Павло Лоза ■ АКТУАЛЬНЕ ■ №15, 2022-04-10

Міністерство освіти і науки підрахувало, що до Польщі приїхали 700-800 тисяч дітей з України. За один день кількість українських учнів у польських школах збільшується в середньому на 10 тисяч.

«Піти на навчання – це останнє рішення, яке ухвалюють евакуйовані. Спочатку вони мають відпочити, справитися з психологічною травмою. І лише стабілізувавшись тут, у Польщі, вони вирішують віддати своїх дітей до шкіл», – пояснював на пресконференції Пшемислав Чарнек, міністр освіти і науки.

Він згадав про правові інструменти, які дозволяють як «гнучкий» прийом українських дітей до польських шкіл, так і створення шкільних, міжшкільних та міжґмінних підготовчих відділів у чотирьох вікових категоріях (I-III, IV-VI, VII-VIII класи та середня школа).

За словами Чарнека, у підготовчих відділах українські діти вивчають, зокрема, польську мову. «Мінімальна вимога – 6 годин польської, але може бути і 20, – сказав міністр освіти. –  Саме педагогічна рада та директор вирішують, що саме викладати. Зміст програми у підготовчих відділах залежить від школи».

За оцінкою Міністерства освіти, до освітніх закладів за перший місяць війни прийшли понад 105 тисяч учнів-біженців. Більшість – це діти молодшого шкільного віку, 10 відсотків тих, що опинилися на території Польщі.

– У нас є три підготовчі відділи. Діти добре пристосовуються до нових умов. Передусім – молодші, хоча є і винятки, адже кожна дитина має власний досвід, – говорить Анна Лістевнік, директорка початкової школи № 57 у Ґданську, де ще з 2018 року діють підготовчі відділення.

Діти, як тільки-но прийшли до закладу, спілкувалися також із україномовним психологом.

– Зараз основне для них – це вивчити польську мову. Хтось робить це швидше, хтось повільніше, – говорить директорка. 

Починають діти із основних слів та фраз, а потім почнуть відвідувати інші уроки, що ведуться польською мовою – так поступово їх можна буде долучати до повноцінних класів. 

Українські діти, які опинилися у Польщі, навчаються також онлайн в українських школах, тому заняття з польської для них додаткові.  

– Попри дистанційні уроки в українських закладах, помітне щораз більше зацікавлення відвідуванням і наших шкіл, – каже директорка початкової школи № 57 у Ґданську. – Багато батьків пояснюють, що посилають дітей до польських закладів, аби малеча була чимось зайнята і скористалася нагодою вивчити додаткову мову. У кожного є вибір. Дитина може ходити до польської школи, але не мусить, якщо вчиться за українською системою освіти. Ми адаптуємо матеріал відповідно до можливостей та рівня знання мови серед дітей. Польська викладається як іноземна, і за цим принципом їм і виставляють оцінки, – додає Анна Лістевнік. 

За її словами, в учнів не видно воєнних травм:

– Це, батьки, здається, більше перелякані, що їхня дитина іде до нової школи. Я знаю, що серед приїжджих українців теж є вчителі. Траплялося, що деякі з них знали польську мову – вони би стали великою підтримкою у школах. Поки що вони можуть допомагати нашим педагогам, бо ми не маємо змоги влаштувати їх на роботу у штат. 

За словами директорки, у ґданських школах навчаються кількасот дітей з України.  За один день кількість українських учнів у закладах збільшується в середньому на 10 тисяч. У залежності від осередку буває від кількох до навіть понад ста таких дітей. Міністерство освіти створило базу вчителів, які розмовляють українською чи російською мовами і могли би допомогти у комунікації. Вона нараховує 12 тисяч осіб. Насправді це дуже мало, беручи до уваги той факт, що у Польщі є загалом близько 600 тисяч вчителів. Слід додати, що педагогів зі знаннями української мови потребують не лише у школах, а у дитячих садках. 

– У нас у садочку лише я знаю українську. Є виховательки, які говорять російською – їм буде легше зрозуміти дітей. Заклади постійно шукають волонтерів зі знанням української мови, – говорить Наталя Кривуцька, яка працює у державному дитсадку №3 у Ряшеві.

Буває, що в комунікації між новими вихованцями та вчителями допомагають учні з України, які живуть у Польщі вже довший час.

– Нових малят з України у нас ще немає. Але вони прийдуть. Я сама є в міському списку вчителів, які можуть допомагати. Також я створила мінідовідник з української мови для вихователів із садочка, де я працюю. Тому мої колежанки матимуть основну мовну підтримку. Але що буде із закладами, де немає нікого зі знанням мови? Здається, все спиратиметься на волонтерів, – розмірковує Наталя Кривуцька.

У деяких осередках, де немає україномовних учителів, у комунікації між педагогами та дітьми допомагають навіть люди з допоміжного персоналу, які знають мову – наприклад, прибиральники або працівники кухні. Керівництво окремих дитсадочків самостійно роздруковує польсько-українські мовні матеріали, які їм надсилають батьки вихованців.

Могло би здатися, що школи з українською мовою навчання підготовлені до нової ситуації краще. Але все залежить від кількості прийнятих дітей. У перемиській «шашкевичівці», де досі навчалися 180 учнів, упродовж місяця з’явилися 120 нових дітей. Навіть для цього закладу, де більшість працівників знає українську мову, це непроста ситуація.

Поділитися: