Ольга Веремійчик ■ ВІДІЙШЛИ ■ №14, 2023-04-09

Надійшла сумна звістка, що 4 березня на 97-му році життя померла Ярослава Плав’юк, дружина останнього президента УНР в екзилі Миколи Плав’юка.

Народилася пані Ярослава 24 березня 1926 року в селі Біла Тернопільської області. Її батько, Володимир Бойко, був професором гімназії, а мати Марія – донькою пароха греко-католицької церкви отця Колянківського. У 1945 році Ярослава опинилась у таборі для переміщених осіб (D.P., «Ді-Пі») в американській зоні окупації (Карлсфельд, поблизу Мюнхена), де познайомилася з Миколою Плав’юком, який допоміг її брату, визволивши його з табору «Ді-Пі» в Італії.

З Миколою Плав’юком одружилась у 1948 році в Мюнхені та прожила з ним довге й щасливе подружнє життя, виховавши двох синів, Ореста й Нестора, та двох дочок, Уляну й Оксану, мала 9 онуків та 4 правнуків. 

У 1949 році родина разом з батьками Ярослави Плав’юк переїхала до Канади. 1 грудня 1991 року, коли відбувся всенародний референдум, на якому понад 92% українців висловило свою однозначну підтримку незалежності та існуванню власної держави, ОУН вирішила долучитися до розбудови України. 18 січня 1992 року після сорокавосьмирічної вимушеної еміграції Микола Плав’юк разом з Ярославою ступили на рідну землю. 

Ярослава Плав’юк брала активну участь у громадському житті. Завдяки співпраці з Монреальським відділом Громадської служби українців Канади «Поміч Україні», що опікувався постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС, вона долучилась до створення стипендій для українських студентів та дітей-сиріт. Також помітною була її діяльність у Всеукраїнському жіночому товаристві імені Олени Теліги. Багато допомагала, зокрема у питаннях залучення спонсорів, щорічному Всеукраїнському літературно-мистецькому конкурсу на найкраще виконання творів Олени Теліги «Щоб далі йти дорогою одною», який Всеукраїнське жіноче товариство ім. Теліги проводило серед учнівської та студентської молоді України.

Вона подарувала рідкісні старовинні рушники та жіноче автентичне вбрання шкільному музею київської спеціалізованої школи № 97 ім. Теліги та музею Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

Ярослава Плав’юк зробила вагомий внесок у формування світогляду й підтримки національної ідеї українцями закордоном та на батьківщині, збереження культурної спадщини України. Її стараннями було повернено й передано до Центрального державного архіву кінофотофонодокументів музичні твори відомих у діаспорі, а тепер і в Україні, композитора Богдана Весоловського та співака Антіна Дербіша.

12 жовтня 2016 року Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги передало два портрети Миколи Плав’юка до Музею історії України. Їх надала його вдова, пані Ярослава, котра вважала, що портрети президента УНР в екзилі, голови ОУН та голови Фундації ім. О. Ольжича мають належати Україні, яка була головною в його житті.

21 січня 2018 року Ярослава Плав’юк виступала на заходах, присвячених 100-річчю Української Народної Республіки в Торонто, вона зверталася зі словами вдячності до учасників та закликала до збереження незалежності України, побудови сильної демократичної європейської держави.

Пані Ярославу було нагороджено Почесною грамотою Київського міського голови за активну громадську діяльність, збереження національних традицій, формування патріотичних почуттів у молоді, а також орденом Архистратига Михаїла УПЦ КП за заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердження Помісної української православної церкви.

Поділитися: