою мрією для вдови з п’ятьма дітьми була пральна і сушильна машина. Родина жила в одній кімнаті. Дівчата з Варшави вирішили придбати для цієї родини прально-сушильну машину. Була також фотокамера і ролики для катання.
Вартість одного пакунку, який потрапляє до української родини, – 1 тис. злотих. Буває так, що одна особа неспроможна надати таку фінансову допомогу, тому часто група формується з кількох осіб.
– Я кілька місяців лише робила якісь таблиці з розмірами взуття та одягу для дітей, шукала польські родини, які могли б заопікуватися українськими сім’ями. Звичайно, праця виснажує, але це треба робити. Як усе добре розвинеться, то такі сім’ї будуть утримувати постійний зв’язок між собою та відвідувати одні одних, – надіється Ґ. Станішевська.
Вона розповідає, що деякі українські та польські сім’ї вже мають спільні плани на канікули. Навіть одна полька, яка вислала пакунок в Україну, почала вивчати українську мову.
– Саме про таку співпрацю мені йдеться. Це і є моєю мрією, – додає на прощання людина великого серця Ґражина Станішевська. ■

Поділитися: