Мирослава Олійник ■ РЕЦЕНЗІЇ ■ №22, 2022-05-29

Ці дві невеличкі книжечки можна перев’язати однією синьо-жовтою стрічкою – Анатолій Бутенко, «Дух нескореної волі» (Маріуполь, 2015) та «Ти в серці моїм – єдина!.. Збірка віршів маріупольських поетів» (Маріуполь, 2016). 

Можна сказати – книжки вийшли кілька років тому і, можливо, не «на часі», але ж – Маріуполь! «Дух нескореної волі»!

Сьогодні це місто – в серці України, і його пекучий біль рознісся по всьому світу. Тому, читаючи вірші Анатолія Бутенка, особливо переймаєшся патріотизмом, відданістю та любов’ю українця до рідного гнізда. Збірка поділена на розділи: «Розмова з Кобзарем» (до 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка), «Дух нескореної волі», «На крилах почуттів», «Запізніла сповідь», «Моя вежа». Автор мовою поезії виражає свою любов до батьків («Думки несуть мене в минуле// Де сиві батько мої й мати// Роки так швидко промайнули // Як мало встиг батькам віддати!..»), поринає спогадами в дитинство («Дитинство босоноге пригадав// Матусине тепло і ніжну ласку// Як я терпляче перед сном чекав// Щоб почитала дивовижну казку…»). Чільне місце в його поезії посідають почуття до коханої («Ціную все: холодні заметілі// І навіть дощ, який стоїть стіною// І не шкода, що весни пролетіли// Бо поруч ти завжди була зі мною»).

Та найактуальнішими віршами є ті, в яких Анатолій Бутенко нагадує читачеві давню історію України, «герої яких – Мазепа, Богдан Хмельницький, Сковорода, запорізькі козаки». А також звертається до Шевченка: «Широкий степ, лани і гори// Земля родюча навкруги// Це українськії простори// «Та ні!..» – нам кажуть вороги…», і продовжує: «У цей священний для нас час// Вклоняється тобі родина// Ти ще почуєш, батьку, нас// Бо ще не вмерла Україна!..). Читаємо вірші, які присвячені й сучасним героям – нескореній «Небесній сотні», незламним «кіборгам» та всім захисникам України. На жаль, ця боротьба триває – й помножилася в тисячі разів…

Всі знаємо, що війна на сході України розпочалася у 2014 році. І вже тоді був порушений ритм життя всіх жителів тих територій – хто виїхав, хто пішов воювати, хто й загинув. Творилася новітня боротьба України за незалежність. Але як склалася доля маріупольців сьогодні – не знаємо. Зокрема й долі тих, хто писав вірші до колективної збірки «Ти в моїм серці – єдина!..». Це перше видання літературно-музичного клубу «Світоч». Як пише у передмові Анатолій Бутенко: «Вибір саме цієї назви свідчить про наше бажання приєднатися до тих, хто взяв у свої руки смолоскипи й ціною власного життя освітив безпросвітну темряву», і далі: «Я – Іловайськ, Щастя, Львів, Маріуполь// Я – Волноваха, Донецьк і Піски // Сотні й мільйони Я, зібраних вкупі// Тих, що в борні об’єдналися в МИ» (Надія Умриш). Хочу назвати їх усіх: Надія Бойко, Анатолій Бутенко, Богдан Коваль, Олександр Косовський, В’ячеслав Удовиченко, Надія Умриш, Віктор Федоров, Тамара Легчиліна, Антоніна Прядка, Сергій Ротар, Віра Сильченко, Любов Шемчук. 

Всі вони мовою своєї душі прославляють рідну Україну, маріупольську землю, рідну мову та домівку. І хоч не всі автори збірки є поетами-професіоналами, але «це – патріоти, по-справжньому гідні люди, які не звикли мовчати і (що дуже важливо!) не хочуть залишатися осторонь сучасних подій у країні» (Анатолій Бутенко). Цікавою знахідкою є й музичний талант Богдана Коваля, Олександра Косовського та Сергія Ротара.

Своє слово сказав у книзі й відомий письменник, поет, автор 11 книжок В’ячеслав Удовиченко. 

Віримо, що вони напишуть ще багато віршів, у яких оспівають сучасних незламних героїв у цій жорстокій російсько-українській війні – «Україно моя, всі твої надбання// Захищають сини твої й дочки// Не дозволимо ми «новороссам» з Кремля// Розірвати тебе на шматочки…» (Любов Шемчук). Бо «патріотизм – це сила вічна», як сказав Віктор Федоров.

Поділитися: