Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №21, 2023-05-28

«Не треба думати, що буде, не треба прислухатися, чи щось прилетить, – тривоги немає, є спокій. Насамперед він у думках. У таких умовах можна творити», – каже одна з українських мисткинь, яка мала можливість працювати протягом квітня в Перемишлі. З березня в Народному домі відбуваються творчі резиденції. За задумом організаторів, саме ця будівля на вул. Костюшка 5 має бути темою робіт учасників проєкту. 

– Я була в Перемишлі рік тому, коли почалася війна. Я з Херсона, куди не могла повернутися протягом усього року. Перемишль, Народний дім стали справжнім рідним домом. Чому називаю його домом? Тому що це місто для мене означає безпеку, – розповідає Ксенія Каліберда, яка готує документальну драму за мотивами її розмов з людьми, котрих зустріла в Народному домі.

– У моєму місті кожного дня падають бомби та помирають люди. Перемишль – це для мене спокій, – продовжує вона.

Протягом року Ксенія побувала у восьми країнах. Тепер повертається додому, щоб закінчити свою драму. Вона одна з шести учасниць резиденції в НД, що відбулась у квітні. Кожна мисткиня зазначає, що саме в Народному домі змогла знайти спокій.

– На знак подяки за допомогу, яку я отримала, за те, що мене прийняли, хотіла б зробити свій внесок у ремонт будівлі та пожертвувати частину грошей від продажу моїх картин на підтримку цього українського місця в Перемишлі, – заявила Ліза Обуховська під час презентації своїх робіт.

Резиденції, які розпочалися в березні, скеровано до українських художників, скульпторів, майстрів прикладного мистецтва, музикантів, композиторів, письменників, поетів, акторів, режисерів, танцюристів та інших митців. Проєкт, котрий ініціювало Об’єднання українців у Польщі (відділ у Перемишлі), триватиме до грудня.

– Ідея проєкту проста – допомогти митцям працювати під час війни, – зазначає Олександр Ярмола, лідер гурту «Гайдамаки», який є одним з кураторів артрезиденції. У команді кураторів є громадяни як України, так і Польщі.

– Митці, які вже були на наших резиденціях, питають, чи можуть приїхати ще раз. Нам хотілося б, але є інші, – додає Северин Данилейко.

Загалом у списку осіб, котрі подали заявки на участь у проєкті, – більше трьохсот імен. І кожного дня надходять нові анкети.

Для учасників резиденції виділено шість кімнат у Народному домі, які облаштовано саме для потреб цього проєкту. Кожного резидента організатори забезпечують також харчуванням та стипендією розміром 4 тис. злотих. Ці гроші можна використати на свої потреби, зокрема, щоб придбати речі, необхідні для мистецької праці, як-от фарби, пензлі тощо.

Митці можуть використовувати велике приміщення на першому поверсі будинку та актовий зал.

Тема робіт – Народний дім та Перемишль. Комусь це може видатись нудним, але куратори проєкту думають по-іншому.

– У кожного свої вуха, свої очі, емоції. Кожен по-своєму передає на полотні чи папері те, що почув і побачив. А коли брати ширше, то можна досліджувати цілу територію Надсяння, зокрема його музику. Ця земля дуже багата на музичну спадщину. Це можна вивчати і трансформувати через свій досвід, – уважає координатор проєкту, який сам є членом кількох українських гуртів, зокрема київської «Хореї Козацької».

– Кожен з кураторів знається на чомусь своєму. Хтось – на музиці, хтось – на літературі, а хтось – на живописі. Тому можемо фахово обирати осіб на чергову резиденцію, – додає Олександр Ярмола.

У команді кураторів, окрім киян, є також представники української меншини Кася Комар-Мацинська, Ольга Пиж, Ігор Василик та Ліля Каліновська, польська активістка з Перемишля, які від початку повномасштабної війни в Україні долучилися до роботи в Народному домі.

Одна з основних проблем кураторів – кого взяти на наступні резиденції, бо зацікавлення дуже велике. Під час відбору учасників резиденції вирішальним є момент, в якій ситуації перебуває людина. 

– Здається, що треба було б обирати найкращих. Проте ця ініціатива скерована до митців, які насправді цього потребують. Наприклад, покинули свій дім, бо там, звідки вони приїхали, не можна жити, а тим більш працювати. Буває, що їхнього дому вже немає, – пояснює координатор проєкту.

Сама ідея не є новою. Інші країни теж роблять схожі резиденції. Найбільше їх було у 2022 році, зокрема в Польщі. Унікальність проєкту Народного дому полягає в тому, що він стосується широкої творчої діяльності, не зосереджується на одному з мистецьких напрямів.

Протягом трьох місяців у Перемишлі вже були поети, прозаїки, художники, перформери. Проте резиденції скеровано теж до скульпторів, музикантів, композиторів, акторів, режисерів, танцюристів та інших представників творчих професій, зокрема журналістів.

– Маємо дуже багато позитивних відгуків. До речі, від резиденток, які вже їздили на різні стипендії до інших країн Європи. Одна з наших резиденток була, напевно, на двадцяти резиденціях. Звичайно, ще до війни. Але говорить, що проєкт у Перемишлі – на дуже високому рівні, – ділиться спостереженнями Северин Данилейко.

Важливо, що тут немає жорсткої вимоги, що на завершення резиденції треба презентувати свою роботу або залишити її. Є письменники, які були в Перемишлі й іще дописують свої твори в Україні.

– Ми плануємо прийняти за весь час резиденції 60 осіб. Може, буде більше. Але коли приїжджає шість – їм комфортно. І саме місто затишне, природа. Учасники навіть не повинні думати про те, що треба приготувати на обід. Ті, які вже тут були, говорять одне – протягом місяця могли нормально попрацювати. Це великий відпочинок для психіки, – заявляє Северин Данилейко.

Час перебування в резиденції – один місяць. Митців-резидентів визначають у результаті відбору після подання анкети. Більше інформації про творчі резиденції в Перемишлі можна отримати, написавши на електронну адресу: rezydencje.przemysl@ukraincy.org.pl

Поділитися: