Андрій Сидор ■ ПОДІЇ ■ №50, 2022-12-11

За наказом злочинця путіна 24 лютого росія напала на Україну. Від початку війни українці Кентшинщини активно включилася у допомогу своїм землякам. Останній транспорт до Володимира, міста-побратима Кентшина, потрапив 5 лютого.

Гроші, які кентшиняни пожертвували в перші дні конфлікту, були скеровані на обладнання українських солдатів, що воювали на передовій. Вже під кінець лютого на територію Кентшинського повіту стали прибувати перші біженці – жінки з дітьми з України. Місцевий гурток Об’єднання українців у Польщі почав співпрацювати зі структурами органів місцевого самоврядування: з Кентшинським повітом, ґмінами, урядом міста та протестантською церквою у Кентшині. Місцеві українці разом з польськими друзями надавали матеріальну допомогу, організовували приміщення для біженців, пункти навчання польської мови, брали участь у благодійних заходах та допомагали громадянам України в оформленні документів. 

Через те що містом-партнером Кентшина є Володимир, місцеві українці разом із повітовою владою почали організовувати транспорти з гуманітарною допомогою саме туди. Перший такий транспорт вирушив вже 9 березня. Цього самого дня повіт передав Україні дві машини швидкої допомоги. Перший вантаж від нашої громади прибув до Володимира вже 12 березня. 

Досі було здійснено шість таких рейсів. Допомога йде в трьох напрямках: для українських солдатів, місцевої лікарні та внутрішньо переміщених осіб (біженців) зі Сходу України, які наразі проживають у Володимирі. Координатором акції є секретар міста Іван Юхимюк.

Під час згаданих поїздок було передано: дезінфекційні засоби, медикаменти, хірургічні рукавички, засоби особистої гігієни, пледи, постіль, термобілизну, взуття, одяг, спальні мішки, каремати, тактичні рукавички, електричні генератори, акумулятори, моторну оливу, каністри для зберігання питної води, харчі тощо. На початку липня наша громада подарувала місцевій лікарні автівку. 

Кентшинський гурток Об’єднання українців у Польщі дуже вдячний за допомогу представникам повітової влади, спонсорам, волонтерам, учням початкових шкіл, пароху Кентшинської греко-католицької парафії о. Ігореві Гарасиму, пароху євангельсько-аугсбурзької парафії у Кентшині о. єпископові Павлові Хаузе, пані Єві Зих, пані Ользі Ванаго та голові компанії MST Ярославові Сахриню. Слова подяки висловлюємо також парафіянам з Кентшина та Асунів, членам гуртка, друзям з Польщі та Канади. І ще щиро дякуємо Дарію Кудраю та Мирославові Марку, які невтомно їздять на довгі дистанції, часто вночі, і постійно стоять у довгих чергах на кордоні.

Разом вистоїмо!

Поділитися:

Категорії : Події

Схожі статті

«Мені буде соромно, коли Маруся виросте, а я не буду для неї прикладом»: письменниця Каріна Саварина про війну, материнство та життя в Польщі

Семаковська Тетяна ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №5, 2024-02-04 Мама — чи всім легко дається це звання? Ще донедавна тема безпліддя в Україні була...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*