Григорій Сподарик ■ АНАЛІТИКА ■ №6, 2024-02-11

Візит Дональда Туска в Україну став відповідним моментом, щоб придивитися до відносин між сусідніми країнами. Може, вони дещо потеплішали, але до справжнього літа – ще далеко. Дещо розпогодилось завдяки спонтанній допомозі польського суспільства (а з ним – і уряду), наданій Україні після початку російської агресії.

Потім прийшло раптове похолодання, тлом для якого було невміння або небажання, у зв’язку з виборами над Віслою, усунути проблему економічних відносин. Блокада кордону, протести фермерів і перевізників – це багаж, з яким нова влада Польщі має будувати відносини із сусідом. Блокада поки що призупинена, але протестні настрої не згасли. Серед фермерів їх підживлюють подібні події в західній Європі, спричинені страхом перед дешевим збіжжям та й загалом аграрною продукцією з України. Тим часом польські перевізники постійно вимагатимуть запровадження обмежень для українських колег. На їхню думку, українці становлять нерівну конкуренцію, оскільки отримали вільний доступ на ринок і не обтяжені такими ж витратами, як польські компанії.

Дональд Туск у своєму експозе говорив про необхідність подальшої підтримки України в боротьбі з росією, але й асертивність (поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у стосунках з іншими – прим. ред.) польської сторони. Ті ж тези звучали в Києві.

Оглядачі, наприклад, професор Данієль Боцьковський для «Польського радіо 24», зауважують, що таке «реальне перезавантаження» відносин, тобто дбання про власні інтереси за одночасної підтримки України, є набагато здоровшою ситуацією, ніж та, у якій одна сторона допомагає, а інша сприймає це як належне.

Ще один з експертів радіостанції професор Кшиштоф Кубяк зауважив, що й українці, і поляки мусять усвідомлювати: щоб була можливість розв’язувати складні питання, Україна має вистояти як незалежна держава.

Дуже різко польську позицію, зокрема нової влади, оцінило українське видання «Європейська правда». Ще перед візитом польського прем’єр-міністра в Україну воно опублікувало текст під однозначним заголовком «Польща веде “війну” проти європейського майбутнього України. Варшава має це усвідомити». Матеріал показує: в Україні багато хто очікував від нового уряду швидких рішень, серед яких – розблокування кордону, що врешті таки відбулося. Українські хвилювання підживили висловлювання представників нового уряду в Польщі. Так, міністр сільського господарства Чеслав Сєкерський на початку січня заявив, що заборона на ввезення українського зерна до Польщі збережеться, доки ЄС не розробить правил регулювання цих питань. Він також сказав, що транзит має бути спрямований іншим шляхом, не через Польщу та європейські країни, бо завжди є ризик, що частина сільськогосподарської продукції залишиться в польській державі. Вплив такої позиції у згаданому тексті «Європейської правди» прокоментовано так: «Немає простішого шляху вбити довіру українців у те, що ми ввійдемо до ЄС, аніж у разі, якщо навіть “дружня” до України влада у Варшаві буде діями доводити, що блокуватиме наше долучення до європейської економіки та європейської родини».

Багато інших оглядачів в Україні теж переконанні, що ситуація, коли один із партнерів потребує захисту від смертельної загрози, – це не час на «асертивність» у відносинах.

І знову ж – у Польщі міцно утримується протилежна позиція. Її представляє, наприклад, Данієль Шеліґовський із державного аналітичного центру «Польський інститут міжнародних відносин» (ПІМВ) у Варшаві. У розмові з виданням «Голос Америки» перед візитом Дональда Туска до Києва він, з одного боку, виразно наголосив, що Польща хоче, «щоб Україна виграла цю війну, а не лише оборонялася». За словами аналітика, ця позиція не відрізняє новий уряд держави від попереднього. З іншого боку, співрозмовник «Голосу Америки» підкреслив, що з польської точки зору немає абсолютно жодних суперечностей між підтримкою України та захистом власних економічних інтересів. Він заявив також, що ця «трансакційна політика» (ділові відносині, засновані на бізнесовій вигоді – прим. ред.), можливо, – навіть краща. На його думку, такі події, як Помаранчева революція, Євромайдан, російське вторгнення, призводили до росту емоцій, а потім вони спадали, розчаровуючи обидві сторони. «Нам треба позбутися мегафонної дипломатії, яка наповнена емоціями. Це те, що ми спостерігали минулого року в польсько-українських відносинах. Думаю: ми це минули. Тепер із новим урядом у Польщі, я вважаю, буде трохи інакше, за умови також змін з українського боку. Проблеми, які виникають у польсько-українських відносинах, мають вирішуватися на двосторонньому рівні», – зазначив аналітик. Він підкреслив, що сторони є і залишаться одне для одного економічними конкурентами й тоді, коли Україна вступить до Євросоюзу. Данієль Шеліґовський передбачає також, що зараз новий уряд не змінить підходу попереднього в таких питаннях, як сільське господарство чи транспортування. Експерт прогнозує, що нова влада пропонуватиме зосередитися на транзиті чи субсидіях для українських товарів так, щоб вони не залишалися в Польщі й потрапляли туди, куди прямують, – Близький Схід, Африку тощо. 

Отже, економіка є і залишиться пунктом займання, але між державами не має дійти до пожежі. У цьому переконаний професор Варшавського університету, доктор Анджей Шептицький, член партії «Польща 2050» і державний секретар у польському Міністерстві науки й вищої освіти. Він переконаний, що Польща та Україна залишаться важливими партнерами у Європі, попри виклики, як-от зернова криза. За його словами, зміниться характер відносин держав і обмежиться асиметрія. Польща залишиться багатшою та більш стабільною країною, але для Заходу Україна як передова, прикордонна країна відіграватиме найважливішу роль у протистоянні з росією. Ширше свої висновки автор представляє у виданій минулого року монографії «Сучасні польсько-українські відносини» («Współczesne stosunki polsko-ukraińskie»).

Марцін Заборовський, колишній директор Польського інституту міжнародних відносин, також вважає, що добрі стосунки мають стати стратегічною силою обох держав. У своєму тексті для видання «Rzeczpospolita», опублікованому в середині січня, він переконував: якщо Польща та Україна скористаються нагодою для співпраці, то центр тяжіння Європейського союзу пересунеться на схід, а Варшава та Київ увійдуть до групи головних гравців. Невміння скористатися співпрацею, як уважає аналітик, виштовхне обидві столиці на периферію ЄС. На думку Марціна Заборовського, дружні польсько-українські відносини почалися не в лютому 2022 року, а ще до вторгнення росії в Київ. І тому існує підґрунтя для побудови довготривалої згоди. «Процес залучення України до ЄС розпочав уряд Дональда Туска та ініціатива, відома як “Східне партнерство”, яку ефективно пропагував у ЄС Радослав Сікорський. Його місія у співпраці з дипломатією Німеччини та Франції під час Євромайдану взимку 2013 року сприяла втечі корумпованого президента Віктора Януковича з Києва, результатом чого стало зближення України із Заходом», – нагадав Марцін Заборовський. Він вказав також, що під час свого правління попередня влада Польщі неоднозначно вплинула на відносини з Україною. Підтримка біженців і передача Києву оборонного обладнання на 3 мільярди доларів були реакцією на дії польського суспільства. «Однак цей рідкісний випадок відповідальної зовнішньої політики часів уряду “ПіС” закінчився з початком виборчої кампанії, коли партія Ярослава Качинського змагалася з “Конфедерацією” за голоси антиукраїнського електорату. Після виборів 15 жовтня тимчасовий уряд “ПіС” не зробив абсолютно нічого, щоб припинити протест перевізників, що паралізував польсько-український кордон», – пише оглядач на сторінках «Rzeczpospolita».

Павел Коваль, який став уповноваженим польського уряду в справах відбудови України, теж вважає, що розв’язання економічних питань має стати ключем до подолання кризи. Публічно він говорить про потребу побудови синергії між польським, європейським та українським ринками. Павел Коваль переконаний також, що заморожені на Заході російські кошти повинні бути використані в проєктах для відбудови України. Як цитує його Польське пресове агентство (PAP), підприємцям з Польщі потрібно уможливити доступ до українського ринку, що означає подолання перешкод на спільному кордоні. Він стоїть на позиції, що потрібно захищати європейський, зокрема й польський, аграрний ринок. За словами Павла Коваля, політика підтримки України не відбудеться без підтримки польського суспільства, а вона зі свого боку має будуватися на відчутті, що гуманітарна позиція громадян не призводитиме до втрат, наприклад на аграрному ринку. 

Наведені думки показують, що дуже важливе значення у випадку підтримки України має громадська думка. Це підтверджує й ситуація в США, яку описує вже згаданий Польський інститут міжнародних відносин. У своєму аналізі щодо ставлення республіканців до України експерти інституту наголошують на існуванні двоголосся. Воно пов’язане саме з позицією представників цього електорату. 48% прихильників республіканців говорять, що США надто багато робить для допомоги Україні, 20% вважають цей рівень відповідним, і лише 13% визначають його як незадовільний. Ці настрої підсумовує Дональд Трамп, який у президентській кампанії однозначно висловлюється за припинення підтримки української держави. Але, як підкреслюють оглядачі ПІМВ, прихильники продовжити підтримку України серед політиків Республіканської партії надалі становлять більшість. Їхній план передбачає швидке постачання великої кількості ключових типів озброєння, разом з ракетами ATACMS, літаками F-16, касетними боєприпасами, а також артилерійськими та зенітними системами. «Республіканці зазначають, що хоча для припинення війни будуть необхідні переговори, Україна повинна вести їх із позиції сили після досягнення значного успіху на полі бою. Крім того, вони хочуть посилити санкції, введені проти росії та режиму путіна, й конфіскувати та передати Україні заморожені російські активи», – відзначають аналітики ПІМВ. Тут треба, однак, зауважити, що представники республіканців на виділення чергових коштів для підтримки України не погоджуються. Бо хочуть мати додатковий козир й отримати якнайбільше від політичного конкурента, чинного президента США Джо Байдена. А якщо шлях до переобрання на цей пост йому перекриє поразка України? Що ж, може, республіканці врахували цей ризик і не вважають його надто високою ціною. Принаймні деякі з них. Хоча, про що пишуть дослідники ПІМВ, американські політики напевно знають, що перемога України лежить у колі інтересів США. Оскільки тільки так можна зупинити імперські амбіції росії, а також захиститися від нападу на союзників із НАТО. Ця перемога також зупинить інші авторитарні держави, як Китай, Іран та Північна Корея, від ескалації та порушення міжнародного права.

Отже, Україна захищається, а в політиці й ставленні до неї інші країни, за океаном і на європейському континенті, розв’язують свої трансакційні питання. Важливо, щоб встигли до того часу, поки ще буде кому допомагати…

Поділитися: