Іванна Килюшик ■ МІГРАНТИ ■ №13, 2021-03-28

Рапорт фонду «Наш вибір»

Вже рік Польща змагається з епідемією COVID-19. Прийняті політичні рішення з цією метою спричинили глибокі зміни майже у всіх сферах суспільного життя, які відчули абсолютно всі жителі Польщі. Однак, численні рапорти сигналізують, що наслідки епідемії найбільше відчули жінки. Одним із них є рапорт про ситуацію мігранток з України, в якому зазначається, що цей нерівномірний вплив кризи особливо торкається жінок-мігранток.

Наприкінці лютого фонд «Наш вибір» у співпраці з Фондом імені Гайнріха Бьолля у Варшаві видав рапорт «Становище українських мігранток в Польщі в часи СOVID-19» за авторством Мирослави Керик, Бенжаміна Коупа та Іванни Килюшик.

Рапорт є комплексним дослідженням впливу наслідків епідемії коронавірусу та політичних рішень, прийнятих для боротьби з нею, на українських мігранток у Польщі. Дослідники представляють низку проблем в дев’яти сферах: легалізація перебування і праці, прекарна «нестандартна» зайнятість, ведення бізнесу, домашня праця та догляд за старшими людьми, дистанційне навчання та домашні обов’язки, суспільна інтеграція, охорона здоров’я, домашнє насильство, міграційна робоча сила і ключові працівники.

В Польщі проживає понад пів мільйона українок, але лише п’ята частина з них може розраховувати на соціальну допомогу

Як зазначається в рапорті, згідно з даними фірми Selektivv в січні 2019 року в Польщі перебувало 1,27 млн громадян України, з яких 44% – це жінки (558 975). Більшість з них в молодому віці: 21-30 – 38%, 31-40 – 29%, 41-50 – менше, ніж 15%, понад 51 рік – лише 7%.

Згідно ж з даними Центрального статистичного офісу (GUS), перед початком епідемії, під кінець 2019 року в Польщі перебувало 1,351 млн українців, а до кінця лютого 2020 року їх кількість зросла до 1,390 млн. Однак, в перші два місяці після запровадження стану епідемії  (березні і квітні 2020 року) кількість українських мігрантів зменшилась на 11,5%. До України повернулося 160 тис. українців.

Станом на кінець грудня 2020 року лише 245 тис. українців мали дозвіл на перебування в Польщі, так звану карту побуту, з яких 109,5 тис. – це жінки. Більшість  (80%) дозволів видано на тимчасове перебування (за даними Migracje.gov.pl).

Аж понад 1,1 млн українців перебуває в Польщі на підставі віз, безвізового руху або очікує на надання дозволу на перебування. Українці, а особливо українки без карт побуту, позбавлені багатьох прав. Вони не отримують державну соціальну допомогу, як хоч би 500+ чи допомога по вихованню дитини, що є особливо важливими в часи коронавірусу.

У рапорті наведено такий приклад: «Українка із п’ятирічною донькою, чоловік якої загинув на війні в 2019 році, перебуває в Польщі по візі. У березні 2020 року вона склала документи для отримання дозволу на перебування на підставі роботи прибиральницею в лікарні. В листопаді, на момент інтерв’ю, мігрантка не отримала ще жодної відповіді. У зв’язку з цим вона не кваліфікується до 500+ чи допомоги самотнім матерям, хоча легально працює і сплачує податки».

Легалізаційна (не)революція і масова втрата роботи

На законодавчому рівні термін дії всіх документів, які засвідчують легальність перебування і праці мігрантів, продовжено до 30 днів від дня скасування стану епідемії. В зв’язку з цим всі іноземці змогли легально залишитися в Польщі.

Однак, внаслідок накладених обмежень, які вплинули перш за все на сектор послуг: гастрономію, туризм, готельний бізнес, опіку над дітьми та домом та інше – де в основному працювали українські мігрантки – призвели до втрати ними роботи. Як наслідок, станом на кінець червня 2020 року, згідно з даними Управління соціального страхування Польщі (ZUS), кількість українок, які сплачували внески на соціальне та медичне страхування скоротилась на 21,5 тис. в порівнянні до кінця грудня 2019 року (з 172,5 тис. до 151 тис.). Ці українки залишилися без джерела доходів та медичної опіки.

Внаслідок зміни роботи, мігрантам потрібно отримувати новий дозвіл, терміни видачі яких в часи пандемії стали неприйнятно довгими.

«Одна з респонденток, мама двох дітей, які проживають з нею у Польщі, розповіла, що втратила роботу, але їй вдалось знайти іншу. Однак на новий дозвіл довелось чекати чотири місяці. В той час, в період першого локдауну, її сім’я не була в стані заплатити за житло, тому вони мусили тимчасово жити у знайомих», – повідомляється у рапорті.

Через неможливість так довго очікувати на отримання нового дозволу, українки змушені працювати нелегально, без медичної охорони. Це додатково позбавило їх відчуття безпеки в такі складні часи, позаяк за нелегальну роботу їх можуть навіть депортувати.

Кордон розділив родини

Рапорт інформує, що втрата роботи вплинула також на бажання українок повернутися до дому, а через майже повне закриття кордонів та призупинення транспортного сполучення, вони не могли цього зробити. За даними прикордонної служби (SG) за 2020 рік, пандемія призвела до зменшення кількості осіб, які перетинають польський кордон до -53%. Як наслідок, мігрантки не могли відвідати свої родини в Україні. Обмеження безвізового руху вплинули на те, що матері не можуть привезти своїх дітей до Польщі.

Рапорт також вказує, що обмеження, пов’язанні з перетином кордону, зупинили циклічну трудову міграцію українок, тобто періодичну замінну роботу з іншою особою, наприклад, при прибиранні чи догляді за старшими людьми.

«Одна з респонденток розповіла, що протягом року, ще до локдауну, не могла поїхати додому в Україну, так як перебувала в процесрі отримання карти побуту. Карту отримала, але почалась епідемія, тому знову не могла поїхати до дому. Навіть після відновлення транспортного сполучення вона не могла поїхати в Україну, так як після повернення до Польщі потрібно відбути карантин. Чого вона не могла зробити в орендованій квартирі, так як орендує її з іншими українками. Для відбуття карантину потрібно було б орендувати інше житло, що вимагає додаткових витрат. Раніше вона постійно їздила додому, навіть просто на вихідні, особливо коли було психологічно важко від проблем у Польщі. В такий спосіб вона регенерувала сили».

COVID-19 призупинив інтеграцію українок і їхніх дітей

Проблеми із дистанційним навчанням дітей особливо відчули українські мігрантки, а найбільше – самотні матері. Появились проблеми, пов’язані із поєднанням роботи та доглядом за дітьми. Мігрантки часто не мають в Польщі родинної підтримки: матерів чи бабусь, на яких можна було б залишити дітей в той час, коли потрібно працювати.

Діти, яких батьки привезли до Польщі напередодні чи під час пандемії, не були в школі та не знають своїх однокласників. Відсутність спілкування з польськими ровесниками затримує їхню адаптацію та вивчення польської мови.

Інтеграція українок також зупинилась через обмеження до мінімуму соціальних контактів. В інтернеті вони спілкуються та шукають допомоги переважно в закритих групах українських мігрантів. Брак часу, складні умови проживання (ділення кімнати з іншою людиною) та відсутність техніки стоять на перешкоді вивчення польської онлайн.

«Є українка, яка працювала до локдауну нянею та доглядала дітей в польських родинах. Спілкувалась з батьками і дітьми польською, яку між іншим в такий спосіб могла вивчати. В часи епідемії вона втратила роботу та зазначає, що ні з ким не спілкується польською та вже відчуває регрес в своїй інтеграції».

Мігрантки-жертви домашнього насильства не знають, де шукати допомоги

Українки також страждають в Польщі від домашнього насильства, рівень якого особливо зріс внаслідок локдауну і постійного перебування партнерів разом. В таких ситуаціях вони опиняються в особливо складних умовах: знаходяться далеко від дому; не мають підтримки рідних і знайомих, яких залишили в Україні; не знають, де шукати допомоги. Додатково все ускладнює відсутність інформації та гарячих ліній українською мовою. Українки не знають, чи можуть отримати допомогу польських організацій.

«Працівниці інфолінії для мігрантів фонду «Наш вибір» розповіли, що жінки, які мають дозвіл на перебування в Польщі на підставі возз’єднання родини з чоловіком, в складних ситуаціях не знають, як з ним розстатись. Вони найчастіше не працюють, так як опікуються дітьми, тому залежні від чоловіка не лише легалізаційно, але й  фінансово. Це використовують чоловіки, які погрожують жінкам анулюванням дозволу на перебування, якщо їх залишать».

Що потрібно зробити?

Окрім окреслення проблем мігранток в Польщі, автор і авторки рапорту пропонують низку рекомендацій, які могли б ці проблеми вирішити. Найважливіші з них стосуються політики та законодавства: опрацювання міграційної та інтеграційної політик, звертаючи увагу на потреби мігранток, видання дозволу на роботу з правом праці в конкретному секторі, а не прив’язаних до місця роботи, створення комплексної програми інтеграції дітей, збільшення кількості безплатних курсів польської мови. Серед інших рекомендацій вказано на необхідність адміністративної реформи з метою вдосконалення системи видачі дозволів на проживання та роботу, створення гарячої лінії українською мовою та підготовка інформації про форми та місця допомоги у випадках домашнього насильства. Важливо теж пропагувати значення роботи мігранток в часи пандемії.

Поділитися: