Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №25, 2023-06-25

– Бахмут мав лише на 10 тисяч жителів більше, ніж Перемишль. Дамба в Новій Каховці цілком може бути дамбою в Солині. Пам’ятаймо про це завжди. І переконуймо ще не переконаних, що варто підтримувати Україну, бо це в прямих інтересах польської держави та всіх її мешканців, – говорив Ігор Горків, голова Перемиського відділу ОУП, під час відзначень на Українському військовому кладовищі воїнів Української Народної Республіки в Перемишлі (відомий як Пикулицький цвинтар).

Урочисту панахиду, що відбулася 11 червня, очолив перемисько-варшавський митрополит УГКЦ Євген Попович разом з єпископом-сеньйором Петром Криком та архиєпископом Ігорем Ісиченком з України.

Нагадаємо, що у 1990 році було відновлено довоєнну традицію процесій, що прямували центральними вулицями Перемишля до цвинтаря. Протягом останніх років, з огляду на коронавірус, подія відбувалася без урочистої багатолюдної ходи за участі військового оркестру та делегацій з України. Минулого року гості з України не приїхали через повномасштабну війну в країні. Цього року теж не було ходи містом. Військовий оркестр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного зі Львова та інші гості через складнощі на кордоні змогли приїхати лише на цвинтар. Під час панахиди митрополит УГКЦ, говорячи про похованих на Пикулицькому цвинтарі, згадав і про сьогоднішніх захисників, які полягли за Україну.

– В Україні триває нова війна, яка забирає життя не десятків сотень, а тисячі й навіть десятки тисяч сучасних героїв України – чоловіків, жінок, дітей, літніх людей. Тому сьогодні ми згадуємо всіх загиблих під час російської навали разом із тими, хто тут похований, – говорив архієпископ Євген Попович, який нагадав, що сьогодні вся Україна всіяна могилами з хрестами й синьо-жовтими прапорами. – У могилах спочивають наші ровесники, які мали свої плани, мрії та думали про своє майбутнє. Вони віддали життя за нас.

Після молитви виступив представник генерального консула України в Любліні, консул Василь Йордан. Дипломат сказав, що як і борцям УНР, українцям зараз, схоже, теж лишається тільки один вихід – боротьба.

– Нічого не змінилося. Ми надалі в стані війни. Ми мучимося, нас мучать, тероризують. Останнього разу навіть тварини відчули на собі, чим є російський фашизм. Нещасні звірята тікали, були поглинуті водою, – сказав Василь Йордан.

Дипломат, говорячи про війну в Україні, також подякував її союзникам за допомогу.

– Не завжди її помітно, але вона відчувається, – наголосив консул.

Про підтримку України з боку союзників говорив теж Святослав Шеремета, представник Львівської обласної ради (ЛОР), який очолює Державну міжвідомчу комісію в справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій.

– Ми дуже дякуємо за допомогу, яку польська держава надає у форматі Європейського союзу, форматі НАТО, у форматі коаліції танків, коли голос Варшави був визначним для того, щоб України отримала танки. Ми дуже дякуємо, що в коаліції літаків для того, щоб нам передали літаки F16, також був дуже суттєвий голос наших союзників, – зазначив Святослав Шеремета. Львів’янин одночасно повідомив, що днями у Львові між учнями кадетських шкіл зі Львова, Вроцлава та Каунаса був підписаний договір про співпрацю.

– Це договір про тісну співпрацю. Ідеться про «молодий» аналог українсько-польсько-литовського батальйону, який уже є (у Любліні – прим. ред.). Це такі події, що є визначальними для майбутнього не тільки наших держав, але цілої Європи та цілого світу, – підкреслив представник ЛОР.

Святослав Шеремета разом Василем Йорданом нагородили почесною відзнакою Львівської обласної ради о. митрата Богдана Степана, пароха греко-католицької парафії в Перемишлі.

Під час урочистості виступив і голова Перемиського відділу ОУП, котрий подякував українцям й особливо полякам, які прийшли на цвинтар.

– Ми хочемо подякувати вам за постійну присутність, розуміння і за те, що в такому колі людей нам не доводиться пояснювати, що треба підтримувати Україну військово, – звернувся до представників самоврядування Ігор Горків. Діяч Об’єднання зауважив, що підтримка України – це підтримка власної безпеки для всіх у Польщі.

Як і в минулі роки, на Пикулицькому цвинтарі не було жодного представника міської ради Перемишля та мера міста, хоча, як повідомляють організатори, кожному надіслали персональні запрошення. На жаль, не було й ніколи не буде вже дослідника українського визвольного руху 1918–1921 років, історика, д-ра Олександра Колянчука. Українець, який кожного року відвідував церемонію, помер на початку травня.

Головним організатором події виступила греко-католицька парафія св. Івана Хрестителя у співпраці з Об’єднанням українців у Польщі, відділ у Перемишлі. Панахиду відспівав катедральний хор УГКЦ у Перемишлі під диригуванням Ярослава Вуйціка.

***

Традиційно делегації поклали квіти до могили. Серед них були, зокрема, представники Спілки українців – «Пам’ять і спадщина», український дипломат Василь Йордан та представник почесного консула України в Перемишлі Роман Баран, уповноважена підкарпатського воєводи в справах національних й етнічних меншин Малґожата Майка-Онишкевич, представник підкарпатського воєводи Ян Солек, представниця перемиського старости Аґнєшка Циновська-Порада, члени парафіяльної ради УГКЦ у Перемишлі, делегація української школи ім. Маркіяна Шашкевича в Перемишлі на чолі з директором Петром Піпкою, члени Перемиського та Сяноцького відділів ОУП, делегація руху «Obywatele RP» з Перемишля, товариства «Фольковіско» з Ґорайця, делегація Пласту – Української скаутської організації в Польщі. До покладання квітів долучилися гості з України – представники Львівської військової адміністрації та депутати Львівської обласної ради, делегація товариств «Надсяння» з Дрогобича, Самбора та Львова, товариство «Холмщина», «Устрики», «Любачівщина», «Лемківщина» та інші гості.

Поділитися: