Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №40, 2022-10-02

Сотні паломників з усієї Польщі та з України, в тому числі біженці та трудові мігранти, приїхали до Білого Бору, аби випрошувати перед Матір’ю Скитальців мир в Україні та щасливе буття у 75-ті роковини горезвісної акції «Вісла». Українців на Помор’ї мало не бути, однак віра, сила й національна міць не дозволили їм  асимілюватися.

Незмінно протягом 65 років білоборський празник Різдва Пресвятої Богородиці духовно зміцнює українців на Помор’ї, бо саме тут 1957 р. у каплиці на цвинтарі відправилося перше богослужіння, і з цього часу до містечка щороку прибувають сотні, а то й тисячі паломників. Для більшості тих, хто роками приїжджає на храмовий празник, Білий Бір – це не лише місце зустрічі з українцями, а і насамперед доторк до духовного та національного орієнтиру, який тут передається під час проповідей. Цього року з огляду на війну в Україні особливо відчувалась єдність з Батьківщиною.

– Сьогодні, в день храмового празника, ми вдячні Господові за дари служіння і віри всіх наших священнослужителів і парафіян протягом 65 років існування нашої білоборської спільноти, протягом історії, яка об’єднує, об’єднувала і об’єднуватиме українську школу, українську спільноту, нашу парафію з однією метою: щоби українською культурою, нашим словом та нашою вірою тримати Небо. Сьогодні, коли говорять кулі, коли вороги катують рідну землю, просимо: не покладайте рук, підтримуйте нас, щоби ми не загубились, як і тоді, 65 років тому. Підтримуйте нас своїм пастирським словом та молитвою! – казала, вітаючи Владику кир Володимира Ющака – єпарха вроцлавсько-кошалінського та Владику кир Аркадія Трохановського – єпарха ольштинсько-ґданського від імені всіх парафіян та гостей, жінка  з України, яка  нині живе у Білому Борі.

Нині діти біженців навчаються у білоборських школах. Учні кажуть:

– Сьогодні ми ще більше відчуваємо потребу у молитві за наш многостраждальний народ, за наших ровесників та воїнів, які захищають всю українську націю.

– Коли у 1957 р. з’явилась можливість служіння нашої Божественної Літургії, наші віряни були сповнені радості та ейфорії. Це було наче часткове повернення втраченого десять років тому рідного світу. Для наших предків йти або їхати, навіть з віддалених місцевостей, на недільну Службу Божу чи на прощу до Білого Бору не було тоді ані тягарем, ані проблемою. Вони відчували радість та щастя, що можуть молитись згідно зі своєю церковною традицією, слухати проповіді рідною мовою, співати і спілкуватись з близькими та знайомими. Нашим батькам, нашим дідам та навіть прадідам могло бодай на короткий час видаватись, що акції «Вісла» не існувало, що вони і далі є собою, поряд зі своїми та на рідній землі, – казав під час проповіді владика кир Володимир Ющак – єпарх вроцлавсько-кошалінський. На жаль, представників покоління виселенців акції «Вісла» сьогодні серед нас все менше.

Владика кир Володимир закликав бути сильними у вірі, бо саме віра є запорукою того, що з плином десятиліть ми не піддаватимемось асиміляції та не втрачатимемо своєї ідентичності. Нам потрібно шанувати і зберігати свою відмінність: мову, культуру, церковну та обрядову приналежність. Ми маємо нашою відмінністю пишатися і ділитись з іншими, оскільки вона збагачує не тільки нас, але й оточуючих.

– Не забуваймо, що від всіх нас –  теперішніх та майбутніх поколінь – залежить, яким буде майбуття нашого народу і нашої Церкви, як в Україні, як і у Польщі. Не перекладаймо цієї відповідальності на інших, на сусідів. Берімо відповідальність за нього у власні руки! – наголосив владика.

– Скільки разів червоний дракон – сатана – виступав супроти Бога та його святості? Супроти добра, яке народжувалося з Бога в людях. Здавалося, що диявольський терор червоної ідеології XX століття, спрямований супроти Бога, який пожер мільйони людських життів, вже не може повторитися у демократичному світі. Та 24 лютого 2022 року ми змогли побачити цю саму диявольську махину зла, спрямовану проти України й вільного світу. Війна, жертви, руїна, страх, вбиті беззахисні діти, діти осиротілі й розкиданий народ.

Перед жінкою і її сином знову з цілим пеклом став червоний дракон. Але Україна з Божою поміччю і поміччю добрих людей захищає себе й свої цінності, й ми віримо, що так, як добро завжди перемагає зло, так і наш народ силою Христового воскресення воскресне. Червоний дракон завжди буде там, де народжуватиметься якесь добро, але силою Христовою ми його завжди переможемо. Скільки ми вже отримали як дар? – казав парох о. Маріюш Дмитерко. – Нашу Церкву, воскреслу з підпілля або взагалі з неіснування, незалежну державу Україну, можливість відзначати 75-ті роковини горезвісної акції «Вісла», парафію, 65-ліття якої святкуємо сьогодні,  25-ту річницю освячення храму, побудованого за проєктом видатного митця Юрія Новосільського… Ми є!

Поділитися: