Павло Лоза ■ ЛЕМКИ ■ №31, 2023-08-06

«Лемківський перстеник»* – це єдиний лемківський дитячо-молодіжний танцювальний ансамбль на Лемківщині. На цьогорічній Ватрі у Ждині колектив відзначив своє 20-ліття.

Ансамбль діє при Об’єднанні лемків від 2003 року. Він зародився на базі пункту навчання української мови в селі Ґладишів.

– Я працювала вчителькою української мови в Ґладишеві, Усцю та Горлицях. Гурт був способом зацікавити дітей нашими традиціями. Відомо, що уроки уроками, але коли відбувається щось, крім навчання, це більше приваблює дітей. Маю досвід свого дитинства – такі форми мені були цікаві, – розповідає Вікторія Гойсак, керівниця ансамблю, яку учасники колективу під час цьогорічної Ватри привітали квітами та заспівали «Многая літа».

Спочатку робили театральні постановки, зокрема різдвяний вертеп. Пізніше в репертуарі колективу з’явився обряд хрещення. Оскільки Вікторія Гойсак працює науковим співробітником Ягеллонського університету й роками збирає та опрацьовує етнографічні матеріали, тексти народної культури Лемківщини, їй було легше відтворити такі ритуали.

У 2013 році до колективу приєдналася хореографка Ксеня Онишканич. Тоді заняття для дітей почали проводити в суботи, а не серед тижня.

– Завдяки цьому зросла кількість учасників колективу. Бо репетиції почали відвідувати діти з інших сіл і міст. Сьогодні маємо дітей із Криниці, Кросна й навіть із Кракова, – розповідає керівниця «Лемківського перстеника».

Зараз у колективі приблизно 30 дітей. Існує поділ на три вікові категорії, бо серед учасників є і трирічні діти, і учні середніх шкіл.

Вікторія Гойсак зазначає, що батьки помітно зацікавлені, щоб їхні діти брали участь у репетиціях та концертах «Лемківського перстеника». Вона впевнена, що справа не в тому, щоб усі навчилися гарно танцювати та співати, а в можливості зустрітися та розважитися у своєму колі.

– Головна роль – інтеграція. Завдяки поїздкам, наприклад, на дитячі фестивалі в Кошаліні чи Ельблонзі, діти бачать, що вони не самі, що є в Польщі їхні ровесники, які спілкуються українською. Це дуже важливо. Оскільки меншина живе розсіяно, такі поїздки є нагодою познайомитися. Співати та танцювати – це важливо, але не менш важливо те, що діти перебувають у групі, можуть разом вивчати мову, – додає керівниця «Лемківського перстеника».

Проблеми таких колективів полягають не лише в тому, що діти виростають, приходять нові, й усього треба навчити з початку. Але й у зменшенні кількості дітей, котрі спілкуються рідною мовою. Ця тенденція все більш помітна в наступних поколіннях.

– Зараз у «Лемківському перстенику» вже є діти перших учасників колективу. І дедалі важливіша його роль – збереження мови, – вважає керівниця. На її думку, дуже помітна тенденція мовної асиміляції.

— Раніше було простіше. Сьогодні діти менше знають свою мову. Незважаючи на це, на репетиціях ми звертаємося до дітей лише рідною мовою й також вимагаємо її використовувати. І це ще одна з ролей такого ансамблю, – додає Вікторія Гойсак.

Крім того, завдяки концертам, діти вчаться не боятися демонструвати свою культуру й відмінність.

Уже стало традицією, що «Лемківський перстеник» є гостем «Лемківської ватри» у Ждині, де діти та молодь можуть показати свої досягнення батькам та близьким. Однак колектив бере участь не лише у заходах, що відбуваються у Горлицькому повіті. Він побував з концертами в Кракові, Бохні біля Кракова, місті Криниця-Здруй, в Істебній під час Карпатського з’їзду тощо. Ансамбль був учасником українських, зокрема лемківських, заходів, які відбуваються за межами Малопольського воєводства. Він виступав на «Лемківській ватрі» в Луґах (Любуське воєводство), на Фестивалі українських дитячих ансамблів у Кошаліні та кілька разів відвідав Дитячий фестиваль української культури в Ельблонзі.

Колектив їздив із концертами за кордон, зокрема на фестиваль «Дзвони Лемківщини» у Монастириськах в Україні, брав участь у «Лемківській ватрі» у Зимній Воді біля Львова, Ватрі у Бехерові та Бардейові у Словаччині. У 2017 році відвідав Польсько-українсько-словацький фестиваль дитячих колективів у Львові.

«Лемківський перстеник» із задоволенням побував би сьогодні на концертах в Україні, як-от на фестивалі лемківської культури біля міста Монастириська, де близько двадцяти років тому вперше з’явився на публіці. Проте у зв’язку з пандемією, а зараз ситуацією, пов’язаною з війною, ці плани доводиться знову відкладати.

— Сподіваюся, з часом це вийде. Навіть просто для того, щоб діти побачили, що в Україні є така лемківська Ватра, – вважає керівниця колективу, яка сама родом із Чернігова. Коли була дитиною, внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС переїхала в Івано-Франківську область, де жили її родичі. Закінчивши середню школу, поїхала на навчання у Краків.

— Я завжди була посередині між Черніговом та Івано-Франківщиною, Галичиною, – згадує Вікторія Гойсак. 

Зараз із чоловіком та дітьми живе в Маластові на Лемківщині. У зв’язку з роботою в Ягеллонському університеті, навчанням студентів уроки української мови на Лемківщині Вікторія проводить лише в одній школі.

— Помічаю, що дітей з нашої громади стає менше. Попри це, я сподіваюся й упевнена, що наш колектив працюватиме та розвиватиметься ще багато років. Не зупиняймося. І сподіваюся, що колись ті дівчата, які були учасницями «Перстеника», захочуть із ним співпрацювати, працювати керівницями чи хореографками, – переконана Вікторія Гойсак.

З ансамблем зараз співпрацює хореографка Ксеня Онишканич-Пшибила. Раніше хореографію викладала Оксана Баюс-Левкович. З ансамблем співпрацювали також його колишні учасниці Анна Ковальчик й Александра Баюс.

Вікторія Гойсак вважає, що, крім участі в колективі, необхідно залучати дітей до інших ініціатив. Наприклад, організації «собіток» (у значенні «купальське вогнище» – прим. ред.) на Івана Купала. Рік тому таке дійство відбулося в Маластові, цього року в Новиці. Батьки учасників «Перстеника» також беруть участь у заходах як виконавці.

– Це важливо, коли діти бачать, як їхні батьки взаємодіють зі своєю культурою, співають чи просто говорять тексти разом із дітьми. Відомо, що батьки – авторитет. Це передача традиції поколінням, – додає педагогиня. Крім того, батьки разом із дітьми ходять колядувати. А на цьогорічній Ватрі у Ждині учасники «Перстеника» разом із батьками заспівали пісню «Гори наши», що вважається гімном Лемківщини.

Окрім «собіток», веснянок та обрядів, пов’язаних з хрещенням, весіллям, у своєму репертуарі «Лемківський перстеник» має, звісно, пісні та танці Лемківщини, а також центральної України й навіть циганський. З вересня минулого року колектив проводить репетиції в осередку Об’єднання лемків у Горлицях – Центрі культури ім. Богдана-Ігоря Антонича.

На ютуб-каналі Об’єднання лемків можна переглянути відеоролик про колектив, знятий у 2018 році, під назвою «Łemkowski Pierścionek / Лемківский перстеник».

У 2020 році ансамбль став лауреатом нагороди Горлицкого повіту в галузі культури «Мост старости».

За актуальними подіями з життя колективу можна стежити на їхній фейсбук-сторінці: «Łemkowski Pierścionek / Лемківский перстеник».

* – оригінальна назва колективу – «Лемківский перстеник»

Поділитися: