Наталя Кіх, учениця перемиської шашкевичівки ■ 2018-02-12

29 січня 2018 року виповнилася 100-та річниця бою під Крутами. Саме в цей день, 1918 року, біля залізничної станції Крути, відбувся нерівний бій між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що нараховував від 400 до 800 вояків.

Героїчний подвиг Крутянців аж ніяк не можна назвати поразкою. Адже завдяки цій битві, наступ більшовиків на Київ було зупинено на цілих 4 дні, що дало змогу Центральній Раді укласти Берестейський мирний договір та зберегти Українську Державу. Серед юнаків-студентів які загинули під Крутами були і наші перемиські гімназисти: Григорій Пипський та Іван Сорокевич. Варто зазначити, що саме Григорій Пипський перед розстрілом почав співати «Ще не вмерла Україна…».
У цьому році вшанувати пам’ять героїв приїхали також представники перемиської шашкевичівки: учні, вчителі, батьки та директор нашої школи. Напередодні заходів, в суботу ми мали чудову нагоду побувати в кінотеатрі «Україна» на показі фільму режисера Ахтема Сеїтаблаєва про захист Донецького аеропорту – «Кіборги», а також зустрітися із творчою групою фільму.
На станцію Крути з Києва ми їхали спеціально запущеним із цієї нагоди поїздом «Київ-Крути» разом із журналістами, ліцеїстами військових шкіл та запрошеними гостями. Під час основної церемонії на території меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут» відбулося урочисте проходження військовослужбовців та ліцеїстів військових шкіл, а також вручення державних прапорів із пам’ятними стрічками. Після цього, заходи відбулися також у Києві на Аскольдовій Могилі, де поховано 27 юнаків, котрі після бою потрапили в полон до більшовиків і були ними страчені. Там організована була реконструкція бою військ Української Народної Республіки проти більшовиків на заводі «Арсенал». Також, в неділю 28 січня, на вокзалі в Києві відбувся концерт об’єднаних військових оркестрів з нагоди річниці бою під Крутами.
Попри мороз та холод, атмосфера серед учасників заходу була тепла і піднесена. Адже кожного з нас надихала думка, що рівно 100 років тому тим самим маршрутом, на станцію Крути, їхали герої, котрі стали символом мужності та незламності в боротьбі за Україну.

Поділитися: