Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ №33, 2022-08-14

У новому навчальному році, вірогідно, не припиниться дискримінація учнів, які вивчають німецьку мову як рідну. Тому позиція державної сторони у цій справі має хвилювати й представників інших громад.

До виникнення критичної ситуації призвело Міністерство національної освіти (МНО) і воно могло б її скасувати. Але цього не робить. Все почалося з того, що в лютому міністр освіти ухвалив розпорядження, яке обмежило навчання німецької як рідної з трьох до однієї години. Також було скорочено фінансування на 40 млн злотих. Нові правила стосувалися виключно німецьких учнів. Звісно, таке рішення викликало протест з боку більшості меншинних лідерів, членів Спільної комісії уряду та нацменшин, які призупинили працю в цьому органі. Безпрецедентна ситуація, однак, і досі не вплинула на позицію міністерства. Цю проблему також було винесено на розгляд засідання Сеймової комісії меншин, в результаті чого було ухвалено звернення до прем’єр-міністра. «Нові регулювання, які позбавляють німецьку меншину двох годин вивчення німецької мови на тиждень, комісія визнає очевидною дискримінацією», – було зазначено в цьому документі.

Депутати відзначають також, що рішення міністерства було прийняте з політичних міркувань і без належного обґрунтування. Вони просять прем’єр-міністра негайно повернутися до попереднього розпорядження, за яким німецькі учні зможуть вивчати рідну мову за такими самими правилами, як інші меншини. На це офіційне звернення відомство дало відповідь, яку представник одного з департаментів представив 19 липня на черговому засіданні Сеймової комісії нацменшин. Тут варто відзначити, що державна сторона вкотре намагається ігнорувати цей орган, оскільки на серйозну дискусію надсилає замість міністра або віцеміністра – службовця нижчого рангу. У відповіді відомство вказує на польсько-німецький договір 1991 року, відповідно до якого сторони будують відносини на взаємному дотриманні прав та обов’язків. Польське МНО разом з тим переконує, що німецька сторона не дотримується тих положень і не підтримує вивчення поляками в Німеччині польської мови як рідної. Міністерство також вважає, що в таких ситуаціях слід спиратися на «принцип взаємності» та суверенну рівність держав: «Саме з такої точки зору слід розглядати вивчення мови держави-сусіда в Польщі та Німеччині», – написано у відповіді. Отже, польська влада прямо каже, що своїх громадян іншої національності розглядатиме так, як їхні держави розглядають поляків.

Наскільки небезпечною може бути така позиція, засвідчує хоча б приклад Білорусі. Бо виходить, що коли диктатор Лукашенко переслідує поляків або нищить польські місця пам’яті, то навзаєм треба було б знищити щось білорусам на Підляшші. Або що трапиться, коли Німеччина вирішить підтримувати навчання польської мови як рідної у розмірі 10 тисяч євро на одного учня? Чи польська сторона відповість на це згідно з «принципом взаємності»? І якщо навіть дасть стільки ж грошей на навчання німецької в Польщі, то що буде з взаємністю відносно інших меншин?

На політичні міркування в цьому рішенні вказує і те, що Міністерство національної освіти посилається на міждержавний документ, хоч у своїй відповіді згадує й прийнятий у Польщі в 2005 році закон про нацменшини. Його 6-та стаття прямо проголошує заборону дискримінації з огляду на нацменшину ідентифікацію. Меншинам гарантується також та сама повнота прав, яку має решта суспільства. Восьма стаття цього закону гарантує меншинам й право на вивчення рідної мови. Але Міносвіти чомусь вибирає міждержавний договір і таку його інтерпретацію, яка німецьких дітей робить заручниками міждержавних відносин. Очевидно, якщо існує проблема з вивченням польської мови як рідної у Німеччині, то треба шукати її вирішення. Але, напевно, не варто до однієї дискримінованої групи за кордоном додавати другу у вигляді власних громадян.

Відомство у своїй відповіді декларує, з одного боку, відкритість до дискусії, а з іншого – згадує про договір, симетрію та взаємність. Не треба бути аналітиком, щоб передбачити, що у подібній дискусії радше немає шансів досягти консенсусу. Тим більше, що вже за місяць учні повертаються за парти. І хтось матиме на дві години менше уроків німецької як рідної. І це зашкодить не лише тим учням, але й іміджу Польщі як відкритої демократичної держави.

Варто також зауважити, що ініціатором дискримінації німецьких учнів був депутат, який навіть у кольорових олівцях бачить загрозу для моральності польських дітей. Олівці + веселка = просування гомосексуальності – ось причинно-наслідковий зв’язок у думках цього депутата. За аналогією, певно, у нього склалось враження, що якщо пригнобити німців у Польщі, то полякам у Німеччині заживеться краще. Прикро, що польське Міносвіти, мабуть, з ним у цьому згодне.

Поділитися: