Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №32, 2023-08-13

Майстер-класи, екскурсії містом та трохи далі, готування смачної їжі, а ще спільні ігри на свіжому повітрі, сміх, радість та багато позитивних емоцій – це все чекало на дітей, які брали участь у першому турі літнього відпочинку в «Майстерні» у Кошаліні. То ж не дивно, що діти дуже задоволені – бо хто не любить їсти піцу, ходити в кіно та гратися! Я таких не знаю.

Богдана приїхала до Мєльна з Дніпропетровської області. У Польщі дівчинці подобається, проте в Україні – краще, тому вона дуже вдячна, що поляки активно допомагають українцям. Дівчинка зізнається, що дома, до війни, розмовляла російською мовою, але українську добре вивчила в школі. Живучі в Україні, Богдана також не знала, що на Донбасі вже вісім років тривала війна. Та все змінилося одразу після початку повномасштабного вторгнення. Дома мама ще розмовляє російською, однак вона – чистою українською.

– Сьогодні, коли триває війна, незручно розмовляти російською мовою, тому я говорю по-українськи, і саме це мені найбільше подобається під час літа в «Майстерні» – що нас тут багато і що ми можемо розмовляти українською, а не польською мовою, як у школі, – каже Богдана, яка мусила швидко подорослішати. Вона любить розваги на свіжому повітрі, зокрема волейбол. Тут уже заприятелювала з багатьма дітьми.

Оля родом зі Львова. У Кошаліні їй дуже подобається. Після приїзду до міста одразу пішла до школи, де чи не від першого дня знайшла собі друзів.

– Я думала, що в таборі братимуть участь лише маленькі діти, та мені буде нецікаво, а тут – діти різного віку, й мені дуже подобається. Ми розуміємо одне одного, разом жартуємо та нам усім весело, – розповідає Оля. Їй найбільше подобаються спільні екскурсії та майстер-класи, наприклад, із рукоділля. Дівчинка одразу після початку табору обмінялася з товаришками номерами телефонів. Вона впевнена, що цього літа ще зустрічатиметься з новими подружками.

У цьому році Товариство «Майстерня» організувало два тури літнього табору, де відпочивало 60 дітей віком від п’яти до дванадцяти років.

– Охочих було набагато більше, ніж ми могли прийняти, тому насамперед хотіли нагородити дітей, яких залучено до хорів, що діють при Товаристві, дітей, чиї батьки волонтерять у «Майстерні», чи дітей, які взяли участь у документальному фільмі «Я покажу свою Україну», – зазначає Дарія Антошко, голова Товариства «Майстерня». У липні завершено зйомки, а прем’єру фільму заплановано на жовтень.

Програма табору, як і минулого року, дуже насичена: для дітей організовано майстер-класи, як-от театральні, з виготовлення піци, спортивні заняття (наприклад, боулінг), екскурсії до музею в Ямні й багато іншого. У відпочинку, крім дітей з України, участь брали також діти українців із Польщі.

Однією з виховательок табору була Ірина Голуб. Вона каже: попри те, що діти мають різний вік, усі дуже швидко інтегрувалися, одразу обмінялися телефонами та кожен сподівається, що буде зустрічатися з новими друзями й після завершення табору. Пані Ірина також проводила театральні майстер-класи та позитивно вражена здібностями учасників.

– Дуже талановиті діти – вони не мають проблеми з відображенням різних емоцій, що в театральних майстер-класах дуже важливо, бо ж ми працюємо саме з емоціями, – наголошує Ірина Голуб. Наприкінці табору діти виступили з концертом.

Крім опікунів, із дітьми працювали волонтерки: Катя та Софія з Івано-Франківська й Василина з Сум. Софія вже повернулася додому, оскільки до Кошаліна приїжджала лише на відпочинок.

– Нам було приємно спостерігати за дітьми, які дуже весело гралися. Бувало, що діти підходили до нас, обіймали – і це було дуже мило. Бувало, що ми гралися разом із дітьми, тому що нам цікаво спостерігати за їхніми емоціями. Подобається розмовляти з ними українською мовою, щоби не забували рідної. А ще ми хочемо відволікати дітей від тих страшних подій, що нині відбуваються в Україні. Нам тут усім було цікаво й весело. Діти мали, чим зайнятися, бо ми кожного дня кудись ходили або їздили, – розповідають волонтерки.

Тамара приїхала з Хмельницького, і їй дуже сподобалось у таборі. Найбільше полюбила малювання, ігри на свіжому повітрі, згадує також екскурсії. Дівчинка під час перебування в таборі заприятелювала з Ганьою, Борисом, Степаном, Насткою, Олею та ще однією Настею.

Ганя, котра до табору приїхала зі Свєшина, що неподалік Кошаліна, разом із сестричкою, братом та двоюрідним братом, саме познайомилася з Тамарою, з якою одразу заприятелювала. Дівчинці дуже сподобалося готувати піцу, а ще – кіно, де можна було купити попкорн і подивитися гарний фільм. Тому шкода, що табір уже закінчився. Отже, до зустрічі за рік!

Поділитися:

Категорії : Події

Схожі статті

«Мені буде соромно, коли Маруся виросте, а я не буду для неї прикладом»: письменниця Каріна Саварина про війну, материнство та життя в Польщі

Семаковська Тетяна ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №5, 2024-02-04 Мама — чи всім легко дається це звання? Ще донедавна тема безпліддя в Україні була...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*