Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №48, 2023-12-03

Зокрема, таку думку можна було почути під час дискусії про роль і виклики для української культури, що відбулася у межах цьогорічного JarmaRock FEST у Ґданську.

У дискусії, яку модерувала журналістка Мар’яна Кріль, брали участь Катерина та Тетяна Очередько (художниці, що працювали під час створення анімації для польського фільму «Chłopi», котрий цього року вийшов на екрани), Таня Єрмак (письменниця, культурна менеджерка) та Анна Лазар (кураторка культурних проєктів, науковиця, перекладачка). Саме Анна Лазар зауважила, що зараз українська культура має громадський характер і творять її люди, відповідальні за свою державу. Це особливо важливо, оскільки ще донедавна Україна функціонувала в радянському просторі.

– Унікальність українського суспільства призвела до того, що Україна опинилася в центрі світових подій і зацікавлення засобів масової інформації, – відзначала Анна Лазар. Але це зацікавлення не буде вічним, що є природнім процесом.

– Основне завдання для представників української культури – входити на рівних правах у глобальні теми, якими цікавляться всі, – підкреслила Анна Лазар.

Зі свого боку Таня Єрмак зауважила, що саме Ґданськ за сприяння трагічно померлого мера міста Павла Адамовича створив мережу установ, які спроможні приваблювати інтелектуальну публіку, а не лише туристів, зацікавлених морем. Так виникли умови для дискусій, наприклад, про Східну Європу, і простір для мистецьких ініціатив. Таня Єрмак підкреслила, що це величезний приклад для України, хоча зрозуміло, що держава зараз не має достатньо коштів для реалізації таких завдань.

– Державна підтримка культури – це те, що зробило б Україну більш помітною на світовому майданчику ще до повномасштабного вторгнення. Якби Україна мала хоча б 5% від тієї суми, яку росія вкладає у свій культурний продукт за кордоном, ситуація вже була б кращою, – зауважила учасниця дискусії. За її словами, останні дві революції притягали світову увагу до України, але це відбувалося лише на мить. Тривалішою є увага після повномасштабного вторгнення, й, попри всю трагічність ситуації, це дає певні шанси. Неможливо постійно утримувати зацікавлення темою війни, проте на тлі загального інтересу до України постає простір для просування культурного продукту. Таня Єрмак доєдналася до заклику бути активнішими на сучасному світовому культурному майданчику.

Про своє входження у цей простір розповіли Катерина та Тетяна Очередько. Художниці не розраховували на державу, а за допомогою соцмереж поширили своє портфоліо, і це завершилось успіхом. Спочатку була робота над стрічкою про Вінсента ван Гога, а згодом – над фільмом «Chłopi». Їхній рецепт, як бути успішним митцем за кордоном, – це професійність, працьовитість і талант. Художниці радо діляться досвідом, навчаючи колег. Вони розповіли також про свою роботу та діяльність інших художників у час війни. Як відзначила Катерина, деякі з митців, якщо пообіцяли їй, наприклад, внести правки, то робили це навіть під час обстрілів.

– Мені здається, що мистецтво, яке вони творять кожен день, допомагає пережити все це жахіття. Коли ми просили внести правки, вони відчували, що про них десь далеко пам’ятають, за них переживають, – зазначила Катерина Очередько. Вона згадала про програму у Франції, в межах якої навчала українських митців, після чого учасники програми стовідсотково влаштовувались на роботу:

– Це мій хоча б невеликий внесок у допомогу нашим митцям.

Модераторка Мар’яна Кріль запитала гостей також про те, як будувати український культурний наратив без ненависті до російської культури. Під час дискусії можна було почути, що головні українські культурні установи та митці дотримуються правильного принципу – не давати російській культурі жодного голосу. Це потрібне й тому, що навіть ліберальні російські творці не хочуть брати на себе відповідальність за свою культуру, яка призвела до війни. Звучала думка, що рівень культури помітний і в тому, у який спосіб держава веде війну.

– Варто говорити про якісь сюжети в російській культурі, але не потрібно згадувати окремі прізвища і будувати імідж для окремих митців, – зауважила Анна Лазар. За її словами, саме українці зараз повинні оцінювати російську культуру й змінювати наратив щодо неї. Крім того, самі ж росіяни охоче входять у такі глобальні теми, як невільнича праця, і критикують окремі держави, водночас цілковито замовчуюючи широко задокументовані аналогічні явища у власній країні.

– На різних зовнішніх майданчиках українці мають визначити чітку межу – ми не згодні говорити з росіянами, доки в Україні їхні танки, – стверджує Анна Лазар.

Гості дискусії говорили й про потребу просвітницької роботи та просування культури, щоб увесь світ бачив і чув український мистецький голос. А самі українські митці мають навчитися говорити про себе та будувати сильний власний бренд.

– Треба вигравати міжнародні конкурси, щоб про нас і Україну багато говорили у світі, – зауважила Тетяна Очередько.

Виклик стоїть і перед споживачами цієї культури, бо, якщо вони не куплять картину або не заплатять за квиток, то український митець постійно замислюватиметься, чи варто йому залишатися в цій професії. Дискусія була також нагодою для обговорення питання про російськомовних українців у Польщі. Її учасниці погодилися, що тут кориснішими будуть дії, які заохочують перейти на українську мову, ніж різка критика. Насамкінець було відзначено, що фестивальні дискусії могли б відбуватися в тому ж місці, де й концерти JarmaRock FEST, завдяки чому в них змогла б узяти участь ширша аудиторія.

Фото автора статті

Поділитися: