Світлана Лагуз ■ ПОДІЇ ■ №45, 2019-11-10

Останній вікенд жовтня у Кракові був багатий на літературні події. У місті відбулися одразу два значних заходи —  Фестиваль Конрада і Міжнародний книжковий ярмарок, в яких взяли участь і українські автори, зокрема Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Олеся Яремчук та інші.

Відома українська письменниця Ірена Карпа на зустрічі з читачами розповідала про свій останній роман, відповідала на питання та охоче роздавала автографи. Присутні мали змогу придбати книжку та отримати підпис авторки з побажаннями, котрі, як запевнила Ірина, обов’язково збуваються.

Роман “Добрі новини з Аральського моря” – це історії чотирьох українських емігранток, які живуть в Парижі. Вони всі різні, в кожної є свій прототип, але в кожній є і щось від авторки. Ірена зізнається, що до написання роману підійшла дуже відповідально. Образи ретельно вивірені з психотерапевтом, як і інші спеціальні деталі, наприклад, опис виготовлення вибухових пристроїв. Авторка жартує, що її перепискою з вибухотехніками могли би зацікавитися служби безпеки. Розповідаючи про книжку, Ірена інтригує, але сюжету не розкриває — читайте і насолоджуйтеся. Щодо планів на майбутнє письменниця заспокоює прихильників: на посів маргариток поки що не переходить, продовжуватиме творчу діяльність. Молодим початківцям, які люблять писати, письменниця радить протриматися  до двадцяти:

– Коли тобі років 18 і ти щось написав, ти думаєш: “Боже, та це ж так круто! Так же ж ніхто не міг більше написати! Всьо, в печать! Нічого не вичитувати! Всьо! Забирайте! Всьо!”  А потім минає час, ти відкриваєш написане і думаєш: “О, Боже! Що я оце таке понаписувала…” У 18 років пишуть всі. Почекайте, коли вам виповниться 20 і ви продовжуватимете писати, тоді у вас є шанси.

У Кракові відбулася також презентація нової книги молодого українського письменника Івана Байдака “Чоловік з моїм іменем”. Це повість з елементами психологічного аналізу, в героях якої може впізнати себе людина кожного віку, фаху чи національності. Світ змінюється, з’являються нові технології, незмінною залишається лише психологія людини, вважає Іван Байдак. Проте наша особистість трансформується з часом. Ми не можемо спрогнозувати, якими ми будемо через 10 років, як ми вчинимо в певній ситуації. Головний герой повісті – 65-річний Родвелл Вільямс – намагається проаналізувати своє життя, читаючи щоденники, написані ним сорок, тридцять, двадцять років тому. В книзі присутні і детективні моменти. Головний герой знаходить рукописи невідомого автора, розуміє, що ця людина дуже схожа на нього, та намагається її знайти. Мета книги — спонукати читача до самоаналізу.

«Чоловік з моїм іменем» – четверта прозова книжка письменника. Попередні – «Особисто я особисто тобі», «Рольові ігри», «Тіні наших побачень». Окрім того, Іван Байдак є автором збірок верлібрів «Псевдонім» та “Назва тут не потрібна”.

Поділитися: