Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №9, 2024-03-03

«Галина Алексеева, для нас – Galina, родом з України. До Польщі приїхала 4 березня 2022 року й оселилася в Кошаліні, де дуже швидко знайшла своє нове місце на Землі. Близько року вона є членом кошалінського Творчого мистецького товариства (Zespołu Pracy Twórczej Plastyki). Історія Galiny – приклад того, що ми ніколи не повинні відмовлятися від своїх мрій», – написала у фейсбуці Ельжбета Калінська з Творчого мистецького товариства після виставки мисткині.

Наприкінці січня в Кошаліні в галереї «VivaMY» відбувся вернісаж виставки Галини Алексеевої, яку можна було відвідати до кінця лютого. Переважну частину картин становили роботи в техніці петриківського розпису, але були й пейзажі, портрети та абстракції. Для Галини Алексеевої час перебування в Кошаліні – це період особистого творчого розвитку.

– Кошалін мені дуже подобається. Тут я віднаходжу нові сенси життя, те, що цікаво. І ця цікавість дає мені енергію для розвитку та пізнання себе як художниці. У мистецькому товаристві відчутно творчу, а водночас родинну атмосферу. Я між цими людьми почуваюся настільки комфортно, що самій хочеться робити власний внесок у діяльність товариства. Зрозуміло, я сумую за своїм домом, але мені тут теж добре, – говорить Галина Алексеева.

Художниця родом із Кривого Рогу, а до Кошаліна приїхала після початку повномасштабного нападу. Тут жив її син, який через проблеми зі здоров’ям мусив покинути рідне місто й ще до війни оселився саме в Кошаліні. У місті мисткиня відома насамперед завдяки петриківському розпису, у межах якого реалізує свій талант. Як сама зазначає, у Кривому Розі вона вже досягла рівня педагога, у неї були учні, котрі брали участь у міжнародних конкурсах та здобували перші місця. Перед самим початком російського вторгнення Галина Алексеева зі своєю ученицею отримала запрошення на виставку до Парижа. Над картиною дівчинка працювала два місяці, вклала неймовірно багато праці, але прийшла війна й зненацька обірвала плани та перспективи розвитку.

Уперше до Кривого Рогу Галина Алексеева повернулася через півтора місяця від початку війни, оскільки в місті лишилися незалагоджені справи – потрібно було хоча б вимкнути холодильник, щоб мати змогу бути відсутньою довше. Через рік з дому поїхала вдруге, проте цього разу – до Києва, де мешкає її старший син.

– Коли я потрапила до Польщі, мені було дивно, що тут мирне небо, немає повітряних тривог та не чути жахливих звуків. Насамперед оце мирне небо дуже відчувалося. Тому коли я вперше поверталася в Україну, то була велика туга від того, що вона заповнена мішками з піском, блокпостами. Приїхала до Кривого Рогу, а тут на в’їзді вирито оборонні окопи. Жахливе відчуття. Наше місто довге – 120 кілометрів, й у всіх стратегічних місцях стоять протитанкові їжаки, видно маскувальні сітки й чути тривоги, як по всій Україні. Кажуть: до тривог можна звикнути, однак, коли ти їх не чула щодня, це жахливе відчуття, – згадує Галина Алексеева.

У Кошаліні художниця опинилася без своїх учнів, тому вирішила працювати над власним розвитком. Виставка в галереї «VivaMY» – це результат її роботи. Вона продовжує розвиватися у петриківському розписі, оскільки цим займалася до виїзду, має напрацьовані майстерність та високий рівень виконання. Приїхавши до Польщі, почала малювати пейзажі, портрети та абстракції. Художниця теж набирає учнів для занять з петриківського розпису, аби поширювати цей вид мистецтва на Помор’ї. Тим паче, що її тут тепло зустріли. Галина Алексеева успішно проводить майстер-класи як для дітей, так і дорослих. Заняттями цікавляться насамперед молодші українці й старші поляки – мисткиня порахувала, що до цього часу була запрошена на чотири майстер-класи до Кошалінського музею, вісім – відбулося в межах проєкту «Społecznik». Результатом цієї діяльності стала невеличка постійна виставка в офісі «Ери жінок». Галина Алексеева відвідує з майстер-класами й навколишні місцевості.

– Перед нашою зустріччю я бачилася з полькою, яка була учасницею таких занять. Їй настільки запало в душу петриківське мистецтво, що вона роздобула котячу шерсть, з якої я зробила для неї пензлик. Ми довго розмовляли одна з одною, краще познайомилися за чашкою кави, й тішуся, що моїм мистецтвом зацікавлені теж поляки. Думаю: петриківське мистецтво, яке внесене до списку ЮНЕСКО як світова культурна спадщина, буде так само відомим, як, наприклад, китайська каліграфія чи аргентинське танго, фламенко, оскільки це западає людям просто в душу, – розповідає Галина Алексеева.

Зараз мисткиня набирає учнів для своїх дитячих та дорослих груп. Вона мріє про те, аби майстер-класи не мали лише розважального характеру, а учасники випрацьовували під час них високий технічний рівень та майстерність. Художниця хотіла б, щоб на виставках були представлені не лише її роботи, але й учнів. Тому тих, хто цікавиться петриківським розписом, запрошують на заняття до «Майстерні», що розташована в греко-католицькій церкві в Кошаліні, кожного понеділка та середи о 17:30. А з Галиною Алексеевою можна зв’язатися за допомогою фейсбуку, де вона створила групу «Петриківський розпис у Кошаліні».

Поділитися: