Григорій Сподарик ■ АНАЛІТИКА ■ №39, 2023-10-01

Сучасну політику важко сприймати як знаряддя для розв’язання реальних проблем. Це наслідок діяльності політиків, котрі перетворюють свою роботу на театр, або, щоб не ображати цю установу, реаліті-шоу, яке за своєю природою штучне й із дійсністю не має нічого спільного. Повинно бути захопливо, яскраво й гостро. І головний критерій – подобатися глядачам, а у випадку політиків – глядачам-виборцям, які потім повинні віддати свої голоси. За всіма цими ознаками на польську виборчу землю впало українське зерно.

Саме зерно стало причиною загострення стосунків між двома державами, оскільки Польща була серед країн ЄС, які відмовилися зняти заборону на його імпорт. Через це Україна заявила, що подаватиме на сусіда до суду й заборонить імпорт польських фруктів та овочів. До «діалогу» приєднався міністр сільського господарства Роберт Телус, зазначивши, що Варшава не виключає у зв’язку з цим блокування вступу України до ЄС. Свою лепту вніс і прессекретар уряду Пйотр Мюллер, говорячи про можливе скорочення підтримки українських біженців. Особливими як на союзників у боротьбі проти російського агресора компліментами обмінялися й президенти. Анджей Дуда назвав Україну «потопельником», який у справі зерна хапається за все довкола й може потягнути інших на дно. Зі свого боку президент Володимир Зеленський звинуватив «деяких європейських партнерів» у тому, що «допомагають вийти на сцену московському акторові». У зв’язку з цим до Міністерства закордонних справ Польщі «в терміновому порядку» викликали посла України Василя Зварича.Тим часом Матеуш Моравецький пригрозив Україні додати до списку більшу кількість заборонених для імпорту в Польщу продуктів. Він попередив також про призупинення постачання зброї в Україну, бо тепер польська держава закуповуватиме сучасне озброєння вже для себе. Щодо ситуації із зерном висловився й Лешек Міллер, колишній прем’єр-міністр й очільник «Союзу лівих сил», а зараз європарламентарій, наближений до «Громадянської коаліції» (ГК). В одній із соцмереж він іронічно заохочував закрити смугу аеропорту, через яку західна зброя потрапляє в Україну. Очікувано, ситуацію прокоментували й українофоби з «Конфедерації», які, зокрема, символічно «виставили Україні рахунок» за дотеперішню допомогу.

Ситуація напевно буде динамічною, але не момент написання тексту виявилося, що міністри аграрної політики провели телефонну розмову й домовились знайти рішення, яке враховує інтереси обох країн. «Сторони підтвердили тісні та конструктивні відносини, які демонстрували вже багаторазово, та погодили найближчим часом узгодити варіант взаємодії з питань експорту. Також польська сторона вивчить український план експорту та підготує свої пропозиції щодо нього»,  – поінформовано на сайті українського відомства. Добре, що сторони розмовляють, але шкода що лише тепер і після шкідливого для них шоу.

З українського боку реакція на ситуацію зі збіжжям була радше надто емоційна. Хоча, зважаючи на війну й обмежені можливості, продаж зерна для України є справою виживання. Тому, здається, більша провина в загостренні відносин усе-таки на польському боці. Зрештою, ця проблема триває місяцями, а заборона на імпорт стала тим моментом, коли необхідно знайти розв’язання. Крім того, польська влада чомусь досі не оприлюднила список фірм, які імпортували українське зерно.

До того ж зерно стало основною українською темою в польській передвиборчій кампанії. Експерти давно говорили, що демонстрація твердої позиції в цій справі має допомогти керівній партії «Право і справедливість» (ПіС) не втратити голоси села на користь націоналістів й українофобів із «Конфедерації». Виборчі рейтинги показують, що успіх вирішуватимуть кілька відсотків. Проте ці дві партії приречені на коаліцію, бо жодна з них не зможе утворити уряд самостійно чи об’єднавшись з якоюсь іншою партією. Тому перемога ПіС так чи інакше призведе до того, що до польського уряду потрапить значна кількість українофобів. Для майбутніх польсько-українських відносин нічого доброго це не означає. Політичне шоу можна загальмувати, на що вказують переговори й плани міністрів з аграрних питань. Але навіть якщо політики почнуть конструктивно працювати, викликані емоції залишаться на рівні звичайних людей.

Останні опитування в Польщі показують, що й надалі 69% суспільства підтримує те, щоб приймати біженців з України. Однак цей показник зменшився на 7% і є найнижчим від початку повномасштабної агресії росії. Це ж спостерігаємо у випадку допомоги українським біженцям. Тут підтримка зменшилася з 43% до 38%. До того ж нещодавнє міжнародне опитування (у його проведенні брала участь також Україна) показує, що у світі лише 57% молоді вважає демократію найкращою формою правління. Для респондентів вище 56 років цей показник становить 71%. Водночас аж 35% респондентів у віці 18–35 років підтримують ідею сильного лідера, який управляв би без уряду й загальних виборів. Бачимо, що люди хоча й вірять у демократію, але з кожним поколінням ця віра зменшується, а зростають сумніви щодо її ефективності у покращенні рівня життя. Отже, у майбутньому проблем напевно не бракуватиме. Тому полякам й українцям не варто витрачати сили на конфлікти одне з одним. Варто теж подумати про теми виборчих кампаній, що стартували нещодавно. Приводом для дискусій мають бути не взаємні закиди, а пропозиції щодо співпраці. 

Поділитися: