Анна Вінницька ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА■ №13, 2023-04-02

Що може бути спільного між назвами «Паляниця», «Україночка», «Грушка» та «Мольфар»? У Кошаліні ці слова пов’язані з «українськими смаками». Після початку повномасштабної війни в місті відкрито три крамниці з українськими продуктами та ресторан. Ці заклади відвідують переважно українські біженці та мігранти, однак тут можна зустріти й поляків, які люблять українську кухню.

Одна з відвідувачок живе й працює в Мєльні, а на Помор’я приїхала з Миколаєва після початку війни разом зі своєю дитиною та мамою. В Україні залишилися ще дві її сестри з родинами. Жінка дуже сумує за батьківщиною й, коли дізналась, що в Кошаліні тільки-но відкрили українську крамницю, почала їздити сюди.

– Це таке місце «здибанки» українців – люди тут зустрічаються, розповідають, звідки приїхали, плачуть за домом, а, якщо треба, допомагають одне одному. Ми тут як одна велика родина. А без родини тяжко… – каже плачучи продавчиня «Україночки».

Крамницю в Кошаліні було відкрито ще перед початком зими, а продавчиня приїхала в березні з Харкова, в якому залишилися її батьки та брат.

«Україночка» – це мережа крамниць, подібні заклади працюють також в інших польських містах: Щеціні, Старґарді та Ґданську. Тут різноманітний вибір продуктів, але продавці, особливо полякам, рекомендують соняшникову халву, сливи в шоколаді, скумбрію холодного копчення, оселедці, мариновані помідори й огірки — все те, чого немає серед польських товарів. До речі, у крамниці є і львівська кава, і чай, і печиво та багато інших продуктів від українських виробників.

– Я тут була вже не один раз і купувала баклажани та помідори в банках – дуже смачні. Сьогодні приїхала автобусом, тому не можу багато купити, візьму лише халву, – розповідає полька, яка прийшла до крамниці.

– Одним із символів війни стало слово «паляниця» – назва хліба, спеченого переважно з пшеничного борошна. Це був тест на «свого» чи «чужого», який окупанти провалювали, бо в російській мові звук [ц] завжди твердий, і тому росіяни не можуть вимовити «ця». Саме це стало вирішальним під час вибору назви, – згадує власник крамниці «Паляниця», за національністю поляк.

Він розповідає: коли був ще студентом, поїхав до Англії на заробітки й так тужив за батьківщиною, що разом з товаришем долав сорок кілометрів лише в один бік, щоб купити польський хліб. Зрозуміло, не можна порівнювати його ситуацію зі становищем українських біженців, які мусили тікати від війни. Проте він до сьогодні пам’ятає смак того хліба. Тому в «Паляниці» українці можуть хоч на хвилинку відчути себе як удома – тут вони куплять і бородинський хліб, і все до нього. Власник намагається, щоб більшість продуктів були українськими або зроблені українцями, які через війну перенесли своє виробництво до Польщі. Така доля спіткала, наприклад, одного з виробників української ковбаси, що є зараз у Вроцлаві.

Ольга Грушак, власниця крамниці «Грушка», до Польщі приїхала понад чотири роки тому, а її чоловік – сім. Вони родом з Кривого Рога – до речі, з цього міста походить і президент Володимир Зеленський. У жовтні минулого року подружжя першими відкрили українську крамницю в Кошаліні. Ольга зізнається, що перші кроки не були простими. Кошалін розташовано далеко від східного кордону, тому важко було знайти постачальників. Тут, крім українських, можна теж купити продукти литовських чи грузинських виробників.

– Поляки люблять нашу халву, пельмені, солодощі, сушену рибу, оселедці, скумбрію холодного копчення, хлібний квас, ковбасу, квашену капусту – все, що смачне, а українські продукти ж найкращі, – сміючись говорить Ольга.

А вибір тут насправді великий – як у кожному польському продуктовому магазині та ще більше: тут і сало, і різні салати, й українське пиво та вино. Буває, що продукти з України привозять навіть два рази на тиждень. П’ять відсотків від прибутку власники «Грушки» передають на ЗСУ. Також вони купили автомобіль, який було доставлено на фронт. Вони з гордістю показують прапор з підписами воїнів України, який отримали на знак подяки за машину – зараз прапор виставлено у вітрині крамниці.

– Я приїхала сюди разом з мамою, двоюрідною сестрою та тіткою 9 березня з Харкова. Спершу не мала роботи, а потім довідалась, що крамниця «Грушка» шукає продавчиню, і відтоді працюю тут. Нас переважно відвідують українці, але поляки також заходять, – каже працівниця «Грушки».

Власник «Паляниці» підтверджує, що з постачанням продуктів часом бувають проблеми. Наприклад, привозять усього тридцять відсотків від замовленого товару або певний продукт узагалі не можуть більше доставляти, оскільки виробничу лінію знищено бомбардуванням. До «Паляниці» також частіше навідуються українці, а коли приходять поляки, власник заохочує насамперед спробувати українські продукти, як-от скумбрія холодного копчення.

Найпізніше порівняно з іншими українськими закладами в Кошаліні було відкрито ресторан «Мольфар», а саме: у лютому, після першої річниці повномасштабної війни в Україні. Мольфаром у гуцулів називають людину, наділену надприродними здібностями, подібно до знахаря, чарівника або народного мага.

– Ми тут будемо «лікувати» наших гостей українською кухнею, –  жартує власник ресторану.

У «Мольфарі» можна з’їсти традиційні українські страви, випити каву, зроблену на піску, чи поласувати печивом і тортами. Сюди пропонують прийти на сніданок та бізнес-ланч. Так власник хоче привабити до закладу поляків і познайомити їх з українською культурою. Заплановано, що в ресторані кожну п’ятницю гратиме жива музика.

– Мій батько в Україні протягом дванадцяти років мав ресторан, і тому, коли приїхав до Польщі, мріяв, аби тут також відкрити такий заклад. Це перший український ресторан у Кошаліні, тому ми хочемо, щоб до «Мольфара» приходили і поляки, які зможуть тут познайомитися з українською кухнею, й українці, які сумують за своїми стравами, – пояснює донька власника, яка тут живе більше п’яти років. Її батько до Кошаліна приїхав рік тому, а вони самі родом з міста Жовті Води. 

Тож запрошуємо відвідати «Мольфар», «Паляницю», «Грушку» та «Україночку» і самим спробувати українські страви в Польщі.

Поділитися: