Наталія Шелест ■ ПОДІЇ ■ №11, 2021-03-14

Неповторною і особливо яскравою особистістю, яку дала світові українська земля, є геніальна Леся Українка (Лариса Косач). 150-річчя від її дня народження якої ми відзначаємо у цьому році.

Вчителі та учні української школи в Бартошицях особливо пишаються тим, що школа носить ім’я Лесі Українки. Часто учні на уроках української мови питають: «Чому саме це ім’я вибрала наша школа?» І чим більше ми дізнаємося про поетесу, тим більше переконуємося, що це був дуже вдалий вибір.

Близька нам Леся Українка ще й тому, що сама була вчителькою, вела практичну педагогічну діяльність. У юності написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх братів і сестер. Популяризувала українську та світову літературу, перекладала для українських школярів зарубіжні твори. Це вона ввела в нашу мову слова «промінь», «напровесні». Тепер ми їх сприймаємо як щось цілком звичайне.

Також не можна не згадати про величезну роль Лесі Українки як фольклористки, вона «врятувала» наші козацькі думи. З унікальних документів архіву її сестри Оксани Косач, виникає, що письменниця зробила зарисовки олівцем українських і татарських народних орнаментів і таким чином зберегла до наших часів унікальні узори вишивки. З її голосу також записано більше 225 народних пісень (збірник «Народні мелодії з голосу Лесі Українки»).

До ювілею письменниці ми з учнями бартошицької школи готуємо літературно-музичну програму «Хотіла б я піснею стати..». Свої декламаторські здібності діти вже показали у конкурсі, читаючи вірші «Надія», «Мамо, іде вже зима» та під час розповіді казки «Біда навчить». Уже дитячим серцем 9-річної дівчинки Леся Українка в першому вірші, присвяченому тітці, загнаній до Сибіру, мовила рідній Україні про любов до неї.

Учні та хор «Лісова пісня» також вивчили нові вірші та пісні на слова поетеси: «Вечірня година» (Коханій мамі), «Вже сонечко в море сіда», «Грай, моя пісне», «Перемога», «Хотіла б я піснею стати», «Давня весна» та монолог Мавки з драми-феєрії «Лісова пісня», яка втілює в собі прагнення життя, волі, свободи та невмирущості.

Ми віримо у слова Леся Українка, які ототожнюємо також з Україною:

«Ні, я жива!,

Я буду вічно жити,

Я в серці маю те, що не вмирає!»

Наталія Шелест, вчителька української мови, Бартошиці

Фото – Мирослав Дрозд

Поділитися: